Ухвала суду № 18697456, 19.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 р.Справа № 2а-14906/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. по справі№2а-14906/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Фортуна"

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень рішень Ізюмської ОДПІ Харківської області №0000232320/0 від 10.06.2010 р. №0000232320/1 від 12.07.2010 р., № 0000232320/2 від 03.09.2010 р., №0000232320/3 від 22.11.2010 р., №0000242320/0 від 10.06.2010 р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010 р., №0000242320/3 від 22.11.2010 р. №0000392320/0 від 12.08.2010 р., №0000392320/1 від 07.09.2010 р., №0000392320/2 від 29.09.2010 р., №0000392320/3 від 22.11.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року позов було задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального і процесуального права, відсутність належної оцінки його доводів та фактичних обставин справи. Зокрема, стверджує про відсутність реального характеру здійснених позивачем господарських операцій, з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, внаслідок чого позивачем було допущено завищення валових витрат. Також, апелянт стверджує про завищення позивачем валових витрат на суму вартості електроенергії, отриманої від ПСП «Рубін», використання якої у власній діяльності позивача не підтверджено. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи поданої відповідачем апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної Ізюмською ОДПІ у Харківській області планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Фортуна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. було складено акт №724/2320/31476700 від 26.05.2010 р.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення ПП «Фортуна» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з включенням до складу валових витрат вартості товарів, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними, внаслідок чого позивачем було допущено завищення валових витрат, повязаних з придбанням товарів на загальну суму 211077,00 грн., а також завищено податковий кредит на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними в розмірі 41899,00 грн. Також, стверджувалось про завищення підприємством валових витрат на суму витрат на утримання приміщення «Центральний гастроном» (вартість електроенергії) від ПСП «Рубін», використання якої у власній діяльності ПП «Фортуна» не підтверджено, на загальну суму 143482,00 грн., та завищенням податкового кредиту на суму спожитої електроенергії, використання у господарській діяльності якої не підтверджено документально в розмірі 28697,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0000242320/0 від 10.06.2010 р. про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 132960,00 грн., в т.ч. основний платіж 88640,00 грн., штрафні санкції 44320,00 грн. та №0000232320/0 від 10.06.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 101315,00 грн., в т.ч. основний платіж 67543,00 грн., штрафні санкції 33772,00 грн.

Листом № 4428/10/25-020 від 12.08.2010 р., відповідач повідомив, що за результатами перевірки при розрахунку суми заниження підприємством податку на додану вартість, виявлена арифметична помилка, у звязку з чим на адресу підприємства направлено податкове повідомлення рішення №0000392320/0 від 12.08.2010 р.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкові повідомлення рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення та направлено на адресу позивача податкові повідомлення рішення №0000232320/1 від 12.07.2010 р., № 0000232320/2 від 03.09.2010 р., №0000232320/3 від 22.11.2010 р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010 р., №0000242320/3 від 22.11.2010 р., №0000392320/1 від 07.09.2010 р., №0000392320/2 від 29.09.2010 р., №0000392320/3 від 22.11.2010 р.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову виходив з того, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при обчисленні податку з прибутку, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей без підтвердження товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ні вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачають обов"язкову наявність товарно-транспортної накладної чи дорожнього листа вантажного автомобіля як єдино можливий спосіб підтвердження валових витрат платника податку при придбанні товару, його фактичну наявність, як на цьому наполягає відповідач.

Фактичні обставини справи свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей у: ТОВ "Кредо" (м. Лозова) на загальну суму 23585,62 грн., ПП "Зевс" (м. Донецьк) - 398,33 грн., ТОВ ТБ "Мегаполіс" (м. Запоріжжя) - 93814,95 грн., ПП "Ультіма-Трейд1" (м. Одеса) - 4622,34 грн., ТОВ ТБ "Компанія НС ЛТД" (м. Харків) - 17715,87 грн., ПП "Полагропром" (м. Харків) - 54160,53 грн., Харківської філії СП "Вітсмарк-Україна" (м. Харків) - 7985,3 грн., ПП "Стар Трейд 1" (м. Одеса) - 8793,73 грн.

Зокрема, факт отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів позивача, вартість яких включено підприємством до складу валових витрат, підтверджується видатковими та податковими накладними, які містять всі обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Законом України "Про податок на додану вартість". До матеріалів справи долучено виписки з банківського рахунку позивача про здійснення ним безготівкових розрахунків з вищезазначеними контрагентами у повному обсязі.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано товарно-грошові звіти по зазначеним контрагентам, рахунки, фіскальні чеки, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів. Будь-яких суперечностей фактичним обставинам справи зазначені документи не містять.

Щодо доводів податкового органу про обов"язку наявність товарно-транспортної накладної, то зазначене твердження відповідача є необгрунтованим. Адже, позивач наполягав на тому, що транспортування товару здійснювалося силами та за рахунок продавців придбаних ним товарів та було включено до ціни вартості товару. Незважаючи на покладений на відповідача обов"язок доказування правомірності здійсненого донарахування податкового зобов"язання, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, податковим органом не надано жодних доказів на спростування вищезазначених стверджень позивача.

Вищевикладені обставини свідчать про дотримання позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при включенні до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем не заперечується той факт та підтверджено матеріалами справи, що податкові накладні, на підставі яких суми податку були включені позивачем до складу податкового кредиту, складені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а сам податковий кредит було сформовано у відповідності до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин су першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ "Кредо", ПП "Зевс", ТОВ ТБ "Мегаполіс", ПП "Ультіма-Трейд1", ТОВ ТБ "Компанія НС ЛТД", ПП "Полагропром", Харківської філії СП "Вітсмарк-Україна", ПП "Стар Трейд 1" податкових накладних за реально виконаними господарськими операціями з такими контрагентами.

Щодо взаємовідносин позивача з ПСП "Рубін".

Витрати підприємства, понесені у звязку з придбанням електричної енергії, згідно з п. п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є витратами, повязаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а відтак платник податків має право на відображення таких витрат у складі валових витрат виробництва.

Факт використання позивачем електроенергії у власній господарській діяльності зафіксований у самому акті перевірки та підтверджується матеріалами справи щодо здійснення у придбаному у ПСП "Рубін" магазині "Центральний гастроном" (вбудована частина будинку в м. Ізюм по вул. Соборній, 35) за договором купівлі-продажу № 011 від 07.04.2001 року . Обставини справи свідчать про здійснення позивачем у вказаному приміщенні (248,2 кв.м.) роздрібної торгівлі, що зумовлювало необхідність використання відповідного обсягу електроенергії.

Відповідно до укладеного договору № 012 від 07.04.2011 року позивач зобов"язувався компенсувати ПСП "Рубін" витрати за використану в ході експлуатації магазину електроенергію. Фактичне виконання такого договору підтверджується виписаними ПСП "Рубін" на підставі здійсненої калькаляції РЕЗ електроенергії рахунками, актами прийому передачі послуг по компенсації вартості затрат на утримання магазину "Центральний гастроном", податковими накладними.

При цьому слід зауважити, що податкові накладні, виписані ПСП «Рубін», містять всі обовязкові реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а саме право ПСП «Рубін» на виписку таких податкових накладних не оспорюється відповідачем (зареєстрований в якості платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не було доведено обставин, викладених в акті перевірки, щодо невикористання позивачем у власній господарській діяльності електроенергії при експлуатації магазину, як вбудованої частини будинку, який в іншій частині належить ПСП "Рубін".

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а саме - п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для їх скасування.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування судового рішення задоволенню не підлягають, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при розгляді позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. по справі№2а-14906/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.