Ухвала суду № 18707387, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 року                               м. Київ                                        К-25285/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 17.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008

у справі          № 25/514-А

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізобуд”

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про                    визнання недійсним та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізобуд” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000122380/0 від 13.04.2006, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 968710 грн., з яких 645603 грн. - основний платіж, 323107 грн. штрафні санкції, податкове повідомлення - рішення № 0000132380/0 від 13.04.2006, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 1227786 грн.: 826537 грн. основний платіж, 401249 грн. штрафні санкції.

Постановою господарського суду м. Києва від 17.04.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 постанову господарського суду м. Києва від 12.11.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та складено акт № 723/23-30553223 від 04.04.2006

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення: № 0000122380/0 від 13.04.2006, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 968710 грн.: 645603 грн. - основний платіж, 323107 грн. штрафні санкції, податкове повідомлення - рішення № 0000132380/0 від 13.04.2006, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 1227786 грн.: 826537 грн. - основний платіж, 401249 грн. штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки рішеннями районних судів визнані недійсними установчі документи та свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість ТОВ „Буд М Сервіс”, ПП „Аврора Прівілідж”, ТОВ „Торговий дім „Ніка” з моменту реєстрації.

11.06.2002 анульовано свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ „Комерційна компанія „Легата”, а витрати здійснені по операціям із ТОВ „Будівельне підприємство „Стабіл”, які, фактично, документально не підтверджені, відповідних податкових накладних до перевірки не надано.

На момент виконання позивачем зобов’язань з підприємствами, вони мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, угоди є чинними, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до Закону України „Про систему оподаткування” для платника податку не передбачено обов’язку та не надано права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо).

Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обов’язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Оскільки податковий кредит підтверджується податковими накладними ТОВ „Буд М Сервіс”, ПП „Аврора Прівілідж”, ТОВ „Торговий дім „Ніка”, ТОВ „Будівельне підприємство „Стабіл”, ТОВ „Комерційна компанія „Легата”, які мають силу податкового і одночасно розрахункового документа, то за вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 17.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 у справі № 25/514-А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову господарського суду м. Києва від 17.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 у справі № 25/514-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

          О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров