Рішення № 18716175, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/194

07.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 59 770,45 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача: Філіппенко В.І.

Від відповідача: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард»звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип» про стягнення 59 770,45 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за поставлений позивачем товар протягом 2008 –2010 років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що поставка товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Антип»здійснювалась за договором № 5/1Д-08 від 01.03.2008 р. та № 27Д-09 від 01.01.2009 р., відповідно до умов яких оплата поставленого товару мала бути здійснена відповідачем з відстрочкою платежу на 21 календарний день. Щодо обґрунтувань виникнення у відповідача зобов’язань з оплати поставленого позивачем товару поза межами вказаних договорів, то останній вважає, що строк виконання таких настав відповідно до положень ст. 530 ЦК України зі сплином семи днів з моменту пред’явлення претензії про погашення заборгованості.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з нез’явленням представників відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

28.07.2011 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард»просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 24 170,45 грн. Судові витрати у розмірі 598,00 грн. державного мита та 285,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивач просив покласти на відповідача. Подана заява мотивована частковим погашенням відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.3011 р. у даній справі за клопотання позивача продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду у даній справі отримані відповідачем, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.06.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. між ТОВ «Візард»(далі –постачальник) та ТОВ «Антип»(далі –дистриб’ютор) укладено дистриб’юторський договір № 27Д-09, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов’язання з розповсюдження продукції, виробленої позивачем, на території Києва та Київської області, та на території її адміністративних меж, а позивач зобов’язався передати відповідачу право на розповсюдження такої продукції.

01.03.2008 р. між ТОВ «Візард»(далі –постачальник) та ТОВ «Антип»(далі –дистриб’ютор) укладено дистриб’юторський договір № 5/1Д-08 відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов’язання з розповсюдження продукції, виробленої позивачем, на території Києва та Київської області, та на території її адміністративних меж, а позивач зобов’язався передати відповідачу право на розповсюдження такої продукції.

За своєю правовою природою укладені між сторонами дистриб’юторські договори № 27Д-09 від 01.01.2009 р. та № 5/1Д-08 від 01.03.2008 р. є договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.2 договорів з метою реалізації п. 1.1 цього договору, позивач постачає відповідачу у власність продукти харчування (далі –товар) з метою їх подальшої реалізації, а останній приймає їх у свою власність та сплачує за цінами у строки, встановлені договором.

Сторонами погоджено також додатки до вказаних договорів, якими погоджено перелік товарів, що постачаються, та визначено ціни на такі.

Згідно з п. 5.1 договору № 27Д-09 від 01.01.2009 р. він діє з моменту його підписання та до 31 грудня 2009 року. Якщо жодна із сторін письмово не повідомить другу сторону про необхідність розірвання цього договору у зв’язку з закінченням строку його дії за один місяць до його закінчення, такий договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.1. договору № 5/1Д-08 від 01.03.2008 р. передбачено, що він діє з моменту його підписання та до 31 грудня 2008 року. Якщо жодна із сторін письмово не повідомить другу сторону про необхідність розірвання цього договору у зв’язку з закінченням строку його дії за один місяць до його закінчення, такий договір вважається автоматично пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 5.2 договору).

Оскільки сторонами до суду не надано звернень одна до одної з заявами про розірвання дистриб’юторських договорів № 27Д-09 від 01.01.2009 р. та № 5/1Д-08 від 01.03.2008 р. протягом одного місяця тому такі договори визнаються пролонгованими на наступний термін на тих же умовах, що передбачені ним.

Тож, судом встановлено, що сторонами було погоджено істотні умови договорів поставки, на виконання яких позивачем було здійснено ряд поставок товару відповідачу.

Згідно з п. 4.2 договорів розмір оплати кожної поставленої партії товару визначається згідно відповідних накладних на його відпуск. Оплату окремої партії поставленого товару згідно накладних на його відпуск відповідач зобов’язаний здійснити з відстрочкою платежу у строк до 21 календарного дня (п. 4.3 договорів). Оплата відповідачем поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на банківський рахунок позивача або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника (п. 4.5 договорів).

В ході розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов дистриб’юторських договорів № 27Д-09 від 01.01.2009 р. та № 5/1Д-08 від 01.03.2008 р. ТОВ «Візард»передало, а ТОВ «Антип»прийняло товар всього на суму 424 833,16 грн., та крім того на підставі накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні, позивачем поставлено відповідачу у період з 13.03.2008 р. по 24.04.2008 р. товар на суму 112 731,14 грн.

Факт отримання відповідачем товару на суму 537 564,30 грн. належними та допустимими доказами не спростовано.

Обов’язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як стверджував позивач, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару, а саме –у сумі 513 393,85 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 24 170,45 грн. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 05.04.2011 р., у якій вимагав провести розрахунки за поставлений та неоплачений товар. Докази отримання відповідачем 18.04.2011 р. зазначеного листа позивачем долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, грошові кошти в розмірі 24 170,45 грн. позивачу не сплачені.

Строк виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару в розмірі 24 170,45 грн. є таким, що настав, розрахунку за отриманий товар, переданий згідно з видатковими накладними, наданими до справи, відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість в сумі 24 170,45 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Антип»не погашена, доказів протилежного до суду не надано.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати отриманого товару в розмірі 24 170,45 грн. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 24 170,45 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антип» (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, б. 21-А, код 35018273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Візард»(69002, м. Запоріжжя, просп. Леніна, б. 92, код 32096448) 24 170 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят) грн. 45 коп. заборгованості, 241 (двісті сорок одну) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення:

30.09.2011 р.