Ухвала суду № 18706237, 16.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р.Справа № 2а-13488/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі№2а-13488/10/2070

за позовом ТОВ "Науково - виробниче підприємство Екоп"

до ДПІ у Київському районі м. Харкова

про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011року адміністративний позов ТОВ "Науково - виробниче підприємство Екоп" до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000751505/0 від 13.10.2010р. та № 0000751505/1 від 09.11.2010р.

ДПІ у Київському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 21.02.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем п.п.7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення №0000751505/0 від 13.10.2010р. та № 0000751505/1 від 09.11.2010р. є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 23.09.2010 року фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку позивача податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року , за результатами якої складено акт перевірки від 30.09.2010 року № 5731/15-509/30654386.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215,п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання зазначених вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємством позивача з ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс”; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого по декларації з ПДВ за травень 2010 року позивачем завищено податковий кредит на суму 46767,0 грн. відповідно збільшується сума ПДВ , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду , з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду на суму 46767,0 грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000751505/0 від 13.10.2010року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 70.150,50грн. (основний платіж - 46.767,00грн, штраф - 23.383,50грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ в Київському районі м. Харкова.

За результатами адміністративного оскарження, залишено без змін податкове повідомлення рішення 0000751505/0 від 13.10.2010року та з метою доведення строків сплати податкового зобовязання, ухвалено оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000751505/1 від 09.11.2010р.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між податковим кредитом ТОВ "Науково - виробниче підприємство Екоп"та податковими зобов'язаннями ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс”по деклараціях за травень 2010 р. виявлені розбіжності, внаслідок того, що податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2010року контрагенти ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс” не подавали та відповідно не задекларували свої податкові зобов'язання, що свідчать про відсутність обєкту оподаткування ,який виникає при проведенні вказаними контрагентами фінансово-господарської діяльності, безпідставність складання податкових накладних що свідчить про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс”, які є постачальниками робіт, послуг.

В ході господарських операцій постачальниками позивача - ТОВ ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс” були виписані податкові накладні: №50509 від 05.05.2010р. на суму 19500,00грн., у тому числі виділена окремим рядком сума ПДВ - 3250,0грн.; №50510 від 05.05.2010р. на суму 49500,00грн., у тому числі виділена окремим рядком сума ПДВ - 8250,0грн.; №270508 від 27.05.2010р. на суму 74220,00грн., у тому числі виділена окремим рядком сума ПДВ - 12370,0грн.; №60508 від 06.05.10р. на суму 66840,0грн., у т.ч. ПДВ - 11140,00грн.; №1204 від 28.05.2010р. на суму 70542,00грн., у тому числі виділена окремим рядком сума ПДВ - 11757,00грн.

Виконані роботи прийняті ТОВ “НПП Екоп” , що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 05.05.10р. , від 12.05.10р. , від 27.05.10р. , від 28.05.10р.

Оплата за виконання робіт проведена по безготівковому розрахунку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підприємства, що підтверджується розрахунковими документами №1194 від 05.05.10р. , №1195 від 05.05.10р. , №1212 від 31.05.10р. , №1196 від 06.05.10р. , №1213 від 31.0.5.10р.

З наявних у справі документів випливає, що надалі здійснені та передані роботи були використані в господарській діяльності ТОВ “НПП Екоп”і передані до основного замовника ТОВ “Южгипроруда”. Так, між ТОВ “НПП Екоп”(виконавець) і ТОВ “Южгипроруда”(замовник) були укладені договори на виконання наступних робіт:

Фактичне виконання господарських операцій з зазначеними контрагентами підтверджується вище переліченими податковими накладними, договорами, актами виконаних робіт, банківськими виписками тощо , які містяться в матеріалах справи.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.

Зауваження щодо використання отриманих товарів в господарській діяльності, товарності операції, повноти або змісту наведених первинних документів, податкових накладних тощо, відповідач не висував.

Крім того , з матеріалів справи вбачається, що надалі здійснені та передані роботи використані в господарській діяльності ТОВ “НПП Екоп” і передані до основного замовника ТОВ “Южгипроруда”, що підтверджено договорами від 30.03.2010р. договір на створення науково-технічної продукції №17/10-Ю з теми: ВАТ „Полтавский ГОК”, реконструкції устроїв мікропроцесорної централізації; від 31.03.2010р. договір на створення науково-технічної продукції №18/10-Ю з теми: ВАТ “Северний ГОК”, технічне рішення й розрахунки систем керування, автоматизації, зв'язку й сигналізації; від 05.04.2010р. договір на створення науково-технічної продукції №19/10-Ю з теми: ВАТ “Полтавський ГОК”, розробка розподільних схем електропостачання перевантажувальних пунктів; від 14.04.2010р. договір на створення науково-технічної продукції №20/10-Ю теми: ВАТ „Полтавский ГОК”, основні технічні рішення електропостачання, електроосвітлення й реконструкції устроїв електричної централізації.

Виконані роботи передані основному замовнику згідно з актами здачі-прийому виконаних робіт, ТОВ “НПП Екоп”на адресу замовника виписані податкові накладні, що відповідачем ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду не заперечувалось.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс” як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладених між позивачем і вказаними контрагентами інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (товарними і податковими накладними, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні цих договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата робіт, послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних матеріальних цінностей, а також виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів, їх поставку та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за травень 2010року.

Щодо посилань податкового органу , як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту , неподання його контрагентами податкової звітності , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ “Хартол”і ТОВ “Кассіда Проджектс”, на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності усіма його контрагентами.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № №0000751505/0 від 13.10.2010р. та № 0000751505/1 від 09.11.2010р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі№2а-13488/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.