Постанова № 18695006, 29.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2011 року                     № 2а-8999/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Віруцькій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Другої Київської філії

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення №0000292201/0 від 17.12.2010 року

ВОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач –ПАТ «Західінкомбанк»в особі Другої Київської філії,  звернувся до суду з вимогами про визнання дій відповідача протиправними, визнання не чинним та скасування податкового повідомлення рішення №0000292201/0 від 17.12.2010.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994, «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затверджене Постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000, ст.ст. 60,61 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та зазначив, що висновки  викладені в акті планової виїзної перевірки  Відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 №19529/22-01/36699134 від 06.12.2010 (далі –акт перевірки) не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування на підставі чого податкові повідомлення-рішення №0000292201/0 від 17.12.2010 є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва, заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення  відповідач. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва  проведено виїзну планову перевірку Другої Київської філії ПАТ «Захід інкомбанк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, результати якої оформлено Актом №19529/22-01/36699134 від 06.12.2010.

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем  17 грудня 2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292201/0 про призначення Позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 19476802.00грн. із них за основним платежем 9738401,00 за штрафними (фінансовими) санкціями 9738401,00грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000292201/0, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.   

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, Відповідач вказує на те, що Позивач порушив норми п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 на загальну суму 10442958,00грн. та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування за півріччя 2010 року на 18681356,00грн., оскільки Позивачем не надано необхідних документів, що підтверджують витрати філії у вигляді нарахованих (сплачених) комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород за вказаний період.

Позивач  не погоджується з висновками Відповідача та прийнятим ним податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2010 №0000292201/0 та вказує на те, в наданні необхідних документів Відповідачу було відмовлено у зв’язку з тим, що Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києві від 10.03.2010 накладено арешт на майно, а саме нежитлове приміщення, в якому зберігаються фінансові документи Позивача. На виконання вказаної ухвали, вхід до вказаного приміщення обмежений, що унеможливлює надання документації, пов’язаної з веденням банківської діяльності філії.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, встановлено. що до складу валових витрат відносяться суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 12.2.1 п. 12.2. ст. 12 Закону №334/94-ВР, банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв). Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Відповідно до п. 9.3 Глави 9 Постанови  Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків», для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення  інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфелю мають фіксуватися документально за встановленою банком формою. Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця. Дана форма заповнюється на підставі робочих документів (кредитні справи) щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі - закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 1 статті 9 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо –безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форма); дата і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб. Відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Акту ненадання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності позивача, копія якого міститься в матеріалах справи, станом на 29.11.2010  до перевірки надано: довідку про доходи та витрати філії банку по бухгалтерським рахункам 6 та 7 класів, які приймають участь у визначенні доходів та витрат  в податковому обліку в загальній сумі по роках, за період, що перевіряється та розрахунок резерву на відшкодування можливих витрат за кредитними справами банків (форма 604) в електронному вигляді , установчі документи (Положення про філію), ліцензії та дозвіл на право  здійснення банківської діяльності, декларації з податку на прибуток банку на 1 квартал 2010 року та півріччя 2010. На паперових носіях документації, пов’язаної з із веденням банківської діяльності філії, первинні бухгалтерські документи та інші документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність позивача до перевірки не надано.

Відповідно до повідомлення начальника ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві №122274 копія якого міститься в матеріалах справи, 17.11.2010 державним виконавцем винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту, якою знято арешт з нежитлового приміщення та скасовано акт опису та арешту майна.

Оскільки валові витрати за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, висновок Відповідача щодо завищення загальної суми валових витрат за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 є обґрунтованим.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання. Яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п. «г»п.п. 4.2.2 п. 4.2, а також п.4.3 цієї статті.

Відповідно до   п. 5.1. ст. 5 Закону №2181-ІІІ, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Також, підпунктом 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідає чинному законодавству України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства «Захід інкомбанк»в особі Другої Київської  філії не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

   П О С Т А Н О В И В:  

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя                                                                                                   В.І. Келеберда