Рішення № 18715029, 14.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.11р.Справа № 17/5005/10555/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик", м. Харків

до Приватного підприємства "Спектр-Хімія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 5334,00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довір. б/н від 28.09.11р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Спектр-Хімія" (далі - відповідач) суму 3500,00 грн. основного боргу, 329,00 грн. інфляційних, 105,00 грн. 3% річних, 1400,00 грн. збитків, а всього 5334,00 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань.

Позивач не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнає. У відзиві вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що остаточною погодженою сторонами у справі ціною за перевезення є 13500,00 грн., яка і була сплачена 02.06.10р., тому заявлені вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника позивача, оскільки останній повідомлений про час та дату розгляду спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

14.05.2010 року Відповідач звернувся до Позивача з прохання здійснити перевезення 21 150 т ПФХ (далі - груз) з Словакії до України (міста Дніпропетровська).

Укладання договору перевезення та обговорення його умов відбувалося за допомогою факсимільного зв'язку.

14.05.2010 року позивач направив відповідачу заявку № 445 від 14.05.2011 року з зазначенням вартості перевезення, предмету договору, контактними даними для погодження та підтвердження.

Ціна договору за даною заявкою складала 17000,00 грн.

Однак, вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що зазначена вище ціна у заявці не була погоджена, на тій підставі, що у відповідача існують договірні відносини з Приватним підприємством «Ірта», котрі перевозять вантаж такої ж ваги на відстань Словакія - Україна за ціною 13500,00 грн. (додано заявку-підтвердження на суму 13500,00 грн. від 28.04.2010 року).

Тому, позивач підписав нову заявку тим же номером на суму 13500,00 грн. та направив відповідачу факсом ввечері того ж дня (а.с. 50).

Між тим, господарський суд не приймає посилання позивача на те, що ним було укладено договір з суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 на перевезення вантажу з ціною договору 15500,00 грн., оскільки заявкою № 445 від 14.05.10р. та усною домовленістю не передбачалось залучення до організації перевезення третьої особи, тому відповідач не несе відповідальності за збитки позивача за договором з третьою особою.

Таким чином, останньою погодженою ціною спірного договору-заявки слід вважати суму 13500,00 грн.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору-заявки, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За умовами договору-заявки № 445 від 14.05.10р. строк оплати поставленого товару встановлено до 5-ти днів.

Поставка товару позивачем на адресу відповідача відбулась 25.05.10р., що підтверджується накладною СМR № 00028 від 17.05.10р. (а.с. 14), де граничний строк оплати 30.05.10р.

В той же час проведений аналіз матеріалів справи відображає, що сума 13500,00 грн. була сплачена відповідачем після вивантаження товару на склад, що підтверджується платіжним дорученням № 1193 від 02.06.2010 року (а.с. 56), проте з порушенням строків оплати на дві доби.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, позивач нарахував відповідачу суму 329,00 грн. інфляційних, 105,00 грн. 3% річних.

Однак, перевіривши здійснені позивачем нарахування господарський суд задовольняє їх частково, а саме за період з з 31.05.10р. по 01.06.10р. включно суму 2,22 грн. 3% річних, тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Статтями 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Разом з тим, вимоги ж позивача щодо примусового стягнення з відповідача на свою користь додатково понесених витрат по оплаті послуг з підготовки позову та введення справи в господарському суді в розмірі 1400,00 грн. задоволенню не підлягають як безпідставні, тому що не можуть бути віднесені до складу збитків, у розумінні положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки не є обєктивно необхідними витратами, понесеними позивачем у заявленому розмірі та не знаходяться у прямому причинно-наслідковому звязку із порушенням відповідачем своїх господарських зобовязань перед позивачем за Договором, тобто не є наслідком дій відповідача, які обовязково мали настати для позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Спектр-Хімія" (49000, м. Дніпропетровськ, Узвіз Лоцманський, 22; ЄДРПОУ 34655619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Логістик" (61022, м. Харків, пров. Фролівський, 1/3, кв. 10; ЄДРПОУ 35702271) суму 2,22 грн. (дві грн. 22 коп.) 3% річних, 0,04 грн. (нуль грн. 04 коп.) державного мита, 0,10 грн. (нуль грн. 10 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ___