Постанова № 18717929, 07.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2011 року № 2а-10006/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД Интермаркер ЛТД"

до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську

провизнання протиправним наказу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій Відповідача при проведенні перевірки та складенні акту перевірки №593/23-0302/37305586 від 18.03.2011 та визнання протиправним та скасування рішення викладеного в акті перевірки з питання правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010-січень 2011 року; визнати протиправними дії Відповідача щодо:

-визнання угод ТОВ «Інтермаркет ЛТД»нікчемними,

-зобовязання відновити в обліковій картці платника податку позивача особистого рахунку зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010,

-зобовязати Відповідача відновити в обліковій картці особистого рахунку Позивача суми податку на додану вартість у розмірі 2438872,00грн (податковий кредит) та 2 510050,00 (додаткові зобовязання) за січень 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільний кодекс України та зазначає, що висновок Відповідача щодо нікчемності угод, є безпідставним та необґрунтованим, наявність факту реальності угод між контрагентами підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами.

09.09.2011 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить суд визнати протиправним Наказ Відповідача №213 від 16.03.2011, визнати протиправними дії Відповідача щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №593/23-0302/37305586 від 18.03.2011, визнати протиправними дій Відповідача щодо визнання у Позивача необхідних умов для проведення господарської діяльності достатності трудових ресурсів, визнати протиправними дії Відповідача щодо визнання угод Позивача за період грудень 2010 січень 2011 року нікчемними, зобовязати Відповідача відновити в обліковій картці платника податку позивача особистого рахунку зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010, зобовязати Відповідача відновити в обліковій картці особистого рахунку Позивача суми податку на додану вартість у розмірі 2438872,00грн (податковий кредит) та 2 510050,00 (додаткові зобовязання) за січень 2011 року.

Відповідно до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Відповідач Державна податкова інспекція у місті Іллічівську - з позовом не погоджується та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено, що у Позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби, трудові ресурси. Крім того, Відповідач зазначив, що згідно п.п. 1 та 5 ст. 203, пп 1 та 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України правочини ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»з контрагентами ПП «Дорлідер»та ТОВ «Далгакіран компресор України» є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх дійсністю. Зокрема, операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, перевіркою встановлено, що у Позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, достатні трудові ресурси. Таким чином у Позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статті 7 Закону України від «Про податок на додану вартість», а отже дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року січень 2011 року з відповідними додатками щодо формування податкового кредиту є недійсними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у місті Іллічівськ проведено документарну невиїзну перевірку ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»з питання правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року січень 2011 року.

За результатами перевірки складений Акт №593/23-0302/37305586 від 18.03.2011 (т. 1 а.с. 9-14), у висновках якого відображено, що у Позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, достатні трудові ресурси і угоди з контрагентами за період грудень 2010 січень 2011 року, згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1 п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Зокрема, в ході перевірки, Відповідач дійшов висновку, що згідно реєстраційної інформації по платнику податків, основним видом діяльності контрагента Позивача - ПП «Форпост-М»є будівництво будівель. Під час перевірки було обстежено юридичну адресу ПП «Форпост М»: м. Одеса, пров. Бісквітний, б.3 та встановлено, що ПП «Форпост М»за юридичною адресою відсутнє та фактично ніколи не знаходилось. На підставі викладеного, Відповідачем зроблено висновок про те, що договір між Позивачем та ПП «Форпост», є нікчемними. Таким чином, на думку Відповідача дані наведені у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року січень 2011 року про задекларований податковий кредит є недійсними.

Позивач не погодився з вказаним актом перевірки.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Так, на підставі рішення в. о. начальника ДПІ у м. Іллічівську, оформленого наказом ДПІ у м. Іллічівську від 16.03.2011 № 213, та відповідно п. п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Іллічівську Байрак Н.В. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Інтермаркет ЛТД», код за ЄДРПОУ 37305586 з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року та січень 2011 року.

Відповідно до п. 79.2 та п. 79.3. ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI (зі змінами та доповненнями): документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. Відповідно, така норма встановлюючи обов'язок Відповідача щодо повідомлення платника податків про початок проведення перевірки також встановлює кореспондуюче право платників податків бути завчасно обізнаними про проведення перевірки податковим органом їх господарської діяльності з метою забезпечення можливості платникам податків реалізувати, встановлені Податковим кодексом права під час проведення такої перевірки.

Окрім того, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та п. 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, передбачено, що: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також: дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також: отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що Наказ № 213 від 16.03.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»разом із повідомленням було вручено 17.03.2011 директору ТОВ «Інтермаркет ЛТД»Сагоянц О.А., тобто в день проведення перевірки.

На виконання п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу України За результатами перевірки складений акт №593/23-0302/37305586 від 18.03.2011 (т. 1 а.с. 9-14).

Оскільки Відповідач, в порушення вимог п. 79.2 та п. 79.3. ст.79 Податкового кодексу України, у встановленому порядку не ознайомив Позивача завчасно з наказом ДПІ у місті Іллічівську №213 від 16.03.2011 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», до проведення перевірки, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача щодо протиправності дій Відповідача з проведення перевірки.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, серед іншого Позивач просить суд визнати противоправними та скасувати рішення про нікчемність угод, що викладені у акті перевірки № 593/23-0302/37305586 від 18.03.2011 року “Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ИНТЕРМАРКЕТ Лтд”, тобто фактично позивачем оскаржується зміст і висновки Акту перевірки № 593/23-0302/37305586 від 18.03.2011.

Проте, оскільки акт перевірки безпосередньо не визначає прав та обов'язків Позивача, не змінює та не припиняє існуючі його права й обов'язки, тобто - безпосередньо Акт перевірки ти висновки, що в ньому містяться не породжують жодних правових наслідків для останнього, а тому їх наявність ніяким чином не може порушити прав Позивача. У зв'язку із цим, суд вважає відсутніми підстави для задоволення вимоги Позивача щодо скасування рішення, викладеного в акті перевірки.

Судом встановлено, що Позивач здійснював господарську діяльність шляхом пошуку контрагентів, укладання з ними договорів, а після - проводив переговори щодо доставки товарів кінцевому покупцю.

Так, 27.12.2010 Позивачем придбано у ПП «Форпост-М»мазут та бітум дорожній (податкова накладна № 7271206 від 27.12.2010 року; видаткова накладна № 7271206 від 27.12.2010 року).

Як вбачається з долучених до матеріалів копій ТТН № 329-1; 329-1 від 27.12.2010, податкової накладної № 329 від 27.12.2010, видаткової накладної № РН-000329-1, № РН-000329-2, № РН-000329-3, № РН-000329-4 від 27.12.2010, в той же день товар проданий ПП «Дорлидер».

11 січня 2011 року ПП «Дорлидер»почав здійснювати розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»та ПП «Форпост»01.12.2010 укладено договір поставки №12, відповідно до якого ПП «Форпост»продає, а ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»приймає та оплачує продукцію.

Також Позивачем було укладено наступні договори:

-з ПП «Дорлідер»договір поставки нафтопродуктів №31 від 01.12.2010.

-з ТОВ «Далгакіран компресор України»договір купівлі-продажу від 01.11.2010, відповідно до якого ТОВ «Далгакіран компресор України»купує промислове обладнання. Загальна вартість договору 15000000,00грн, в тому числі ПДВ 2500000,00грн.

В результаті виконання вказаних Договорів позивачем було виконано договірні зобовязання, що підтверджуються видатковими і податковими накладними, що виписані з 01.12.2010 по 28.12.2010 та банківськими виписками про перерахунку коштів.

Вищевказані накладні, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі - закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні, виписані, починаючи з 01.12.2010 по 28.12.2010 року за результатами проведених операцій за вказаними Договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 по справі №2а/1570/3672/2011 за позовом ПП «Дорлідер»до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області щодо визнання нікчемними правочинів ПП «Дорлідер»з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»та ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», а також щодо визнання недійним даних, наведених у декларації ПП «Дорлідер»з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Рішенням встановлено, що підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, зазначений договір не є нікчемним, факт отримання товару та сплати відповідних грошових коштів зазначених у договорі, в тому числі сум ПДВ, підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та реєстрами руху коштів по рахунку ПП «Дорлідер»з ТОВ «Інтермаркет ЛТД», підстав для визнання податкових накладних та первинних документів недійсними або нікчемними немає.

Крім того, відносно інших контрагентів Позивача, податковими органами не проводились зустрічні перевірки та не приймались відповідні рішення за наслідками здійснених висновків про нікчемність таких угод.

Зазначені договори у судовому порядку недійсними не визнавалися. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст угод, зокрема їх предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання таких угод нікчемними можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку вони нікчемними не визнавалась.

Натомість, вони були фактично виконані сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за згаданими угодами ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції наділені повноваженнями звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Вищезазначена стаття виключає повноваження податкового органу визнавати правочини нікчемними.

Крім того, як вбачається із листа Державного комітету регуляторної політики від 16.09.2011 року №7319 щодо правомірності дій органів державної податкової служби щодо визнання угод нікчемними, згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених правочинів, його позиція про те, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, не підкріплена належними доказами.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки Відповідача, щодо нікчемності вказаних договорів. Суд звертає увагу, що вказані договори в судовому порядку не визнані нікчемними, а відтак дії Відповідача щодо визнання вказаних договорів є неправомірними.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем на підставі висновку щодо нікчемності договорів, знято з обліку в обліковій картці особового рахунку Позивача суму податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Оскільки висновок щодо нікчемності договорів Позивача є протиправним, а відтак зняття в облікових картках особового рахунку Позивача суми податку на додану вартість за грудень 2010 року є безпідставним чим порушуються права Позивача, суд вважає обгрунтованою вимогу Позивача щодо зобов'язання Відповідача відновити записи в обліковій картці особового рахунку Позивача в частині суми податку на додану вартість у розмірі у розмірі 2438872,00грн. (податковий кредит) та 2510050,00 грн. (податкові зобовязання) за січень 2011 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Интермаркет ЛТД»підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Интермаркет ЛТД»задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ДПІ міста Іллічівськ з проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Интермаркет ЛТД»код за ЄДРПОУ 37305586 з питання правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 січень 2011 року.

3. Зобовязати ДПІ міста Іллічівськ відновити в обліковій картці особистого рахунку платника ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД»зняті суми податку на додану вартість за грудень 2010 року з податку на додану вартість та за січень 2011 року у розмірі 2438872,00грн. (податковий кредит) та 2510050,00 грн. (податкові зобовязання).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Головуючий суддя Келеберда В.І.

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін