Рішення № 18720070, 04.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/19604.10.11 За позовомДержавного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»;

доСпільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю «Велес»;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці

позивачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву;

простягнення 255602,36 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_1., представник, довіреність №2331 від 01.09.2011 р.;

Від відповідача: не з'явились;

Від третьої особи:ОСОБА_2., представник, довіреність №28 від 29.06.2011 р.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2011 р. порушено провадження у справі №18/196, справа призначена слуханням на 13.09.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 р. слухання справи відкладене до 04.10.2011 р.; до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучене Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 68665,27 грн. (62564,20 грн. основного боргу + 6101,07 грн. інфляційних втрат), 175970,36 грн. неустойки, 4835,44 грн. пені, 4379,49 грн. 7% за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів, 1752,80 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2556,02 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач Спільне українсько-бельгійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Третя особа у наданих письмових поясненнях та представник останньої у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

09.06.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі орендодавець, третя особа) та Спільним українсько-бельгійським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(далі орендар, відповідач) було укладено договір оренди №1839 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору оренди №1839 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод», а саме:

-виробничо-складська будівля (надземна частина) 474,00 кв.м.;

-виробничо-складська будівля (підвал) 63,00 кв.м.;

-склад №1 200,00 кв.м.;

-склад №2 200,00 кв.м.;

-склад №3 200,00 кв.м.;

-виробничо-складський майданчик 2266,33 кв.м.

Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва теслярських та столярних виробів.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 11 місяців та діє з 09.06.2005 р. до 09.05.2006 р. включно.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.5.14. договору у разі закінчення терміну дії договору (його розірвання), орендар зобовязаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, та змінена за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) травень 2005р.: 20 957,97 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.3. договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

На підставі акту приймання-передачі від 09.06.2005 р. орендодавець, на виконання зобовязань за договором, передав орендарю зазначене нерухоме майно.

31.05.2006 р. між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір №1 до договору оренди, згідно з яким продовжено термін дії договору оренди до 29.12.2006 р. Крім того, відповідно до п.2 додаткового договору №1 від 31.05.2006 р. кожне наступне продовження терміну дії договору оренди здійснюється з урахуванням п.1 цього додаткового договору, за наявності письмової згоди балансоутримувача та оформлюється письмово шляхом підписання сторонами додаткового договору.

06.02.2007 р. між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір №1 до договору оренди, яким продовжено термін дії договору оренди до 29.06.2007 р.

31.10.2008 р. між сторонами складено акт передачі-приймання (повернення) з оренди нерухомого майна, відповідно до якого орендар повернув орендодавцю нерухоме майно загальною площею 600,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, а саме:

-склад №1 200,0 кв.м.;

-склад №2 200,0 кв.м.;

-склад №3 200,0 кв.м..

12.12.2008 р. між сторонами було укладено договір № 1839/02 про внесення змін до договору оренди, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 2803,33 кв.м.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р. у справі №40/237 за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес», третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву позов задоволений повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 151054,31 грн. за період з 10.06.2009 р. по 10.06.2010 р., 7885,43 грн. пені, 2318,41 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 9686,75 грн. штрафу у розмірі 7%, 1709,45 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 р. у справі №40/237 залишене без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. у справі №40/73 за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»до Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес», третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву позов задоволений повністю: відповідача зобовязано звільнити (виселити даного орендаря) державне нерухоме майно площею 2803,33 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Алма Атинська, 74, та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. у справі №40/37 набрало законної сили 21.06.2010 р. та не оскаржене сторонами до апеляційної та касаційної інстанцій.

Як визначено частиною 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріали справи свідчать про те, що нерухоме майно загальною площею 2803,33 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алма Атинська, 74, було повернуто третій особі лише 27.10.2010 р., що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 27.10.2010 р.

Пунктом 2.4. договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (балансоутримувачу). Орендар повертає майно орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.5. договору обовязок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Враховуючи вищезазначені обставини, відповідач продовжував користуватися майном до 27.10.2010 р., у зв'язку з чим з боку останнього утворилась перед позивачем заборгованість з орендної плати за період з 10.06.2010 р. по 27.10.2010 р. у розмірі 62564,20 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення орендних платежів, що передбачені вказаним договором, перед позивачем.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства(ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4835,44 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6101,07 грн. інфляційних втрат та 1752,80 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів, що за розрахунком позивача складає 4379,49 грн.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 1.ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач є державним підприємством, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів, що складає 4379,49 грн.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. у справі №40/73, строк дії договору оренди закінчився 29.04.2009 р.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не виконав свого обовязку щодо повернення орендованого майна на користь орендодавця, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 175970,36 грн. неустойки обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути зі Спільного українсько-бельгійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(інд. 02105, м. Київ, проспект Миру, 15-а, офіс 201, код ЄДРПОУ 21653611) на користь Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(інд. 02092, м. Київ, вул. Алма Атинська, 74, код ЄДРПОУ 14294471) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 68665 (шістдесят вісім тисяч шістсот шістдесят пять) грн. 27 коп., 175970 (сто сімдесят пять тисяч девятсот сімдесят) грн. 36 коп. неустойки, 4835 (чотири тисячі вісімсот тридцять пять) грн. 44 коп. пені, 4379 (чотири тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. 7% за прострочення виконання зобовязання понад 30 днів, 1752 (одна тисяча сімсот пятдесят дві) грн. 80 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 2556 (дві тисячі пятсот пятдесят шість) грн. 02 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 11.10.2011 р.