Постанова № 18702847, 11.08.2011, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 1-69/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2011 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Животова Є.Г.,

при секретарі судового засідання Караман Н.Ю.,

з участю прокурора Реги Є.Є.,

підсудного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Сіль, 57 Великоберезнянського району, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, без утриманців, громадянина України, українця, несудимого,

-за ч.3 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У період з червня 2010 року по 18 травня 2011 року, з метою ухилення від сплати обов'язкового платежу за проїзд у приміських поїздах, ОСОБА_1 використовував наявне у нього підроблене невстановленою особою посвідчення інваліда 3-ї групи. Це посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 для безкоштовного проїзду в приміських поїздах від ст. Сіль до ст. Ужгород і у зворотному напрямку, підсудний використовував 1 раз на місяць, тобто 24 рази за рік, до моменту виявлення та вилучення зазначеного підробленого документа працівниками ППСМ ЛВ на ст. Ужгород УМВС України на Львівській залізниці на території вокзалу м. Ужгорода ДТГО «Львівська залізниця» 18.05.2011.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та показав, що у 2010 році (коли саме не пам'ятає, оскільки раніше потрапив у автокатастрофу і від того часу у нього погана пам'ять, швидко все забуває) у фонді соціального захисту населення Великоберезнянської РДА хтось із працівників (хто саме повідомити не може, так як не пам'ятає) виготовив йому посвідчення інваліда 3-ї групи, яким він не являється. При яких обставинах це відбувалося повідомити не може. Після цього, усвідомлюючи, що пенсійне посвідчення інваліда 3-ї групи підроблене, ОСОБА_1 використовував його 1 раз на місяць, а в сього 24 рази, для безкоштовного проїзду у поїздах приміського сполучення від ст. Сіль до ст. Ужгород і у зворотному напрямку. 18.05.2011 він разом зі своєю сестрою, ОСОБА_2, вирішив поїхати в м. Ужгород з метою придбати собі нове взуття. Для цього вони з сестрою сіли на приміський електропоїзд сполученням «Сянки-Ужгород» та поїхали до м. Ужгород. У поїзді він пред'явив наявне у нього пенсійне посвідчення і таким чином приїхав до м. Ужгород безкоштовно, де вони з сестрою перебували досить тривалий час. Після цього, приблизно о 17 год. 45 хв. вони з сестрою знову прибули на вокзал м. Ужгорода, щоб поїхати додому на приміському поїзді сполученням «Ужгород-Сянки», який відправлявся з м. Ужгорода о 17 год. 57 хв. Оскільки на проході до електропоїзда перебували контролери і не пропускали нікого без квитка, він разом із сестрою пішов у касовий зал приміського вокзалу м. Ужгорода, де підійшов до однієї з кас (до якої саме не пам'ятає) та з метою придбати собі квиток на вищевказаний приміський поїзд, надав касиру наявне у нього вищевказане підроблене посвідчення інваліда, а касир у свою чергу через деякий час повернула посвідчення та надала йому для проїзду безкоштовний квиток.

Після цього, він відійшов на декілька метрів від каси і в цей час до нього підійшли працівники міліції, які попросили пред'явити вказане підроблене пенсійне посвідчення. Він пред'явив зазначене пенсійне посвідчення інваліда 3-ї групи НОМЕР_2, видане на його імя. Після перевірки посвідчення він був запрошений у ЛВ на ст. Ужгород для перевірки справжності наявного у нього посвідчення, яке згодом було визнано підробленим. Справжнього пенсійного посвідчення він не мав і мати не міг, оскільки не є інвалідом. Хто та коли виготовив пенсійне посвідчення НОМЕР_1, видане на його ім'я, не пам'ятає з вищевказаних причин.

Щиро розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати, не позбавляти волі, оскільки усвідомив наслідки своїх дій, обіцяв, що більше ніколи не буде допускати подібного. Після цього заявив клопотання, в якому просив звільнити його від кримінальної відповідальності за дійовим каяттям, оскільки повністю відшкодував заподіяні вищевказаними безкоштовними проїздами ДТГО «Львівська залізниця» матеріальні збитки (упущену вигоду) в розмірі 168 грн., що стверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, врахувавши при цьому думку учасників судового розгляду та здійснивши інші, передбачені ч.3 ст.299 КПК України процесуальні дії: допит ОСОБА_1, дослідження протоколів слідчих дій висновку судової експертизи (техніко-криміналістичне дослідження документа) та документів, що мають доказове значення по справі, а також даних, що характеризують особу підсудного. Суд постановив не допитувати свідків, оскільки фактичні обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Так, з рапорту інспектора ППСМ ЛВ на ст. Ужгород УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 на імя начальника зазначеного органу дізнання від 18.05.2011 вбачається, що пенсійне посвідчення, предявлене ОСОБА_1 на території вокзалу м. Ужгорода ДТГО «Львівська залізниця», викликало сумніви у справжності, оскільки в посвідченні відсутня чітка назва органу, який видав посвідчення, відсутня серія та номер посвідчення, незрозуміла сума допомоги, відсутні пенсійна та медична справи (а.с.5).

З акту добровільної видачі від 18.05.2011 вбачається, що ОСОБА_1 добровільно видав пенсійне посвідчення інваліда 3-ї групи, оформлене на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2, яке згідно наявних у ньому записів видане 22.03.1999 пожиттєво; квиток стандартної форми із зазначеними у ньому відомостями, що такий є безкоштовний, під № 098763, виданий по посвідченню НОМЕР_1 о 17 год. 15 хв. від ст. «Ужгород» до ст. «Соля»» (а.с. 6-7).

З висновку технічної експертизи документа Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Львівській залізниці сектору ТКЗ ЛВ на ст. Ужгород № 616 від 17.06.2011 вбачається, що пенсійне посвідчення НОМЕР_1, видане на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виготовлено не підприємством, що виготовляє достовірні бланки пенсійних посвідчень, а з використанням матричного чорно-білого принтеру (а.с. 33-38).

З протоколу огляду предмету від 21.06.2011 вбачається загальний вигляд вищевказаного підробленого пенсійного посвідчення (а.с. 40).

З характеристики ОСОБА_1 від 20.05.2011 № 12, виданої виконавчим комітетом Солянської сільської ради Великоберезнянського району, довідки ВІТ УМВС України в Закарпатській області від 27.05.2011 № 18-19052011/98005 (а.с. 27) та довідки Солянської сільської ради про склад сімї від 20.05.2011 № 343 (а.с.19) вбачається, що підсудний характеризується позитивно: скромний, ввічливий, працьовитий, зауважень не має, на даний час займається веданням домашнього господарства, завжди приходить на допомогу старшим по віку; вміє поєднувати особисті інтереси з інтересами друзів та односельчан, добрий порадник, підтримує громадський порядок; з боку правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування зауважень не має; проживає з батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, матірю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, сестрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, шваґером ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, племінником ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9; раніше не судимий та жодного разу до кримінальної відповідальності не притягався.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_1 станом на 24.06.2011 (день складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального висновку) вірно кваліфіковано за ч.3 ст.358 КК України в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 № 3207-ІV (далі Закон № 3207-ІV).

Законом № 3207-ІV попередню редакцію ч.3 ст.358 КК України викладено аналогічним змістом, але вже в ч.4 ст.358 КК України і ця зміна відповідно до п.1 Розділу ІІ (Прикінцеві положення) Закону № 3207-ІV набрала чинності 01.07.2011 після затвердження обвинувального висновку у даній кримінальній справі.

Отже, на час розгляду судом справи дії ОСОБА_1 з урахуванням наведеного та вимог ч.2 ст.4 КК України (санкція відповідної частини ст.385 КК України залишилася незмінною) слід кваліфікувати саме за ч.3 ст.385 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення підсудним злочину, до внесення змін Законом № 3207-IV.

Оцінивши досліджені судом докази в їх сукупності, суд визнає винуватість ОСОБА_1 в предявленому йому обвинуваченні доведеною повністю і кваліфікує його дії за ч.3 ст.358 КК України (в редакції, що діяла до прийняття Закону № 3207-ІV), а саме використання завідомо підробленого документа.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи підсудний заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у звязку з дійовим каяттям, визнаю, що таке підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку наявні усі передбачені зазначеною нормою Закону підстави для звільнення підсудного від кримінальної відповідальності. Так, вчинений вперше ОСОБА_1 злочин згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, після вчинення якого підсудний щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував заподіяні злочином збитки (квитанція від 24.06.2011 про сплату ОСОБА_1 168 грн. на а.с.85). В тому числі, при вирішенні даного питання, суд враховує й позитивну характеристику ОСОБА_1 на час розгляду справи.

Цивільний позов не заявлявся (збитки відшкодовані підсудним у повному обсязі), судові витрати відсутні.

Речові докази: квиток за безкоштовний проїзд від 18.05.2011, підроблене пенсійне посвідчення НОМЕР_1 (без серії), видане на імя ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1; квитанція від 24.06.2011 про відшкодування підсудним завданих злочином матеріальних збитків (а.с. 7,42,85) підлягають залишенню при справі відповідно до абз.2 ч.1 ст.79 та ч.2 ст.80 КПК України.

Обраний ОСОБА_1 постановою слідчого від 23.06.2011 запобіжний захід, підписку про невиїзд (а.с. 80-81,82), у звязку із закриттям справи підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 7-1 ч.1 п.1, 7-2 ч.2, 273,282 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

На підставі ст.45 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.358 КК України (в редакції, що діяла до прийняття Закону № 3207-ІV), а кримінальну справу щодо нього закрити.

Речові докази: квиток за безкоштовний проїзд від 18.05.2011; підроблене пенсійне посвідчення НОМЕР_1 (без серії), видане на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, квитанцію від 24.06.2011 про відшкодування підсудним завданих злочином матеріальних збитків зберігати при справі.

Запобіжний захід, підписку про невиїзд, скасувати.

На постанову протягом семи діб з наступного дня після її проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд.

Головуючий: “підпис”

Суддя Великоберезнянського районного суду Є. Г. Животов