Постанова № 18705635, 06.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

№

за позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

суддя Добрянська Я.І.

секретар с/з Юзина О.А.

представники: від позивача: ОСОБА_5 (нотаріальна довіреність від 06.06.2011 р.)

ОСОБА_6 (нотаріальна довіреність від 06.06.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.07.2011 р. № 3520/9/10)

ОСОБА_8 (довіреність від 26.04.2011 р. № 1859/9/10)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.09.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-8244/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В позовній заяві позивач просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 р. № 0003821740/0, №0003831740/0, № 0003841740/0 та податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 р. №0003821740/0, №0005241740/0, № 0005221740/0, № 0005231740/0.

В судовому засіданні 06.09.2011 р. представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач також просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. № 0003821740/2, №0005231740/2, № 0005241740/2, № 0001281740.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Представник відповідача позов не визнав, та зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки, перевіркою було встановлено порушення ним вимог п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, внаслідок неподання відповідачем декларацій про доходи за 1 та 2 квартал 2010 р., що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, наданих для перевірки банківських виписок склали за 1-ше півріччя 2010 р. 678 838,1 грн. (без ПДВ); п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, внаслідок включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що сплачені при придбанні легкового автомобіля у липні 2007 р. на суму 16 667,00 грн. та серпні 2007 р. 36 771,00 грн.; п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, внаслідок не подання до податкового органу декларацій з ПДВ за березень 2008 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., квітень 2010 р., травень 2010 р., червень 2010 р. та несвоєчасного подання декларації з ПДВ за березень 2010 р., а тому відповідачем було правомірно винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 27.08.2010 року по 16.09.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на підставі направлення № 1598 від 26.08.2010 року про проведення документальної (позапланової виїзної) перевірки, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка СПД - фізичної особи ОСОБА_2

За наслідками проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було складено Акт перевірки від 21.09.2010 р. № 4164/17-322-2448917408 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта господарської діяльності фізичної особи ОСОБА_2, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів СПД фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 р. № 0003821740/0, за яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 65 338,70 грн., № 0003831740/0, за яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем на суму 64944 грн. та за штрафними санкціями на суму 32472 грн., № 0003841740/0 за яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 1360 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду податковими органами скарг позивача, вимоги позивача були частково задоволені та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва були прийняті остаточні податкові повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. №0003821740/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 65 338,70 грн., №0005231740/2, за яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 1190 грн., № 0005241740/2, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 5747 грн., № 0001281740, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем на суму 53329 грн. та за штрафними санкціями на суму 20605, 50 грн.

Не погоджуючись із прийнятими Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з оскарженням їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що не підтверджуються допустимими доказами та відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема зазначено в Акті перевірки, перевіркою позивача було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями;

- п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

- п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями.

Щодо дотримання вимог Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб та визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 65 338,70 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме в Акті перевірки (стор.6) вказано, що в період 4 кв. 2007 р. - 4 кв. 2008 р. СПД - ФО ОСОБА_2 занижено суму податкового зобов'язання і податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з тим, що вказаним підприємцем було завищено суму валових витрат (за даними платника сума втрат (з наростаючим підсумком) склала: 4 кв. 2007 р. 417 609 грн., 1 кв. 2008р. 145 830 грн., 2 кв. 2008 р. 260 940 гри., 3 кв. 2008 р. -372 110 грн., за 4 кв. 2008 р. 471 800 грн.; заданими перевірки: 4 кв. 2007 р. 273166, 70 грн., 1 кв. 2008 р. 121 525 грн., 2 кв. 2008 р. 217 450 грн., 3 кв. 2008 р. 310 091,66 грн., за 4 кв. 2008 р. 359 679 грн.; сума розбіжності, на яку було донараховано податок з доходів фізичних осіб склала: 4 кв. 2007 р. 144442, 30 грн., 2008 р. 112 121 грн., сума донарахованого податку склала: 4 кв. 2007 р. 21 666,34 грн., 2008 рік 16 818,15 грн.).

За обставинами справи, згідно з листом ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 22.03.2011 р. № 1820/8/25-014 на момент перевірки обсяги понесених витрат СПД-ФО ОСОБА_2 були розраховані виходячи з даних усіх документів наданих скаржником для перевірки, а саме, податкових накладних, виписаних від імені АФ «Універсал Авто АТ «Українська автомобільна корпорація», ТОВ «Укрексім», ДП «Балу», ТОВ «Тім трейд ЛТД»а також даних платіжних доручень, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) між СПД-ФО ОСОБА_2 та ТОВ «Тім трейд ЛТД»та між СПД-ФО ОСОБА_2 та ТОВ «Укрексім».

Згідно вимог п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до вимог п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Згідно вимог п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Також, за матеріалами перевірки СПД-ФО ОСОБА_2 занизила суму валового доходу в період І-ІІ кв. 2010 р. А саме, за даними перевірки СПД-ФО ОСОБА_2 в першому півріччі декларації про отримані доходи до органів державної податкової служби не подавались.

Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

За результатами перевірки було встановлено, що фактично сума отриманого валового доходу за перше півріччя 2010 року СПД-ФО ОСОБА_2 склала 678 838,10 грн. (без ПДВ), сума валових витрат пов'язаних із отриманим доходом за результатами перевірки склала 499 810 грн., сума оподатковуваного доходу склала 179 028 грн., сума донарахованого податку 26 854 грн. (179028 грн.*15%).

За обставинами справи, сума валового доходу одержаного СПД-ФО ОСОБА_2 за перше півріччя 2010 року була розрахована виходячи з даних відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів.

