Постанова № 18705616, 06.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2011 року 13:42 № 2а-7907/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 01.08.2011 р.)

ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 01.08.2011 р.)

від відповідача : ОСОБА_4 (довіреність № 7868/9/10-008 від 20.12.2009 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2010 р. суддею Барановим Д.О. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6979/10/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 р. по справі № 2а-6979/10/2670 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк» було відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р. по справі № 2а-6979/10/2670 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 р. без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2011 р. по справі № 2а-6979/10/2670 було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р., та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, після скасування судового рішення по справі № 2а-6979/10/2670 та направлення її на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, справа передана до провадження судді Добрянській Я.І. та справі присвоєно новий №2а-7907/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2011 р. справу № 2а-7907/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було прийнято для нового розгляду суддею Добрянською Я.І. та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Торговий дім Маяк» вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 , п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, щодо завищення товариством податкового кредиту з ПДВ.

Позивач посилається на те, що податковий кредит сформовано за рахунок подання у звітних періодах податкових накладних, виписаних постачальником у попередніх звітних періодах, оскільки законодавством не передбачено обовязку платника формувати податкове зобовязання по ПДВ в момент видачі податкових накладних.

Також, позивач посилається на те, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), тобто встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності, а тому вважає, що товариством обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту у 2008-2009 р.р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у 2007 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду, а тому товариством було завищено податковий кредит з ПДВ у 2008-2009 р.р. за рахунок подання у звітному періоді податкових накладних виписаних постачальником у 2007 р. Також, відповідач зазначив, що контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, був виключений із єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, та крім того, розрахунок по господарських відносинах із контрагентом був здійснений позивачем простими векселями без визначення строку їх погашення та на момент віднесення до складу податкового кредиту у 2008-2009 р.р. сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у 2007 р. позивачем не було надано доказів щодо погашення зазначених простих векселів (належної сплати товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 20.07.2009 р. по 07.08.2009 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Маяк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., про що складено Акт № 494/23-6/30683443 від 03.09.2003 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Маяк»подало декларації з податку на додану вартість, в яких при формуванні податкового кредиту у 2008р. включено податкові накладні виписані постачальниками у 2007 р. Також, при формуванні податкового кредиту у перевіряємому періоді товариством було включено суму, яка була зазначена у податковій накладній в майбутніх періодах частинами. У звязку з чим податковий орган дійшов висновку про завищення задекларованих ТОВ «Торговий дім «Маяк»показників, які підлягають оподаткуванню, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1027235,0 грн.

Внаслідок викладених обставин податковий орган дійшов висновку, зокрема серед іншого, про порушення ТОВ «Торговий дім «Маяк»п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4 п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/0 від 10.09.2009 р., яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1027 235 грн. основного платежу та 513617,50 грн. штрафних санкцій.

Зазначене рішення оскаржувалось ТОВ “Торговий дім «Маяк»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 24477/10/25-008 від 20.11.2009 р. зазначене податкове повідомлення-рішення скасоване в частині 137088 грн. нарахування зобовязання по податку на додану вартість та відповідно перераховано штрафну санкцію.

23.11.2009 р. за результатами розгляду скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/1, яким визначено ТОВ «Торговий дім «Маяк»890147 грн. зобовязання по ПДВ та 445 073,50 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення рішення оскаржувалось ТОВ «Торговий дім «Маяк»до ДПА у м. Києві, яка рішенням № 523/10/25-114 від 27.01.2010р. залишила скаргу без задоволення.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/2 від 04.02.2010 р.

Зазначене рішення оскаржувалось ТОВ «Торговий дім «Маяк»до ДПА України, яка рішенням № 3356/6/25-0115 від 08.04.2010 р. залишила скаргу без задоволення.

21.04.2010 р. ДПІ у Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812306/3, податкові зобовязання залишились попередніми.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007 р. між ТОВ «Форіус Груп»(продавець) та ТОВ «Торговий дім «Маяк»(покупець) укладеного договір купівлі-продажу №1-10/0307, згідно якого продавець зобовязався передати товар перелічений у додатку до договору у власність покупцеві, а останній зобовязався прийняти та оплатити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок здійснювався простими векселями.

Також, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Маяк» на підставі податкової накладної № 2905, виписаної ТОВ «Форіус Груп»29.05.2007 р., включило до податкового кредиту суму 157995, 98 грн. ПДВ у листопаді 2007 р. на підставі податкової накладної № 22051 від 22.05.2007 р. товариство включило до податкового кредиту суму 164034,10 грн. ПДВ у липні 2008 р., по податковій накладній № 2305 від 23.05.2007 р. суму 339612 грн. ПДВ в подальшому включило до складу податкового кредиту частинами по декількох періодах: у серпні 2008 р. 153000 грн., вересні 2008 р. 88000 грн., жовтні 2008 р. 92 5000 грн., листопаді 2008 р. 6112 грн., на підставі податкової накладної № 2205 від 22.05.2007 р. суму 393025 грн. товариство включило до податкового кредиту у січні 2009 р.

В той же час, згідно реєстрів отриманих податкових накладних за вказаний період встановлено, що дата отримання даних податкових накладних, зазначена у реєстрах не співпадає з фактичною датою виписки цих накладних, а також не завжди з періодами віднесення їх до складу податкового кредиту підприємства.

Як свідчать реєстри отриманих податкових накладних підприємства за відповідний період, податкова накладна № 2305 від 23.05.2007 р. на загальну суму 2037 675 грн., в т.ч. ПДВ 339612 грн., отримана від ТОВ «Форіус Груп»29.08.2008 р. та була включена товариством частинами в серпні 2008 р., вересні 2008 р., жовтні 2008 р., листопаді 2008 р.

Крім того, в ході проведення перевірки відповідачем до ДПІ у Соломянському районі м. Києва за місцем реєстрації ТОВ «Форіус Груп», були направлені запити № 8366/7/23-613 та № 8369/7/23-613 від 27.07.2009 р. про підтвердження виявленої інформації, надання загальних відомостей про підприємство та показники податкової звітності.

Листами № 10522/7/23-1008 від 04.08.2009 р. та №10592/7/23-1008 від 06.08.2009 р., ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підтвердила, що ТОВ «Форіус Груп»має стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», на підставі рішення (постанови) Господарського суду від 09.08.2007 р. по справі №23/250-б щодо визнання банкрутом, дата зняття з обліку -27.09.2007 р. , свідоцтво платника ПДВ анульоване 09.08.2007 р. , остання звітність з податку на додану вартість була подана за червень 2007 року.

Відповідно до Автоматизованої інформаційної системи обласного рівня встановлено, що ТОВ «Форіус Груп»визнано банкрутом на підставі рішення (постанови) Господарського суду від 09.08.2007р. по справі №23/250-6 та знято з обліку в ДПІ 27.09.2007 р.

Зважаючи на викладене, перевіркою встановлено, що враховуючи те, що на момент отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Форіус Груп», останнє вже було виключене з реєстру та анульоване свідоцтво платника ПДВ, тому підтвердити отримання від нього податкових накладних за вказані періоди, не виявляється можливим.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог при розгляді справи № 2а-6979/10/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва та Київський апеляційний адміністративний суд м. Києва виходили з вимог пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8. п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Відповідно, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для, робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. (п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

- якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

- якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. (Згідно листа ДПА України № 15316/7/15-2417 від 11.08.2004 р.).

З огляду на викладене, при розгляді справи № 2а-6979/10/2670 Окружний адміністративний суд м. Києва та Київський апеляційний адміністративний суд м. Києва дійшли висновку, що вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»із змінами та доповненнями якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом .

Однак як, вбачається з наявних матеріалів справи, уточнюючого розрахунку позивачем не подавалось.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 р., якими в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маяк»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було відмовлено повністю та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначає про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку платника податку формувати податковий кредит за певний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період, а тому, суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони фактично отримані.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.05.2011 р. по справі № 2а-6979/10/2670 колегія суддів зазначає, що факт визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів контрагента та анулювання його Свідоцтва платника податку на додану вартість не свідчить про недійсність всіх укладених ним угод та виписаних податкових накладних з моменту його реєстрації і до моменту виключення з єдиного державного реєстру.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, порушили вимоги КАС України, оскільки не дослідили на підставі належних та допустимих доказів, зокрема шляхом витребування у відповідача належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив його контрагент, а також реальність господарської операції, здійсненої на підставі договору № 1-10/0307 від 12 квітня 2007 року.

