Рішення № 18716152, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/10028.09.11

За позовомПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія “Укррічфлот”

ДоОдеської обласної державної адміністрації

Прозахист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1. (дов. №08-01-08/88 від 21.06.2010р.)

від відповідача Ілько О.В., представник, ( розпор. № 189/к-2010 від 10.08.2010р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28 вересня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот” (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (далі по тексту відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотрансінфо” (далі по тексту відповідач-2)про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації про позивача, яка розміщена на сторінці Транспортного порталу Trans-Port.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними позивача 15 лютого 2011 року на сторінці Транспортного порталу Trans-Port (http://www.trans- port.com.ua/index/php?newsid=24355) з'явилось наступне повідомлення:

«Компания «Укрречфлот»пытается захватить Измаильский порт. Об этом сообщил начальник управления морехозяйственного комплекса, транспорта и связи Одесской областной государственной администрации Александр Илъко, передает МОСТ- Одесса.

«В иске компании АСК «Укрречфлот»к ГП «Измаильский порт»есть косвенные признаки рейдерства. В суд подан иск на 43 млн. грн., в то время как ущерб от переворота двух барж и потери груза составил всего лишь 5,1 млн. грн., а моральный ущерб составил 12 млн. грн. Понятно, что предприятие не может оплатить такую сумму», - отметил А.Илько.». Позивач стверджує, що дана інформація не відповідає дійсності та завдала шкоди діловій репутації позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі № 20/100, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 24.05.2011р.

У судовому засіданні 24.05.2011р. суд повідомив учасників судового процесу про самовідвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 20/100 від 24.05.2011 року задоволено самовідвід судді Палієм В.В., а справу № 20/100 передано керівнику апарату суду для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Розпорядженням № 04-1/653 від 24.05.2011 року відповідно до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 20/100, відповідно до якого справу № 20/100 було передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

26.05.2011р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем було подано витребувані ухвалою суд від 29.04.2011р. докази, а також заяву про зміну назви позивача, в зв'язку з реєстрацією змін до установчих документів АСК "Укррічфлот" щодо організаційно-правової форми, в зв'язку з чим в порядку ст. 25 ГПК України суд здійснив заміну позивача на Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Ухвалою від 26.05.2011 року прийнято справу № 20/100 до провадження, розгляд справи призначено на 16.06.2011 року.

26.05.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в позові повністю, оскільки підставою для висловлення думки представником відповідача-1 стосовно дій позивача став офіційний документ відповідача-1, а саме протокол засідання обласної робочої групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств від 28.01.2011 року та у діях відповідача-2 відсутні складові, які б свідчили про порушення особистих немайнових прав, а також представник відповідача-1 просив про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.06.2011р. судом було виключено зі складу відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансінфо", оскільки судом в судовому засіданні встановлено, що сайт, на якому було розміщену недостовірну за твердженням позивача інформацію не належить ТОВ "Автотрансінфо", викликано в судове засідання посадових осіб відповідача, а також в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у ТОВ "Адамант" інформацію щодо власника сайту, на якому було розміщено інформацію, яку позивач вважає недостовірною, а розгляд справи було відкладено на 07.07.2011р.

В судовому засіданні 07.07.2011 року оголошувалась перерва до 10.08.2011року.

10.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме: ТОВ "Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна", а також про витребування у ТОВ "Хостпро", ТОВ "Дата-Центр Адамант" інформації з метою подальшого залучення осіб у якості відповідачів, а також письмові пояснення щодо визначення поняття "рейдерства".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 року, розгляд справи було відкладено на 17.08.2011 року, у звязку з неявкою відповідача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача ТОВ "Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна" та витребування доказів.

В судове засідання 17.08.2011 року відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних пояснень щодо часу та місця (та інших відомостей) оголошення інформації на прес конференції, яку позивач вважає недостовірною; ким була організована зазначена прес конференція не надав.

Представником позивача надано додаткові письмові та усні пояснення по справі.

Після розгляду справи в судовому засіданні, 22.08.2011р. через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідачем у справі подано додаткові пояснення, витребувані судом, а також клопотання про відкладення розгляду справи на вересень місяць, через отримання ухвали суду 16.08.2011р. та неможливість прибути з Одеси до Києва на наступний день.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року розгляд справи відкладено на 06.09.2011 року, у звязку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. у щорічній відпустці, справу №20/100 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу 20/100 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г.П.

У судовому засіданні 28.09.2011 року представником позивача надано усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач в позовній заяві, 15 лютого 2011 року на сторінці Транспортного порталу Trans-Port (http://www.trans-port.com.ua/index.php?newsid=24355) з'явилося наступне повідомлення:

«Компания «Укрречфлот»пытается захватить Измаильский порт. Об этом сообщил начальник управления морехозяйственного комплекса, транспорта и связи Одесской областной государственной администрации Александр Илъко, передает МОСТ- Одесса.

«В иске компании АСК «Укрречфлот»к ГП «Измаильский порт»есть косвенные признаки рейдерства. В суд подан иск на 43 млн. грн., в то время как ущерб от переворота двух барж и потери груза составил всего лишь 5,1 млн. грн. А моральный ущерб составил 12 млн. грн. Понятно, что предприятие не может оплатить такую сумму», - отметил А.Илько.»

Причиною виникнення спору у справі є те, що позивач стверджує, що вищенаведена інформація не відповідає дійсності, оскільки, свої висновки щодо «рейдерських» дій АСК «Укррічфлот» представник Одеської обласної державної адміністрації робить виключно на підставі позову АСК «Укррічфлот»до ДП «Ізмаїльський порт»про стягнення 43 млн. грн., дана інформація є негативною та не відповідає дійсності, оскільки звернення з позовом до суду не може свідчити про вчинення позивачем рейдерського захоплення.

Окрім того, позивач зазначає, що звертаючись до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП «Ізмаїльский морський торговельний порт»про стягнення завданих збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди на суму 43 млн. грн. АСК «Укррічфлот»жодним чином не порушувала чинне в Україні законодавство, а лише реалізувала гарантоване законом право на захист своїх порушених прав у суді. Також, позивач стверджує, що в діях АСК «Укррічфлот»щодо стягнення з ДП «Ізмаїльский морський торговельний порт»грошових коштів, відсутні будь-які ознаки «рейдерства», оскільки позивач не ставив собі на меті захоплення ДП «Ізмаїльский морський торговельний порт»і тим більше дії АСК «Укррічфлот»не носили силовий або протизаконний характер.

За наведених обставин, позивач просить суд зобовязати Одеську обласну державну адміністрацію (відповідач) в особі начальника Управління морегосподарького комплексу, транспорту і звязку Одеської обласної державної адміністрації Олександра Ілько спростувати недостовірну інформацію про наміри АСК «Укррічфлот»захопити Ізмаїльський порт та про рейдерський характер дій АСК «Укррічфлот»шляхом оприлюднення офіційної заяви про невідповідність такої інформації дійсності.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що підставою для висловлення своєї думки начальником управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації - Ілька О.В. стосовно дій позивача став офіційний документ Одеської обласної державної адміністрації - Ілька О.В., а саме: протокол засідання обласної робочої групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств від 28 січня 2011 року.

За результатами засідання обласної робочої групи було вирішено визнати наявність ознак рейдерського захоплення ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»та невідкладно проінформувати про прийняте рішення правоохоронні та судові органи.

Також, відповідач зазначає, що повідомлення, яке на думку позивача є негативною інформацією, містить лише оціночні судження, які висловлюють лише суб'єктивні припущення особи стосовно дій позивача і не містять фактичних даних, а тому, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення спору у справі є питання про наявність підстав для визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Статтею 200 ЦК України передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно ст. 1 Закону України “Про інформацію” інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України.

Згідно ст. 34 ГК України дискредитацією субєкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, повязаних із особою чи діяльністю субєкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації субєкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, за змістом наведених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як зазначено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач - її достовірність.

Тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача.

Крім цього п. 8 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” також зазначено, що “у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Згідно з ч. 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України”.

Відповідач не лише не надав суду заперечень проти факту поширення ним інформації та не довів її достовірності відповідними, обєктивними та безспірними доказами, а й підтвердив поширення спірної інформації на прес-конференції, яка проводилась згідно графіку проведення прес-конференцій керівників структурних підрозділів Одеської обласної державної адміністрації, що проводяться відповідно до Указу Президента України від 01.08.2002 року № 683/2002 "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" та мала місце 27.04.2011 року. Оголошення та проведення прес-конференцій покладено на управління у справах преси та інформації Одеської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків є юридична особа, в якій вона працює (п. 11 Постанови).

