Рішення № 18719689, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/23403.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»

Простягнення 194234,37 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.11 р.

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 697 від 23.12.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» про стягнення 174 179,66 грн. основного боргу, 15478,91 грн. інфляційної складової боргу та 4575,80 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 521517 від 07.04.2006 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 01.08.11 р. було порушено провадження у справі № 37/234 та призначено її розгляд на 07.09.11 року, зобовязано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 07.09.11 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 01.08.11 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.11 р. надав суду платіжні доручення у підтвердження часткового погашення суми заборгованості.

Представник позивача повідомив, що він не має відомостей щодо часткового погашення відповідачем суми заборгованості.

У судовому засіданні 07.09.11 р. судом було оголошено перерву до 14.09.11 р. о 12:5 для витребування у позивача довідки про стан розрахунків.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.11 р. надав представнику позивача акт звірки взаєморозрахунків.

Дослідивши матеріали справи, суд оголосив перерву у судовому засіданні 14.09.11 р. до 21.09.11 р. о 12:50 год. для витребування у сторін додаткових доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.11 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.11 р. надав суду копію платіжного доручення у підтвердження часткового погашення заборгованості, яке було залучено до матеріалів справи, проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 21.09.11 р. судом було оголошено перерву до 03.10.11 р. о 09:55 год. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.11 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.11 р. надав суду копію платіжного доручення у підтвердження часткового погашення заборгованості та копію листа, які було залучено до матеріалів справи, а також надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №521517 від 07.04.2006 р., відповідно умов постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 521517 від 07.04.2006 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 521517 від 07.04.2006 р., постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 521517 від 07.04.2006 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 521517 від 07.04.2006 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-5 не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 521517 від 07.04.2006 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 521517 від 07.04.2006 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 521517 від 07.04.2006 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору 521517 від 07.04.2006 р., споживач щомісячно:

-забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з листопада 2009 р. до червня 2011 р., а також відомості обліку споживання теплової енергії за даний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.09 р. до 01.07.2011 р. становила 755831,39 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором №521517 від 07.04.2006 р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 578291,95 грн., у звязку з чим станом на 01.07.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 174179,66 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»про стягнення 174 179,66 грн. основного боргу, 15478,91 грн. інфляційної складової боргу та 4575,80 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 521517 від 07.04.2006 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 521517 від 07.04.2006 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Зокрема, з наданої позивачем довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплову енергію ТОВ «Житло-сервіс»за період з липня 2011 р. до серпня 2011 р. вбачається, що заборгованість відповідача становить 152134,40 грн.

У судових засіданнях 21.09.11 р. та 03.10.11 р. представник відповідача надав суду у підтвердження сплати частини заборгованості за період з 01.04.2010 р. до 01.06.11 р. за договором № 521517 від 07.04.2006 р. платіжні доручення № 1164 від 28.07.11 р. на суму 1000,00 грн., № 1175 від 29.07.11 р. на суму 15000,00 грн., № 1186 від 02.08.11 р. на суму 20000,00 грн., № 1267 від 16.09.11 р. на суму 2000,00 грн. та № 1281 від 23.09.11 р. на суму 2000,00 грн.

Позивач у вищезазначеній довідці про надходження грошових коштів врахував платіжні доручення № 1164 від 28.07.11 р. на суму 1000,00 грн., № 1175 від 29.07.11 р. на суму 15000,00 грн., № 1186 від 02.08.11 р. на суму 20000,00 грн.

При цьому, оскільки в даних платіжних дорученнях було зазначено призначення платежу «оплата за липень 2011 р.», то позивач правомірно зарахував частину цієї оплати в погашення заборгованості за поточний період та заборгованості, яка виникла станом на 01.07.11 р. Як вбачається з довідки, позивач зарахував грошові кошти за вищевказаними платіжними дорученнями у розмірі 22045,26 грн. в рахунок погашення заборгованості за період з 01.11.09 р. до 01.07.11 р., решту оплати у розмірі 13954,74 грн. в рахунок сплати поточних нарахувань за липень 2011 р. у розмірі 6959,48 грн. та серпень 2011 р. у розмірі 6995,26 грн., що підтверджується обліковими картками та відомостями обліку споживання теплової енергії за даний період.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.11 р. надав суду копію листа (вихідний № 434 від 28.09.11 р.), в якому ТОВ «Житло-сервіс»звернулось до ПАТ «Київенерго»з проханням зарахувати грошові кошти, сплачені платіжними дорученнями № 1175 від 29.07.11 р. на суму 15000,00 грн., № 1186 від 02.08.11 р. на суму 20000,00 грн. в рахунок заборгованості за період з 01.11.09 р. до 01.07.11 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.11 р. повідомив суду, що даний лист був отриманий позивачем 29.09.11 р., про що свідчить штамп вхідної документації ПАТ «Київенерго»та на даний час не розглянутий і не може прийматися судом до уваги.

Судом було встановлено, що частина платежів на суму 9040,52 грн. була здійснена відповідачем до звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 9040,52 грн., у звязку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 17004,74 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 17004,74 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в звязку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 148134,40 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»суми основного боргу за договором № 521517 від 07.04.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 148134,40 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 15478,91 грн. інфляційної складової боргу та 4575,80 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 521517 від 07.04.2006 р. за період з 01.12.09 р. до 01.07.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»інфляційні нарахування за період з 01.12.09 р. до 01.07.11 р. у розмірі 14853,23 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 625,68 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 521517 від 07.04.2006 р. станом на 01.07.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4575,80 грн. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, 14, код ЄДРПОУ 30167045) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 148 134 (сто сорок вісім тисяч сто тридцять чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 14 853 (чотирнадцять тисяч вісімсот пятдесят три) грн. 23 коп. інфляційної складової боргу, 4 575 (чотири тисячі пятсот сімдесят пять) грн. 80 коп. трьох відсотків річних, 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят пять) грн. 64 коп. витрат по сплаті державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження щодо стягнення 17004,74 грн. основного боргу припинити.

4.У позовних вимогах про стягнення 9040,52 грн. основного боргу та 625,68 грн. інфляційної складової боргу відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 07.10.11 р.