Постанова № 18705718, 21.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2011 року № 2а-1342/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю прокуратури Оболонського району міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842302/0 від 30.12.2010, прийняте ДПІ у Оболонському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, натомість представники відповідача та прокуратури просили відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.03.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.2010 за результатами планової виїзної перевірки Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»ДПІ у Оболонському районі міста Києва було складено Акт №767/23-2/32776560 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 5.9 ст. 5, пп.пп. 7.3.1-7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 2064520,00грн. (у тому числі, за 4 квартал 2008 року у сумі 884828,00 грн.).

30.12.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000842302/0, яким у звязку з порушенням п.5.9 ст. 5, пп.пп. 7.3.1-7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1769656,00 грн., в тому числі штрафні санкції 884828,00 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5, пп.пп. 7.3.1-7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 2064520,00грн. (у тому числі, за 4 квартал 2008 року у сумі 884828,00 грн.) стало віднесення Підприємством зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА» до складу валових витрат збитків, отриманих внаслідок перерахунку балансової вартості заборгованості, вираженої в іноземній валюті, на дату оплати за поставлений товар, у звязку із зміною обмінного курсу гривні.

Як встановлено судом, Підприємство зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»придбавало (імпортувало) у постачальників (нерезидентів) товари, при цьому оплата проводилась, у тому числі, після отримання (оприбуткування) товарів. За таких умов, позивачем проводився перерахунок балансової вартості заборгованості, вираженої в іноземній валюті на дату оплати за поставлені товари, у звязку зі зміною обмінного курсу гривні, а збитки, отримані внаслідок такого перерахунку, підприємство відображало у податковому обліку у складі валових витрат.

Згідно з пп. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 н. 5.2 ст. 5 З Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп.7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Таким чином, витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються сумою балансової вартості іноземної валюти.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до пп. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Приписи п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюють, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

З системного аналізу норм пп.пп. 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», видно, що у випадках, коли при імпорті товарів першою подією є отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом є неможливим, оскільки балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, а відтак коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту фактично є доведенням валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти, що відповідає положенням пп.пп. 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007 у справі № К-34949/06, від 10.02.2010 у справі № К-21257/06.

Враховуючи, що у спірних імпортних операціях Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА» першою подією було отримання товару, а тому визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом було неможливо, оскільки балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, суд приходить до висновку, що спірне коригування позивачем валових витрат після проведення оплати нерезидентам фактично було доведенням валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти, а тому , за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Оболонському районі м.Києва про порушення Підприємством зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»п. 5.9 ст. 5, пп.пп. 7.3.1-7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842302/0 від 30.12.2010, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства зі 100 % іноземною інвестицією «УРСА»(04073, м. Київ, просп. Московський, 20-б) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко