Постанова № 18714466, 18.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5019/527/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго"

напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.11р.

у справі№ 5019/527/11 господарського суду Рівненської області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доТОВ "Рівнетеплоенерго"

простягнення суми

та за зустрічним позовомТОВ "Рівнетеплоенерго"

доДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

провизнання недійсним пунктів договору

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дов.,

від відповідача не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року у справі № 5019/527/11 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне" про стягнення 2 135 397 грн. 33 коп. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг у сумі 1 609 716 грн. 07 коп., пеню у сумі 129 916 грн. 75 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 275 449 грн. 99 коп., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 120 314 грн. 52 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 21354 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року у справі № 5019/527/11 (судді Щепанська Г.А., Демидюк О.О., Бригінець Л.М.) рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30 жовтня 2009 року між дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України"(далі постачальник, позивач, відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі покупець, відповідач, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір № 2-06/09-1861 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити в обсязі, зазначеному у ст.2 цього Договору

Згідно п.4.4 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

В п.6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Наявними в матеріалах справи Актами передачі-приймання природного газу підтверджується, що позивач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав належним чином.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті природного газу, поставленого на умовах договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009р. становить 1609716,07 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 Договору сторони погодили відповідальність покупця у разі несвоєчасної оплати за поставлений газ у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до положень п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи викладене, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувшись з позовом про стягнення суми боргу також нарахувало пеню в сумі 129 916 грн. 75 коп. за період прострочення з 12.09.2010р. по 12.03.2011р.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача пеню в сумі 129 916 грн. 75 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли також правильного висновку, що нараховані позивачем 275 449 грн. 99 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період з грудня 2009 року по лютий 2011 року та 120 314 грн. 52 коп. 3% річних за період з 11.12.2009р. по 12.03.2011р. також підлягають стягненню з відповідача.

Згідно положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258).

Частиною 1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.9.3 Договору, строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюються тривалістю у 3 (три) роки.

За таких обстави, суд апеляційної інстанції правомірно залишив поза увагою доводи ТОВ "Рівнетеплоенерго" щодо спливу строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень статті 203 ЦК України умовами дійсності правочину є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав недійсності пунктів 7.10, 9.3 договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009р.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення.

2.Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.11р. по справі № 5019/527/11 залишити без змін.

Головуючий, суддяА.М. Демидова

СуддяС.С. Коваленко

СуддяІ.М. Волік