Аналогічні норми містить Цивільний кодекс Україна, а саме, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Згідно з ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як вбачається з матеріалів справи, організатором прес - конференції, на якій було оголошено інформацію, яку позивач вважає недостовірною, є Одеська обласна державна адміністрація, а отже, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, саме остання вважається поширювачем спірної інформації та відповідно належним відповідачем у справі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено факт поширення відповідачем відомостей, які позивач вважає недостовірними, шляхом скликання та проведення прес-конференції 27.04.2011р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Як зазначалось вище, відповідач у своїх запереченнях проти позовних вимог, зазначає, що повідомлення яке стало причиною спору у справі, містить лише оціночні судження, які висловлюють лише суб'єктивні припущення особи стосовно дій позивача і не містять фактичних даних, а тому, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, начальник управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації - Ілько О.В. свої висловлювання, що стали причиною спору у справі робив на підставі офіційного документу Одеської обласної державної адміністрації, а саме: протоколу засідання обласної робочої групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств від 28 січня 2011 року, яка створена на підставі розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації № 7/А-2009 «Про утворення обласної робочої групи з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств"( далі за текстом - робоча група). Відповідно до п. 2 Положення "Про обласну робочу групу з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств" робоча група утворюється з метою забезпечення взаємодії місцевих органів виконавчої влади у сфері протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, підготовки пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, що регулює корпоративні правовідносини та спрямоване на унеможливлення протиправного поглинання і захоплення підприємств, а також з метою оперативного виявлення фактів та (або) ознак протиправного поглинання та захоплення підприємств на території Одеської області.

Крім того, як встановлено судом, факт звернення позивача до суду з позовом, про який зазначала посадова особа відповідача, мав місце, про що жодної зі сторін спору не заперечується. Однак, відповідач не довів, що такий факт звернення до суду з позовом може свідчити про рейдерське захоплення підприємства чи факт наміру здійснити рейдерське захоплення підприємство, оскільки право на звернення до суду гарантовано кожній фізичній та юридичній особі за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Отже, висловлювання начальника управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації - Ілько О.В. не можуть розцінюватися як оціночні судження з огляду на те, що вони поширені посадовою особою при виконанні посадових обов'язків та містять фактичні дані, які носять негативний характер.

Окрім того, відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини та п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, відповідно до якого кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Проте, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції здійснення вищезазначених свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Отже, згідно з наведеними нормами права, негативна інформація вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією субєкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, повязаних із особою чи діяльністю субєкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації субєкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений у статті 277 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги про спростування недостовірної інформації є обґрунтованими і підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Одеської обласної державної адміністрації спростувати інформацію на прес-конференції, скликаній та проведеній відповідачем у справі (оскільки саме таким способом така інформація була відповідачем поширена).

Також позивачем заявлена позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотрансінфо” розмістити спростування начальника управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації - Ілька О.В. на сторінці Транспортного порталу Trans-Port (http://www.trans-port.com.ua/index.php?newsid=24355) висловлювань, що стали причиною спору у справі.

Вищезазначена позовна вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що судом в судовому засіданні 16.06.2011 року встановлено, що сайт, на якому було розміщену недостовірну інформацію не належить ТОВ "Автотрансінфо", у зв'язку з чим, ухвалою суду від 16.06.2011р. судом було виключено зі складу відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотрансінфо".

Крім того, не підлягають задоволенню також і вимоги про зобов'язання Одеської облдержадміністрації спростувати поширену неправдиву негативну інформацію про позивача шляхом розміщення такої інформації на сторінці Транспортного порталу, оскільки дана інформація була поширена відповідачем шляхом скликання прес-конфернеції та саме на цій прес-конференції, проведеній 27.04.2011 року така інформація була поширена невизначеному колу осіб.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 42 (сорок дві)грн. 50 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 25, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 24544153) спростувати наступну недостовірну інформацію про те, що «Компания «Укрречфлот»пытается захватить Измаильский порт. та про те, що " В Иске компании АСК «Укрречфлот»к ГП «Измаильский порт»есть косвенные признаки рейдерства" шляхом проведення прес-конференції Одеською обласною державною адміністрацією.

4. Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 24544153) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія “Укррічфлот” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 00017733) 42 (сорок дві)грн. 50 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бондаренко Г.П

Рішення підписано 06.10.2011 року