Рішення № 18716110, 11.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1505/2011-28/75

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної

телекомунікаційної мережі №6 філії

"Дирекція первинної мережі Публічного

акціонерного товариства "Укртелеком"

вул. Пекарська, 41, м. Львів, 79010

бульвар Шевченка,18, м.Київ, 01601

до відповідача: Військової частини А 2314

вул. Чорновола, 119-А, м.Івано-Франківськ, 76005

про стягнення 553 грн. 23 коп., у тому числі:

3 % річних - 128 грн. 72 коп.,

інфляційні втрати - 424 грн. 51 коп.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт, (довіреність № 417 від 30.06.11)

Учасник судового засідання: ОСОБА_2. - майор юстиції представник в/ч А 1349, (довіреність № 867 від 04.05.11)

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Військової частини А 2314 про стягнення 553 грн. 23 коп., у тому числі: 3 % річних - 128 грн. 72 коп., інфляційні втрати - 424 грн. 51 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що боржник прострочив виконання грошового зобов”язання в сумі 5736 грн. 61 коп., в зв”язку з чим кредитором (позивачем) заявлено вимогу про сплату 3 % річних в сумі 128 грн. 72 коп. та інфляційних втрат в сумі 424 грн. 51 коп. за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.08.11.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.11 розгляд справи відкладено у зв'язку з відсутністю представника позивача.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.11 розгляд справи відкладено на підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 77 ГПК України; з метою з”ясування правового статусу відповідача - в/ч А 2314, суд витребував у Державного реєстратора Івано-Франківського міськвиконкому належним чином оформлений витяг з ЄДРПОУ стосовно правового статусу Військової частини А 2314 та у Головного управління статистики в Івано-Франківській області інформацію щодо правового статусу в/ч А 2314.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.11, за клопотанням позивача (факсограма вх.№ 7829/2011-свх. від 22.09.11) в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.10.11.

26.09.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання позивача про зміну назви позивача: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в обгрунтування чого суду подано належним чином засвідчені копії довідки АА №413071 з ЄДРПОУ та Статуту ПАТ “Укртелеком”(а.с. 62-66).Дослідивши подані позивачем матеріали, суд з”ясував, що 14.06.11 на Загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” прийнято рішення про зміну найменування товариства на Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”, відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»(а.с. 63).

З огляду на викладене, слід змінити назву позивача - Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” на Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”.

10.10.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява позивача про заміну відповідача (вх. № 8324/2011-с вх, а.с. 73), а саме, військової частини А 2314 на військову частину А 1349. Заява мотивована тим, що згідно листа командира військової частини А 1349 від 23.07.11 № 1898 (а.с. 77), військова частина А 1349 являється правонаступником розформованої військової частини А 2314 і боргові зобов"язання бере на себе.

Подана представником в/ч А 1349, довідка № 2275 від 19.09.11 про розформування військової частини А 2314 (а.с. 42) не є достатнім доказом визначення її правонаступником в/ч А 1349.

Суд дослідив в судовому засіданні витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданий на вимогу ухвали суду, відділом державної реєстрації (реєстраційною палатою) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за вих.№ 11-15/1965 від 23.09.11 (а.с. 69,70) та витяг з ЄДРПОУ, наданий на вимогу суду Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області вих. № 03-1/03/1-447-1630 від 26.09.11 (а.с. 72). Згідно витребуваних судом витягів, відповідач по справі - військова частина А 2314 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, станом на час розгляду справи значиться, як юридична особа.

Доказів, що всі права та обов"язки даної юридичної особи перейшли до військової частини А 1349 суду не подано.

Відповідно до ч.3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Натомість, рішенням господарського суду № 13/94 від 07.12.10 встановлено, що 19.07.2007року між ВАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" та Військовою частиною А 1349 укладено договір оренди нерухомого майна товариства №946-33. Згідно умов зазначеного договору орендодавець ВАТ "Укртелеком" передає, а орендар ВЧ А 1349 приймає в строкове платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення, розташованого за адресою -м.Івано-Франківськ, вул. Вічевий Майдан,2 -для встановлення обладнання орендаря. 01 лютого 2010року було укладено додаткову угоду №2, згідно якої всі права та обов"язки за договором № 946-33 від 19.07.2007 року перейшли від ВЧ А 1349 до ВЧ А 2314 (а.с. 61-62).

За наведених обставин, позов подано до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, отже підстави для задоволення клопотання позивача про заміну відповідача (вх. № 8324/2011-с вх, а.с. 73), а саме, військової частини А 2314 на військову частину А 1349 відсутні.

11.10.11 позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Представник в/ч А 1349 в судовому засіданні та у відзиві на позов (а.с. 31) проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. На його думку, позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки в рішенні господарського суду № 13/94, яке набрало законної сили в частині стягнення 425 грн. 36 коп. штрафних санкцій відмовлено. Крім того, представник в/ч А 1349 стверджує, що у відповідності до ст. 258 ЦК України для стягнення штрафних застосовується позовна давність в один рік.

В ході судових засідань судом досліджені наступні документальні докази:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.10 по справі № 13/94

(а.с. 9-11);

наказ від 11.05.11 № 862 (а.с. 12);

заява про відкриття виконавчого провадження № 1573 від 18.05.11 (а.с. 13);

розрахунок суми інфляційних втрат (а.с. 14);

розрахунок суми 3% річних (а.с. 15);

банківська виписка про сплату боргу (а.с. 16);

довідка АА № 027531 з ЄДРПОУ станом на 13.01.10 (а.с. 18);

відзив на позов (а.с. 31);

довідка № 1007/06 з ЄДРПОУ станом на 23.06.06 (а.с. 32);

довідка № 2275 від 19.09.11 про розформування військової частини А 2314 (а.с. 42);

договір № 946-33 від 19.07.07 (а.с. 50-54);

акт приймання-передачі майна від 19.07.07 (а.с. 55);

додаток 2 до договору № 946-33 від 19.07.07 (а.с. 56-57);

додаток 3 до договору № 946-33 від 19.07.07 (а.с. 58);

додаткова угода №1 від 15.10.08 до договору № 946-33 від 19.07.07 (а.с. 59);

додаток 3А до договору № 946-33 від 19.07.07 (а.с. 60);

додаткова угода №2 від 01.02.10 до договору № 946-33 від 19.07.07 (а.с. 61-62);

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданий на вимогу суду, відділом держаної реєстрації (реєстраційною палатою) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за вих.№ 11-15/1965 від 23.09.11 (а.с. 69,70);

витяг з ЄДРПОУ, наданий на вимогу суду Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області вих. № 03-1/03/1-447-1630 від 26.09.11 (а.с. 72);

лист командира військової частини А 1349 від 23.07.11 № 1898 (а.с. 77).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та учасника судового засідання - представника в/ч А 1349, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.10 по справі № 13/94 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" до Військової частини № А 2314 про стягнення 6510,74 грн. згідно оренди нерухомого майна № 946-33 та стягнуто з Військової частини № А 2314 - 6395,02грн., 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102 грн. державного мита, - всього: 6733 грн.02 коп. Зазначене вище рішення набрало законної сили залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27.01.11 та постановою Вищого господарського суду від 15.03.11. На виконання вищевказаних рішень господарським судом Івано-Франківської області видано наказ № 862 від 11.05.11 про стягнення з Військової частини А 2314 (р/р 35219004003236 в ГУДК України в Івано-Франківській області МФО 836014, ЄДРПОУ 26605410) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м.Львів, вул. Пекарська, 41 (р/р 260066571 в ЛОТ АТ"Райфайзен Банк "Аваль" МФО 325570 ЄДРПОУ 16479714)- 6395,02грн. (шість тисяч триста девяносто п"ять грн.02коп.), 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102 грн.( сто дві грн. 00коп.) державного мита .

18.05.11 виконавчий документ направлено для примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції. 05.07.11 державною виконавчою службою перераховано позивачу стягнуту з боржника суму у розмірі 6733 грн. 02 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.16) та підтверджується представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов”язковими до виконання на всій території України.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” у ст. 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. У цьому аспекті преюдиціальність судових рішень для господарських судів установлено ст. 35 ГПК України.

Згідно вищезазначеної статті, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1,3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов”язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов”язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов”язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов”язання є виконання прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов”язки сторін зобов”язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу у розмірі 5736 грн. 61 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов”язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов”язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов”язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних в сумі 128 грн. 72 коп. та 424 грн. 51 коп. інфляційних втрат. Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 14,15) є арифметично вірним.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов»язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Оскільки сума основного боргу у розмірі 5736 грн. 61 коп. відповідачем своєчасно не сплачена, що підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 128 грн. 72 коп. 3 % річних та 424 грн. 51 коп. інфляційних втрат за весь час прострочення (жовтень 2010 року червень 2011 року) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.09.08 № 1/384-07 та постанові Верховного суду України від 20.01.11 № 10/25).

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 519, 526, 598-601, 604-610, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 202-205 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-5, 35, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Військової частини А 2314 про стягнення 553 грн. 23 коп., у тому числі: 3 % річних - 128 грн. 72 коп., інфляційні втрати - 424 грн. 51 коп. задовольнити.

Стягнути з Військової частини А 2314 (вул. Чорновола, 119 А, м. Івано-Франківськ, 76005; код 26605410) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Пекарська, 41, м. Львів, 79010; код 16479714) 128 (сто двадцять вісім)грн. 72 коп. 3 % річних, 424 (чотириста двадцять чотири)грн. 51 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 17.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 17.10.11