Постанова № 18695064, 06.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2011 року № 2а-3272/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеймур-ВВ"

до Державної податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сеймур-ВВ»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з вимогою про визнання не чинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень № 0004032305/1 від 12.10.2010р. та № 0004032305/2 від 27.12.2010 р..

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили визнати не чинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова: № 0004032305/1 від 12.10.2010р.про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1010848,80 грн. (у т.ч. 777576,00 грн. - основний платіж; 233 272,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0004032305/2 від 27.12.2010 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1010848,80 грн. (у т.ч. 777576,00 грн. - основний платіж; 233272,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства України, крім того подав письмові заперечення, в яких виклав свою позицію та доводи стосовно позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур-ВВ», за результатами якої складено акт перевірки №8733/2305/35589563 від 26.08.2010 р., на підставі якого, ДПІ у Дзержинському районі 15 вересня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003622305/0, яким товариству донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1753 207,20 грн. (у тому числі 1307 832,00 грн. - основного платежу та 445 375,00 грн. - штрафних (фінансових) санкції).

За результатами оскарження позивачем в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення № 0003622305/0 рішенням ДПІ у Дзержинському районі № 23059/10/25-007 від 12.10.2010 р. «Про результати розгляду первинної скарги», податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0003622305/0 скасовано в частині нарахованого податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 742358,40 грн. (основний податок 530256,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 212102,40 грн.), в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. На виконання такого рішення, 12 жовтня 2010 року ДПІ у Дзержинському районі винесено податкове повідомлення-рішення №0004032305/1, яким товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1010848,80 грн. (777576,0 грн. - основного платежу, та 233272,80 - штрафних (фінансових санкцій). Рішенням ДПА у Харківській області № 4713/10/25-103 від 17.12.2010 р. «Про результати розгляду повторної скарги»- «податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 15 вересня 2010 року № 0003622305/0 (від 12 жовтня 2010 року № 0004032305/1) та рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №23059/10/25-007 від 12.10.2010 р., прийняте за результатами розгляду первинної скарги»- залишено без змін, а «скаргу директора ТОВ «Сеймур-ВВ»Лутіцького Д.О. від 25 жовтня 2010 року № 180 (вх. ДПІ від 25 жовтня 2010 року № 4645/10) - без задоволення». На підставі цього рішення, ДПІ у Дзержинському районі 27 грудня 2010 року винесло податкове повідомлення-рішення № 0004032305/2 про визначення товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1010848,80 грн. (у т.ч. 777576,0 - основного платежу, 233272,80 - штрафних (фінансових) санкції);

Відповідач вважає, що в результаті проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Сеймур-ВВ»п.п.7.2.3. п. 7.2. ст.. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" та вказано на те, що право на податковий кредит у ТОВ «Сеймур-ВВ»не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права - виникнення обєкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, п.п. 7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" а також те, що факт неподання податкових декларацій, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних контрагентами ТОВ «Інтерактивгруп»код ЄДРПОУ 36840351, ТОВ «Сіріус інфоком Лтд" код ЄДРПОУ 368006622, ТОВ «Промоптторг-1», код ЄДРПОУ 36589133, в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Сеймур-ВВ»податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулись.

В ході судового засідання, позивачем надано матеріали, що спростовують доводи ДПІ, та посвідчують реальність укладеної угоди. А саме: засвідчену копію договору постачання №17 від 31.05.2010 року, укладеного між ТОВ «Сеймур-ВВ»і ТОВ «Промторг-1»; засвідчені копії виписок, що підтверджують оплату товариством товару по договору з ТОВ «Промоптторг-1»; засвідчені копії товарно-транспортних накладних; засвідчена копія податкової декларації ТОВ «Сеймур ВВ»з податку на додану вартість за червень 2010 року; засвідчені наступні податкових накладних, отриманих ТОВ «Сеймур-ВВ»від ТОВ «Промоптторг-1»№ 1549 від 01.06.2010 р., № 1634 від 14.06.2010 р., № 1635 від 14.06.2010 р., № 1710 від 22.06.2010 р., № 1711 від 22.06.2010р.

Порядок визначення податкового кредиту врегульовано п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка в свою чергу є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Отже, отриманий товариством товар, згідно договорів постачання, а також податковими накладними є підтвердженням існування обєкту оподаткування податком на додану вартість, оскільки відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону обєктом оподаткування є, у тому числі й, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Про існування обєкту оподаткування у взаємовідносинах з вказаними у Акті перевірки підприємствами свідчить також і податкові зобовязання з податку, які задекларовані ТОВ «Сеймур-ВВ»у податкових деклараціях з ПДВ за квітень-червень 2010 року, що виникли внаслідок продажу отриманого товару у подальшому.

Таким чином, Позивач мав підстави для віднесення сплаченого у складі вартості товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідно до отриманих від постачальників податкових накладних, у періоді квітень-червень 2010 року.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс суми за цими податковими накладними до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що взагалі не підтверджені податковими накладними, але всі вищезазначені податкові накладні на момент перевірки були в наявності у позивача.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних актів та обгрунтованість висновків, що слугували підставою для їх прийняття.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0004032305/1 від 12.10.2010 та №0004032305/2 від 27.12.2010 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1010848,8 грн. у тому числі: 777576грн. - основний платіж та 233272,8грн. - штрафні санкції.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набуває законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України

Суддя В.І. Келеберда

Дата складення постанови у повному обсязі: 08.04.11