Постанова № 18696807, 26.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 р.Справа № 2-а-8053/10/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Потапчука В.О.,

Семенюка Г.В.,

при секретарі Журкіній І.І.,

за участю: представника апелянт Гук В.С.,

представника позивача Воробьової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ЦСС»звернулося до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2010р. №0000141640/0, від 28.04.2010р. №0000141640/1, №0000181640/0/1, від 20.05.2010р. №0000181640/1/1, від 26.05.2010р. №0000141640/2, від 15.06.2010р. №0000181640/1/1, від 05.08.2010р. №0000141640/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року задоволено повністю позов ТОВ «ЦСС».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, про що є докази в матеріалах справи: ТОВ «ЦСС»та СДПІ по ВПП в м.Одесі сповіщені згідно розписки про явку у судове засідання, представники до суду прибули та надали пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.03.2010 року по 12.03.2010 року СДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань правомірності включення до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах. За результатами перевірки складено акт від 17.03.2010 року, відповідно до висновків якого позивачем в порушення вимог абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України про податок на

додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 було включено до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року податкові накладні, виписані у попередніх звіті податкових періодах, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, перевірявся, на загальну суму 60941,04 грн. (т. 1 а.с. 10-22). Отже позивачем включено до податкового кредиту за листопад 2009 року ПДВ суму 27681,24 грн., за грудень 2009 року ПДВ на суму 55075,68 грн., та за січень 2010 року ПДВ суму 8779,44 грн., а усього на загальну суму 91536,36 грн., по податковим накладним, отриманим у попередні періоди, хоча належного документального підтвердження затримки отримання податкових накладних в ході перевірки надано не було (т.1 а.с. 15-16, 18-22). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2010 року №0000141640/0, яким ТОВ було донараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 81420,78 грн., в тому числі 60941,04 грн. за основним платежем, 20479,74 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 36). За наслідками розгляду скарг ТОВ на висновки перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 р. №0000141640/1, від 26.05.2010 р. №0000141640/2 та від 05.08.2010 р. №0000141640/3, якими скарги ТОВ були залишені без задоволення (т.1 а.с. 37-72). Слід також наголосити на тому, що перевіркою було встановлено незаконне думку ДПА в Одеській області включення позивачем до податкового кредиту у перевіряємому періоді ПДВ на загальну суму 91536,36 грн., а зазначеними рішеннями ТОВ було донараховано податкове зобов'язання за основним платежем лише на суму 60941,04 грн., за результатами розгляду первинної скарги відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.04.2010 р. №0000181640/0/1, яким ТОВ було донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 39494,84 грн. в тому числі 30595,32 грн. за основним платежем, та 8899,52 грн. за штрафними санкціями, наслідками оскарження цього рішення відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 20.05.2010 року №0000181640/1/1 та від 15.06.2010 року №0000181640/1/2, яки скарги ТОВ були залишені без задоволення, (т.1 а.с. 73-98).

Колегія суддів з огляду на мотивування оскаржуваної постанови судом. Вважає за необхідне наголосити на тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив питання правомірності формування позивачем податкового кредиту оскільки фактично не звернув уваги на наявність факту сплати ПДВ в ціні придбаного товару (послуг) по зазначеним вище податковим накладним. Дослідження цього питання є необхідною умовою для його формування з огляду на вимоги пп.7.4.1 п,7.4 ст.7 Закону України «Про податок на до вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставками встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів, з оглянувши матеріали справи та дослідивши оскаржувану постанову дійшла висновку про те, що фактично суд першої інстанції дійшов висновку щодо можливості формування позивачем податкового кредиту звітного періоду по податковим накладним, виписаним контрагентами ТОВ «ЦСС»в інших відносно такого звітного періоду.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами п.1.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР встановлено, що звітним (податковим) є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже проаналізуваши наведені вище норми, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про те, що податкове зобов'язання, податковий кредит, суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню с категоріями, які визначаються виключно за звітний податковий період, без перенесення на наступні такі періоди. Тому, платник податку повинен формувати податковий кредит на підставі податкової накладної лише у тому звітному періоді, у якому виникли податкові зобов'язання, за такою накладною, та відповідно, у періоді, в якому вона повинна бути виписана.

Таким чином слід наголосити, що позивачем, з невстановлених причин, суми податку, сплачені по податковим накладним були віднесені не до відповідного звітного періоду, а до періоду, наступного за ним, що порушує порядок, встановлений Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Згідно ч.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, до декларації з ПДВ додається заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку її заповнення) та відповідні документи. При цьому в порушення вимог даного нормативно-правового акту позивачем не зроблено відповідної відмітки в податкових деклараціях за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року.

Слід зазначити, що від позивача до СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі відповідна заява зі скаргою на постачальників не надходила. Це свідчить про те, що ТОВ «ЦСС», відмовилось від використання свого права на формування податкового кредиту у звітному періоді в якому були виписані податкові накладні. Зазначені обставини були встановлені позаплановою документальною виїзною перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ЦСС», за результатами якої складено акт перевірки від 17.03.2010р. №156/16-4/25033689/7.

З огляду на все вище викладене можливо дійти обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції при розгляді справи, дійшов хибних висновків стосовно обґрунтованості включення податкових накладних у періоді в якому вони були фактично отримані, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР визначено, що право формування податкового кредиту з'являється при настанні першої з подій, яка настала, або при отриманні накладної, або списання коштів з банківського рахунку. Таким чином, оскільки списання коштів відбулося у звітному періоді, то позивач мав право на формування податкового кредиту у тому ж звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, позивач не довів обставин щодо вірного формування ПДВ та чим обгрунтовано вимоги про скасування податкових рішень, та оскільки правомірність застосування штрафних санкцій не спростована належними доказами, колегія суддів вважає заявлениі позивачем вимоги безпідставними з огляду на їх необґрунтованість та невідповідність посилань позивача дійсним обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно зясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до

неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови відмову в задоволені адміністративного позову.

Керуючись ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦСС»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/