Ухвала суду № 1871936, 10.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2008 року                                                                справа № 22-а-5624/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Старосуда М.І.

                                    Василенко Л.А.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю

представників: від позивача:

 Сулімова С.О.– за дов. від 10.07.2008 року

  від відповідача: Українська Н.В.– за дов. від 15.04.2008року

 Корнева Т.М.- за дов. від 01.07.2008року  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року (повний текст складений 14 квітня 2008 року) по адміністративній справі№ 2-а-3452/08 (суддя Шальєва В.А.)за позовомЗакритого акціонерного товариства «Донагроімпекс»

до

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

       Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня  2008 року у справі № 2-а-3452/08 ( арк. справи 223-227),  задоволений позов ( арк. справи 2-3, 215) Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагроімпекс» (надалі товариство) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі інспекція), визнане протиправним податкове повідомлення – рішення інспекції від 24 грудня 2007 року №0004512340/0 (арк. справи 141,168), в частині зменшення  податкових зобов’язань з податку на додану вартість по деклараціям за вересень 2005 року, травень 2007 року, липень 2007 року в загальному розмірі 218741 грн. 10 коп., з мотивів безпідставності його прийняття. 

     В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 230-231) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає на думку податкового органу у тому, що бюджетне відшкодування заявлене внаслідок формування податкового кредиту у попередніх звітних періодах при відсутності підтвердження надмірної сплати до бюджету постачальниками товарно-матеріальних цінностей.

     Позивач проти доводів скарги заперечує, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, вважає судове рішення таким, що прийняте відповідно до Закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

     Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

     Закрите акціонерне товариство «Донагроімпекс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25333903, є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку відповідача (арк. справи 4-6,120).

     Позивач надав до податкового органу декларації з податку на додану вартість у тому числі за вересень 2005 року, травень та липень 2007 року.

     За результатами виїзної позапланової перевірки товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень, серпень 2007 року, які викладені в акті перевірки від 11 грудня 2007 року (арк. справи 119-139, надалі - акт перевірки), заступником начальника державної податкової інспекції (відповідача у справі) 24 грудня 2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення (арк. справи 141,168) згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181), яким позивачу у справі зменшена сума бюджетного відшкодування за чотири звітні податкові періоди, з яких позивач оспорює за три звітні податкові періоди,  у тому числі вересень 2005 року на 215208 грн. 10 коп., травень 2007 року на 1704 грн., та липень 2007 року на 1829 грн. внаслідок завищення бюджетного відшкодування. 

     Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми підпункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1,7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. 

      Доводами апеляційної скарги податковий орган визначає неможливість відпрацювання ланцюгів постачання по всій ланці до виробника, і як наслідок цього відсутність факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету. 

     Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

     Суть спору полягає у  визначені позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2005 року, травень, липень 2007 року, яке на думку податкового органу завищена. 

      Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно–правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

       Відповідно до статті 11 Закону України „Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

     Відповідно до преамбули Закону України „Про податок на додану вартість” ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

      Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону,  підпунктом 7.7,  якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

      Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

       При від’ємному значенні суми, розрахованої,  згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

       Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту. 

    Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

- наявність від’ємного значення звітного податкового періоду;

- зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

- здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Даними податкових декларацій з податку на додану вартість за спірні звітні податкові періоди сума податкового кредиту визначена рядком 17. Сума від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту передбачена графою 22.2 декларацій із зарахуванням до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

      Правильність визначення податкового кредиту, податкового зобов’язання, від’ємної різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту  податковим органом не спростовується.

     Факт сплати податку на додану вартість у зазначених до відшкодування сумах у попередніх періодах не заперечується сторонами.

     Таким чином, обставини справи,  які повинні бути доведені певними засобами у межах спірних відносин є наявними. 

      Колегія судів зазначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, в межах даної справи податковий орган спробує його перетворити на прямий. Право на формування податкового кредиту, та бюджетне відшкодування ніяким чином не пов’язане з перевіркою контрагентів по всьому ланцюгу до виробника.

     Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Жодна норма закону не пов’язує право на бюджетне відшкодування з тими обставинами,  які зазначив скаржник. Внаслідок чого посилання на приписи зазначеного Закону є безпідставними.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з  надмірною сплатою, без врахування далі слів у випадках, визначених цим Законом. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. 

Посилання податкового органу на порушення позивачем приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  які визначають правила формування податкового кредиту колегія суддів не приймає, з огляду на недоведеність їх порушення, а саме приписи зазначених норм ставлять право формування податкового кредиту в залежність від фактом придбання або виготовлення товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, і жодним чином не пов’язують право формування податкового кредиту зі сплатою податку на додану вартість контрагентами позивача до бюджету.

Колегія суддів зазначає,  що відповідачем порушення формування податкового кредиту позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Донбас-Агро» у серпні 2005року, СПД Вожко у квітні 2007 року та ТОВ «Схід-Агро» у червні 2007 року не доведено. Належні докази,  якими є податкові повідомлення – рішення про визначення товариству податкових зобов’язань не надані, внаслідок їх відсутності, з огляду на зазначене прийняти доводи апелянта не передбачається можливим.

           На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

           Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі  м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року у справі № 2-а-3452/08 – залишити без задоволення.

Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року у справі № 2-а-3452/08 - залишити без змін.

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 липня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 10 липня 2008 року.  

      Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

      Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      М.І. Старосуд

                                                                                                                  Л.А. Василенко

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                               Р.Ф. Ханова