Крім того, як на підставу направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив про долучення позивачем висновку № 11133/11736/10-19 від 22 грудня 2010 року експертного економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що не був предметом судового дослідження судами першої та апеляційної інстанції.

Розглянувши подані сторонами попередні та нові документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Висновком експертного економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11133/11736/10-19 від 22.12.2010 р. встановлено, що висновки Акта № 494/23-6/30683443 від 03.09.2003 р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Маяк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1054666, 75 грн. нормативно та документально не підтверджуються.

Зазначений висновок, суд може взяти до уваги в якості інформаційного документу по справі при вирішенні даної справи по суті, попередньо дослідивши всі фактичні обставини справи, наявні документи та докази.

Так, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, а також не заперечувалося судом касаційної інстанції, в ході проведення перевірки відповідачем до ДПІ у Соломянському районі м. Києва за місцем реєстрації ТОВ «Форіус Груп», були направлені запити № 8366/7/23-613 та № 8369/7/23-613 від 27.07.2009 р. про підтвердження виявленої інформації, надання загальних відомостей про підприємство та показники податкової звітності.

Листами № 10522/7/23-1008 від 04.08.2009 р. та №10592/7/23-1008 від 06.08.2009 р., ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підтвердила, що ТОВ «Форіус Груп»має стан 16 «Припинено (ліквідовано, закрито)», на підставі рішення (постанови) Господарського суду від 09.08.2007 р. по справі №23/250-б щодо визнання банкрутом, дата зняття з обліку -27.09.2007р., свідоцтво платника ПДВ анульоване 09.08.2007 р., остання звітність з податку на додану вартість була подана за червень 2007 року.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем було здійснено висновок, щодо неналежності виписаних контрагентом позивача податкових накладних, а також неможливості підтвердження контрагентом позивача податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, з метою належної сплати до державного бюджету податку на додану вартість, що був включений позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом, тобто право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), який платником не оплачений.

Відповідно до п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця) ;

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість ;

в) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зважаючи на викладене, є обґрунтовані підстави вважати, що податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, складені в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, що призвело до порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

Так, згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження , неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Як було зазначено вище, та вбачається з матеріалів справи, жодних доказів щодо визначення контрагентом позивача податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, з метою належної сплати до державного бюджету податку на додану вартість, що був включений позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період позивачем до суду надано не було.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення ,забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи, державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Крім того, як було встановлено судами при розгляді справи № 2а-6979/2010/2670, розрахунок по господарських відносинах із контрагентом був здійснений позивачем простими векселями без визначення строку їх погашення , та як було зазначено відповідачем і не заперечено позивачем, на момент віднесення до складу податкового кредиту у 2008-2009 р.р. сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у 2007 р. позивачем не було погашено зазначених простих векселів на користь контрагента, що мало б підтверджувати належну сплату товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом.

Копії зазначених простих векселів були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи.

З платіжних доручень щодо сплати коштів за простими векселями, що були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, вбачається, що вказані кошти були перераховані позивачем на рахунки іншої особи ТОВ «Укрпромінвесттрейд», що, на думку суду, не може підтверджувати належну сплату товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом ТОВ «Форіус Груп».

А отже, позивачем не було надано суду допустимих доказів ні належної сплати товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом ТОВ «Форіус Груп», розрахунок по яких здійснювався простими векселями, ні належності виписаних контрагентом податкових накладних, зважаючи на відсутність контрагента у єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб (визнання банкрутом та анулювання свідоцтва платника ПДВ) на момент виписки таких податкових накладних, ні також визначення контрагентом позивача податкових зобовязань по правовідносинах із позивачем, з метою належної сплати до державного бюджету податку на додану вартість, що був включений позивачем до складу податкового кредиту у 2008-2009 р.р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в іншому податковому періоді, а саме в 2007 р.

Як було зазначено вище, згідно вимог п.п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а отже законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку .

Крім того, як вбачається з наведеного, вищевикладеними нормами податкового законодавства встановлено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарських операціях, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді , має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період , що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Форіус Груп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ТОВ «Форіус Груп»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши наявні у справі матеріали та норми податкового законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.09.2011 р.