Рішення № 18699915, 01.09.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0332/11/0121

Справа № 2-332/2011 р. Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 01 вересня 2011 року м. Феодосія. Феодосійський міський суд Автономної Республіки Криму складі: Головуючого судді: - Хожаінової О.В., при секретарі: - Акопян Р.Л.,

за участю представника позивача: - ОСОБА_3,

представника відповідачів: - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, третя особа приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними договору кредиту та договору іпотеки, зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ПАТ Комерційний банк „Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки цілу квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 03.08.1999 року, реєстровий № 1696, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором №МК-43/2007 від 11.06.2007 року в розмірі 18853,37 доларів США (145170,95 грн. за курсом НБУ станом на 03.08.2009 року), що складається з: основного боргу у сумі 16892,36 доларів США, заборгованості за відсотками 1507,31 долар США, заборгованості за пенею в сумі 453,70 доларів США а також судових витрат, всього в сумі 146652,66 грн. Вимоги мотивовані тим, що згідно з кредитним договором №МК-43/2007 від 11.06.2007 року позивачем був наданий кредит відповідачу ОСОБА_5 у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 20000,00 доларів США, на споживчі цілі зі строком погашення відповідно графіку, з кінцевим терміном погашення до 11.06.2012 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором з ОСОБА_6 був укладений Договір іпотеки, посвідчений 13.06.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 3038. Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 03.08.1999 року, реєстровий № 1696. Позичальником порушені умови договору кредиту, порушені строки повернення, встановлені графіком погашення, у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 19.12.2008 року має заборгованість, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Заявою від 29.06.2010 року позовні вимоги були уточнені, просили в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором в розмірі 27809,28 доларів США (219899,10 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 29.06.2010 року) звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням інших повноважень, необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідачів солідарно на користь банку судові витрати у складі судового збору 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу 30,00 грн.

ОСОБА_5 також поданий позов до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, третя особа приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними Договору про надання споживчого кредиту №МК-43/2007 від 11.06.2007 року, та Договору іпотеки, посвідченого 13.06.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 3038, зобовязання ЗАТ „ПриватБанк” прийняти у позивача 69685,00 грн. з розстрочкою платежів на 96 місяців, за умов, що місячний платіж буде складати біля 725,89 грн., зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки, укладеним між позивачем ОСОБА_5 та ЗАТ „Приватбанк” 13.06.2007 року, а саме нерухоме майно цілу квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, судові витрати покласти на відповідача. Вимоги обґрунтовані тим, що після укладення кредитного договору та договору іпотеки позивач дізнався у фахівців в галузі права, що пункт про видачу кредита в доларах США є незаконним та протиправним, таким, що порушує норми законодавства. Чинний Цивільний кодекс України відрізняє валюту зобовязання та валюту виконання зобовязань. Закон має вид заборони використання між резидентами України, як фізичними так і юридичними особами, будь-яких видів грошових одиниць, крім гривні. Законодавець свідомо в Цивільному та Господарському кодексах заборонив будь-які фінансові відносини з використанням валюти, крім гривні. Надання Банком Позичальникові грошових коштів у вигляді споживчого кредиту та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обовязків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ (генеральної чи індивідуальної). У позивача та відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на право проведення валютних операцій за кредитним договором №МК-43/2007 від 11.06.2007 року, передбачена п.п. в, г ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” в іноземні валюті. Отримання індивідуальної ліцензії є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання валютного кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником. Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України зобовязання між особами-резидентами України повинні бути виражені виключно в грошовій одиниці України гривні. На день укладення кредитного договору курс долара становив: 1 долар США = 5,05 грн., а на сьогодняшній день курс становить 1 долар США = 7,984 грн. Також існує істотна зміна становища з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно виросла, у звязку з чим значно погіршився фінансовий стан позивача, про що він інформував банк своїми листами та просив перевести суму боргу в гривню за курсом 1 долар США = 5,05 грн. Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору є підставою для визнання його недійсним згідно положень ст.ст. 203, 215, 224, п.1 ст.229,230,233,236,524,548 ЦК України. Вважає, що його помилка є результатом навмисних дій іншого учасника правочину Банку, який зумовив спотворене формування волі позивача, що тягне визнання правочину недійсним. Банк скористався юридичною непоінформованістю позивача-позичальника. Мирова фінансова криза істотно погіршила фінансовий стан позивача. Існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобовязань за кредитним договором. За весь час користування кредитними коштами позивач сплатив банку наступні платежі 31315,00 грн. Позивач погоджується повернути банку залишок кредиту в сумі 69685 грн. (101000 грн. 31315 грн.), та згодний повернути відсотки, але з розстрочкою при сплаті 725,89 грн. щомісячно. При припиненні основного зобовязання, припиняє чинність Договір іпотеки, що був укладений у якості забезпечення виконання кредитних зобовязань. Крім того, позивач не був проінформований під час укладення кредитної угоди в письмовій (усній) формі та не отримав достовірну інформацію про послугу банку, про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Відповідно до приписів частини 2 ст.548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню.

Представник позивача, діючий по належній довіреності, основний позов підтримав в повному обсязі, проти задоволення позову ОСОБА_5 заперечує в повному обсязі, пояснивши, що він не ґрунтується на законі, вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позову ПАТ комерційний банк „Приватбанк”, задовольнивши позов ОСОБА_5, який підтримав з підстав, що викладені в позовній заяві. Підставою для відмови також вважає відсутність на адресу іпотекодавця письмової вимоги банку про усунення порушення.

Третя особа в судове засідання не зявилася, сповіщена належно.

Суд, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між позивачем ЗАТ комерційний банк „Приватбанк” і відповідачем ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір №МК-43/2007 від 11.06.2007 року (а.с.6-12). Згідно умов кредитного договору позивачем був наданий кредит відповідачу у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 20000,00 доларів США, на споживчі цілі зі строком погашення відповідно графіку, з кінцевим терміном погашення до 11.06.2012 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором з ОСОБА_6 був укладений Договір іпотеки, посвідчений 13.06.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 3038 (а.с.13-19). Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 03.08.1999 року, реєстровий № 1696 (а.с.22-23). Позичальником порушені умови п.п.2.2.3, 4.1, 4.2, 4.3, 6.1 договору кредиту, порушені строки повернення, встановлені графіком погашення, у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 19.12.2008 року має заборгованість в розмірі 18853,37 доларів США (145170,95 грн. за курсом НБУ станом на 03.08.2009 року), та станом на 29.06.2010 року заборгованість складає 27809,28 доларів США (219899,10 грн. згідно курсу НБУ станом на 29.06.2010 року), що складається з: 16889,36 доларів США заборгованість за кредитом, 7302,64 долара США заборгованість по процентам, 3617,28 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором (а.с.62-63, 64-65). За курсом НБУ на дату слухання справи 01.09.2011 року заборгованість згідно позовних вимог в еквіваленті складає 27809,28 доларів США х 7,9712 грн. = 221673,33 грн.

В судовому засіданні факт відсутності індивідуальної ліцензії представник відповідача не спростував.

Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися на території України у випадках, і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що згідно з частиною першою ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня… Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадку і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Разом із тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищевказаного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вноситься до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Частиною 1 ст. 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно п. «г»ч.5 ст.5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції за період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в»ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 14.10.2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою у встановленому порядку ЗАТ КБ «Приватбанк»Національним Банком України, та дозволом, банк має право здійснювати банківські операції, зокрема, операції з валютними цінностями, надавати кредити в іноземній валюті (а.с.92-95).

Відповідно до положень ст.54 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст засвідченої ним угоди вимогам Закону і дійсним намірам сторін.

Державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя з задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки перед іншими іпотекодержателями, які не зареєстрували, або зареєстрували пізніше права і вимоги на предмет іпотеки, надання в інтересах фізичних або юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження згідно п.1 постанови КМУ від 31.03.2004 року «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек». Відповідно п.6 Порядку внесення в Державний реєстр іпотек відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя. Реєстратор вносить відомості в день їх надходження на підставі повідомлення іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для визнання недійсним Кредитного договору №МК-43/2007 від 11.06.2007 року, а, відповідно, і Договору іпотеки, посвідченого 13.06.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 3038, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним кредитного договору, зобовязання за Кредитним договором не виконані. Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 про зобовязання ЗАТ „ПриватБанк” прийняти у позивача 69685,00 грн. з розстрочкою платежів на 96 місяців, за умов, що місячний платіж буде складати біля 725,89 грн., оскільки вимоги суперечать умовам Кредитного договору №МК-43/2007 від 11.06.2007 року, відсутня згода кредитора на задоволення вимог про надання розстрочки. Судом в ході розгляду справи не встановлено факту обману позичальника з боку кредитора, а також навмисних дій ЗАТ КБ „Приватбанк”, що тягнуть визнання правочину недійсним. Умови кредитування та сукупна вартість кредиту викладені в тексті Кредитного договору №МК-43/2007 від 11.06.2007 року, підписаного обома учасниками правочину. Крім того, суд дійшов до висновку, що фінансова криза не є підставою, про яку йде мова у ст.652 ЦК України, як про суттєву зміну обставин, оскільки сторони в рівному ступені несли ризик, укладаючи спірні кредитний договір та договір іпотеки.

В частині вимог про зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки, укладеним між позивачем ОСОБА_5 та ЗАТ „Приватбанк” 13.06.2007 року, вимоги задоволенню не підлягають, бо заявлені до третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зобовязання за Кредитним договором не виконані, у звязку з чим відсутні правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до ст.526,527 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін згідно з договором. Одностороння відмова від виконання зобовязання та одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

Згідно ст.12 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

В силу ст.33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно ст.39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зазначається в тому числі і спосіб реалізації предмета іпотеки.

Стаття 35 Закону України “Про іпотеку” зобовязує іпотекодержателя у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. Але, згідно ч.2 ст.35 вказаного Закону положення ч.1 ст.35 не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного, доказів, наданих сторонами, позов ПАТ Комерційний банк „Приватбанк” про звернення стягнення на предмет іпотеки, підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілені в порядку ст.88 ЦПК України. Позивачем заявлені вимоги про стягнення судових витрат солідарно, в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, бо вимоги фактично заявлені до іпотекодавця.

Керуючись ст.ст.10,11,88,212,214-215,294 ЦПК України, ст.ст.509,526,527,530,536,623-625,1048-1050 Цивільного кодексу України, ст.ст.12,33,39 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст.2,47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк”, третя особа приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними договору кредиту та договору іпотеки, зобовязання вчинити дії, відмовити.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №МК-43/2007 від 11.06.2007 року в сумі 27809,28 доларів США, що в еквіваленті складає станом на 01.09.2011 року 221673,33 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - цілу квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.08.1999 року, реєстровий № 1696, задовольнивши за рахунок реалізації предмета іпотеки заборгованість ОСОБА_5 за кредитом, відсотками, пенею в розмірі 221673 (двісті двадцять одну тисячу шістсот сімдесят три) грн. 33 коп., а також судові витрати у складі судового збору в сумі 1700,00 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення процесу в сумі 30,00 грн., а всього 223403 (двісті двадцять три тисячі чотириста три) грн. 33 коп., на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50) р/р № 29091054985499 в КРУ Приват Банку, МФО 384436, ЄДРПОУ 22261801 (для погашення заборгованості), р/р № 64991918735301 в КРУ Приват Банку, МФО 384436, ЄДРПОУ 22261801 (для погашення судових витрат) згідно Договору іпотеки, посвідченого 13.06.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 3038, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ “Приватбанк” з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар-