Ухвала суду № 18695803, 08.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 р. Справа № 22651/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів М.А. Пліша, Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Славія-Екон” до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ,,Славія-Екон” звернулося в суд з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Рівне №0001042342/0/23-121 та №0001032342/0/23-121 від 17 березня 2009 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року позов задоволено в повному обсязі та ухвалено визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Рівне за №0001042342/0/23-121 від 17 березня 2009 року, та №0001032342/0/23-121 від 17 березня 2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Рівне оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача про те, що позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт отримання товарів та послуг. Під час проведення перевірки приватних підприємств ,,Агроімпекс-Ресурс” та ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” встановлено, що всі операції із придбання та реалізації не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, послуги не надавались. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а невиключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності.

Посадові особи вказаних приватних підприємств не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення ведення даних фінансових (грошового) обліку для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов'язані з виконанням податкової вигоди третіх осіб. Дані приватні підприємства здійснювали супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не вироблявся і не міг бути вироблений в обсязі вартості та обсягах кількості. Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу.

Приватні підприємства ,,Агроімпекс-Ресурс” та ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” будь-якою фінансово-господарською діяльністю не займались, за юридичною адресою не перебували, а відповідні печатки та документи використовувалися для проведення фіктивних безтоварних операцій. ТОВ ,,Славія-Екон” перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча судом неодноразово вживались всі заходи щодо належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому-березні 2009 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ,,Славія-Екон” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні взаєморозрахунків з ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” та ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 12/35/33615994 від 05.03.2009 року (т.1,а.с.8-17).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001042342/0/23-121 від 17 березня 2009 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість в сумі 208457,60 грн., з яких 147520,00 грн. основного платежу та 60937,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій(т.1,а.с.18);

- №0001032342/0/23-121 від 17 березня 2009 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 186983,70 грн., з яких 167675,00 грн. основного платежу та 19308,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1,а.с.19).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем порушено вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме завищено валові витрати по господарських операціях з ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” на суму 530219 грн. та з ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” на суму 140408 грн., що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств в сумі 167675,00 грн..

Також на думку податкового органу позивачем порушено пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість” , а саме та завищено суму податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” на суму 114187 грн. та з ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” на суму 33333 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 147520,00 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконання укладених між ТОВ ,,Славія-Екон” та ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” договорів купівлі-продажу товарів №0000036 від 20.09.2008 року та №0000035 від 12.09.2008 року на купівлю щебеню, піску та на придбання експедиційних послуг, а також укладеного між ТОВ ,,Славія-Екон” та ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” договору купівлі продажу товарів та послуг б/н від 29.09.2008 року ( по супроводу вантажів) підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, платіжними дорученнями на перерахування коштів за отримані товари та послуги, товарно-транспортними накладними. Придбані товарно-матеріальні цінності цемент, щебінь, пісок використовувались позивачем для виробництва цементного розчину з його подальшою реалізацією в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, контрагенти позивача на час здійснення цих господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі та перебували на обліку у податковому органі, а тому підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та віднесення певних сум до валових витрат.

Так, пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Приписами ст.1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 25.05.1995 року, визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Так, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою докази податкового органу про те, що трудові ресурси та виробничі потужності ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” та ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон”, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, а також наданні експедиційних послуг по супроводу вантажів відсутні. Товарно-транспортні накладні, які б підтверджували переміщення товарів від продавців до покупця для перевірки не були надані, а лише їх копії були надані в судовому засіданні.

Крім того, під час перевірки ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” та ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” встановлено, що вони зареєстровані за однією адресою в м. Рівне по вул.. Вячеслава Чорновола, 40 кв. 9. Директором обох підприємств в період з 05.09.2008 року по 31.10.2008 року був ОСОБА_2. Перевіркою встановлено заниження ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” податку на прибуток в сумі 2124173 грн. та податку на додану вартість на суму 1186765 грн. (т.2 а.с. 219). Перевіркою ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон” встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1755097 грн. та податку на додану вартість на суму 818316 грн. (т.2 а.с. 232).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що докази, на які послався суд першої інстанції не є беззаперечними доказами фактичного здійснення господарських операцій, оскільки згідно актів перевірки контрагенти позивача фінансово-господарською діяльністю не займались, податкових зобовязань не сплачували.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом доведено безтоварність господарських операцій позивача з ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” та ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон”, а тому податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобовязання по ПДВ та податку на прибуток є правомірними.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині обґрунтованості доказів позивача щодо реального характеру господарських операцій з ПП ,,Аргоімпекс-ресурс” та ПП ,,ТЕК ,,Транс Експо Регіон”, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі № 2а-7277/09/1770 скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Славія-Екон” до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень №0001042342/0/23-121 та № 0001032342/0/23-121 від 17 березня 2009 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя

Судді В.В. Святецький

М.А. Пліш

І.В.Глушко