Крім цього, ДПІ у Дніпровському районі м.Києва було надано запит ТОВ «Мері Кей (Україна) Лтд»(код ЄДРПОУ 24733492), яким згідно з листом від 01.10.2010 р. були підтверджені дані, щодо одержання СПД-ФО ОСОБА_2 доходу за перше півріччя 2010 р. у розмірі 678 838, 10 грн. (без ПДВ). Ці ж дані підтверджуються випискою по рахунку СПД-ФО ОСОБА_2 Дніпровським відділенням Ощадбанку України.

Доказів подання зазначеної податкової звітності по податку з доходів фізичних осіб за вказаний податковий період поштою або наручно, або документально підтвердженої відмови податкового органу в її прийнятті - позивачем до матеріалів справи надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 65 338,70грн., визначене в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 12.04.2011 р. №0003821740/2 відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Як свідчать обставини справи, ФОП ОСОБА_2 зареєструвалася платником податку на додану вартість відповідно до заяви від 01.06.2005 р. та отримала свідоцтво НОМЕР_2 від 05.06.2007 р. НОМЕР_3, яке було анульовано 31.12.2008 р., у звязку з переходом на спрощену систему оподаткування.

Відповідно до заяви від 21.12.2009р. ОСОБА_2 отримала свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 від 22.12.2009 р.

Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами га доповненнями, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме щодо включення до податкового кредиту суми ПДВ по придбаному легковому автомобілю: у липні 2007 р. 16 667,00 грн. та серпні 2007 р. 36 771,00 грн.

Крім того, відповідно наданих до перевірки документів, встановлено завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту в жовтні 2008 р. на суму 5 570,00 грн. та в листопаді 2008 р. на суму 6 045,00 грн., в результаті віднесення сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, чим порушено вимоги п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до наданих для перевірки податкових накладних та банківських виписок, податкові зобов'язання та податковий кредит СГД-ФО ОСОБА_2 за вищезгадані періоди складені у вигляді Таблиці № 3 та № 4 Акту перевірки.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не подано декларації з ПДВ за березень 2008 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., квітень 2010 р. травень 2010 р., червень 2010 р. та несвоєчасно подано декларацію з ПДВ за березень 2010 р. (подано декларацію за березень - 19.08.2010 р.), чим порушено п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

В звязку із зазначеним, для визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за відповідні періоди, перевіркою були використані дані з АІС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформація отримана від підприємств ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед», АФ «Універсал Авто АТ», «Українська Автомобільна корпорація»та ТОВ «Укрексім»та податкові накладні виписані від імені АФ «Універсал Авто АТ», «Українська Автомобільна корпорація», ТОВ «Укрексім», ДП «Балу», які були надані для перевірки (листи ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 24.02.2011 р. № 1190/8/25-014 та від 22.03.2011 р. № 1820/8/25-014), в результаті чого було встановлено заниження податкового зобов'язання по ПДВ за січень 2010 р. на 246,00 грн., за лютий 2010 р. - 192,00 грн. за квітень 2010 р. 293,00 грн, за травень 2010 р. 6 407,00 грн. та за червень 2010 р. 4981, 00 грн.

Згідно вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків ч використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Водночас ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із законом про ПДВ.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

При цьому, згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

Підпунктом 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості і їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.

У зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а до нього не внесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.

Дані роз'яснення містяться також в листі ДПА України від 27.07.2005 року № 14787/7 15-1117.

Як було зазначено представником позивача в судовому засіданні, в 2007 р. позивачем було придбано легковий автомобіль, що не був включений до складу основних фондів, оскільки такий легковий автомобіль був придбаний як товар з метою його подальшого перепродажу, та відповідно до цього позивачем були включені до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за придбання такого легкового автомобіля, а саме у липні 2007 р. - 16 667,00 грн. та серпні 2007 р. 36 771,00 грн.

Однак, доказів щодо продажу цього легкового автомобіля у відповідному податковому періоді позивачем суду надано не було, та крім того представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що на час розгляду даної справи, вказаний легковий автомобіль знаходиться у власності позивача, та до складу основних фондів автомобіль не включений.

В зв'язку із зазначеним, суд погоджується з висновком податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені при придбанні легкового автомобіля, який не був включений позивачем до складу основних фондів.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З наведеного вище, та аналізу наявних у справі доказів та вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем на суму 53329 грн. та за штрафними санкціями на суму 20605, 50 грн., які визначені податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2011 р. № 0001281740, є правомірними.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, доказів подання податкової звітності по податку на додану вартість за березень 2008 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., квітень 2010 р. травень 2010 р., червень 2010 р. поштою або наручно, чи документально підтвердженої відмови податкового органу в її прийнятті - позивачем до матеріалів справи надано не було, а посилання позивача на відмову податкового органу в прийнятті зазначеної звітності без документального підтвердження такої відмови суд прийняти до уваги не може, а отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ суд вважає правомірним.

Висновок відповідача щодо несвоєчасної подачі позивачем декларації з ПДВ за березень 2010 р., що була подана 19.08.2010 р. представником позивача не заперечувався.

Відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п.«а»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого п.п.17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з аналізу наявних у справі доказів та вимог податкового законодавства, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0005231740/2, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 1190 грн., та № 0005241740/2, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 5747 грн., за неподання (несвоєчасне подання) позивачем податкових декларацій у строки, визначені законодавством.

Отже, з наведеного вище, та з аналізу зазначених норм податкового законодавства, а також наявних матеріалів справи, судом не вбачається неправомірності винесення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.10.2010 р. № 0003821740/0, №0003831740/0, № 0003841740/0, від 29.12.2010 р. № 0003821740/0, № 0005241740/0, № 0005221740/0, № 0005231740/0, від 12.04.2011 р. № 0003821740/2, № 0005231740/2, № 0005241740/2, № 0001281740.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість як позивач не надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.09.2011 р.