Постанова № 18694878, 12.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.10.2011 р. справа № 2а- 9117/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,

представників

позивача - Кириченко В.Є.,

відповідача - Марадіна Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "КорД"

до Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова

про скасування рішення , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «КорД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, №0001082302 від 08.07.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, які викладені в акті №928/23/23920134 від 04.04.2011 р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки №928/23/23920134 від 04.04.2011 р. ТОВ «ТД «КорД»вчинено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податків, сплачених на користь ТОВ «К.М.Л.»та ПП «Світ Кассандри-350»в межах нікчемних правочинів. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи, спірне податкове повідомлення-рішення №0001082302 від 08.07.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 91.503,75 грн. (основний платіж 73.203 грн., штраф 18.300,75 грн.) було винесено відповідачем, ДПІ у Московському районі міста Харкова, з посиланням на акт документальної невиїзної перевірки №928/23/23920134 від 04.04.2011 р.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності ТОВ ТД «КорД»податковим органом виявлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податків, сплачених платником на користь контрагентів - ТОВ «К.М.Л.»та ПП «Світ Кассандри-350»в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки №0001082302 від 08.07.2011 р. суджень субєкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, ТОВ «ТД «КорД»(в якості покупця), та ТОВ «К.М.Л.»(в якості постачальника) було укладено договір №1102/10-01 від 11.02.2010р., предметом якого є поставка товару (визначених родовими ознаками виробів з найменуванням, зазначеним в прейскурантах) згідно з специфікаціями. Відповідно до п.2.4 договору право власності на товари, що постачаються, переходить до покупця у момент отримання товару від постачальника (перевізника) по накладній (транспортному документу).

З цього приводу суд зауважує, що ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обовязково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З пояснень представника позивача судом встановлено, що у спірних правовідносинах товар від ТОВ «К.М.Л.»до ТОВ «ТД «КорД»діставлявся автомобільним транспортом.

У звязку з цим, судом витребовувались від позивача товарно-транспортні накладні як докази реальності господарських операцій з придбання товару.

Позивач таких доказів суду не надав, пояснивши це втратою товарно-транспортних накладних. Суд критично ставиться до таких пояснень позивача, так як товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Окрім того, суд бере до уваги, що відповідно до п.2.5 договору №1102/10-01 від 11.02.2010 р. покупець надсилає заявку на товар, в якій зазначає найменування товару, суму партії товару, спосіб і дату виконаної оплати.

Оглянувши витребувані у позивача і приєднані до справи копії заявок, суд відмічає, що заявки не містять відомостей щодо способу та дати оплати вартості товару (як це передбачено договором), а також жодних даних про отримання заявок ТОВ «К.М.Л.».

За таких обставин, суд доходить висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

За наявними у справі документами, 01.04.2010р. між позивачем, ТОВ «ТД «КорД»(в якості замовника), та ТОВ «К.М.Л.»(в якості виконавця) було укладено договір №01/04-юр, предметом якого є надання замовникові юридичних послуг. З приводу зазначеного правочину суд зауважує, що в акті виконаних робіт по вказаному договору, копія якого долучена до матеріалів справи, зазначено наступне: «Виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги: юридичні послуги в квітні 2010 р. 1 посл. 25.000,00 грн. без ПДВ». Ані зі змісту самого договору, ані зі змісту акту виконаних робіт не вбачається, які саме юридичні послуги та в якому обсязі надавались позивачеві контрагентом, в чому полягала потреба позивача в отриманні таких послуг для організації господарської діяльності в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

18.10.2010 р. між позивачем ТОВ «ТД «КорД»(в якості замовника), та ПП «Світ Кассандри-350»(в якості виконавця) було укладено договір №15/10/10, предметом якого є розробка і виготовлення інформаційних листівок. 01.12.2010 р. між позивачем ТОВ «ТД «КорД»(в якості замовника), та ПП «Світ Кассандри-350»(в якості виконавця) було укладено договір №01/12/10, предметом якого є надання послуг з комплексного прибирання приміщень обєктів замовника у будівлях за адресами: м. Харків, вул. Вернадського, 1; м. Харків, вул. Донець-Захаржевського, 2. 11.11.2010 р. між позивачем ТОВ «ТД «КорД»(в якості замовника), та ПП «Світ Кассандри-350»(в якості виконавця) було укладено договір №10/11/10, предметом якого є розробка, виготовлення і монтування інформаційних наліпок (матеріал - самоклеюча плівка ORACAL; текст КОМПЮТЕРИ) на вікнах магазину, розташованого за адресою: вул. Донець-Захаржевського, 2. Відносно останнього з перелічених правочинів суд зазначає, що, як вбачається з долученого до матеріалів справи фотографічного зображення, напис «КОМПЮТЕРИ»жодним чином не дозволяє співвіднести цей напис з діяльністю позивача, так як напис не містить ніяких вказівок ані щодо ТОВ «ТД «КорД», ані щодо знаходження місця торгівлі тощо. Окрім того, на вікнах магазину, де розміщений напис «КОМПЮТЕРИ», містяться також інформаційні написи «ДОМ КОФЕ». Вказане спростовує довід позивача про те, що саме напис «КОМПЮТЕРИ»повинен привертати увагу покупців до зазначеного магазину.

06.12.2010 р. між позивачем ТОВ «ТД «КорД» (в якості замовника), та ПП «Світ Кассандри-350»(в якості підрядника) було укладено договір підряду №06/12-10, предметом якого є виконання комплексу робіт з доставки, монтажу та налагодження розсувних стелажів у клієнта за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, згідно з проектно-кошторисною документацією, договірною ціною, діючими нормами і правилами. 14.12.2010 р. між позивачем ТОВ «ТД «КорД»(в якості замовника), та ПП «Світ Кассандри-350»(в якості виконавця) було укладено договір №14/10/10, предметом якого є ремонт 20 шт. скляних вітрин на складі обладнання за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19.

Суд відзначає, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З положень наведеної норми закону випливає, що платник податків має право віднести на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми податків, що були сплачені на користь контрагентів у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких послуг по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, а по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків. Відсутність будь-якої з перелічених вище умов унеможливлює віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

В силу п.1.15 ст.1 Закону України «Про ПДВ»суд при вирішенні спору по суті вважає за необхідне взяти до уваги термін «господарська діяльність», що наведений в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про ПДВ»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У ході розгляду справи судом на виконання вимог ст.11 КАС України від позивача неодноразово витребовувались докази наявності у ТОВ «ТД «КорД»обєктивної потреби в укладанні перелічених договорів з метою організації власної господарської діяльності.

Між тим, з наявних у справі документів і пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні, не вбачається звязку перелічених правочинів з господарською діяльністю ТОВ «ТД «КорД»в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, оглянувши первинні документи, надані позивачем у підтвердження реальності господарських операцій за переліченими правочинами, а саме: акту від 30.06.2010р. про надання юридичних послуг та податкової накладної №259 від 20.04.2010р. на суму 30.000,00грн. (в тому числі ПДВ 5.000,00грн.; номенклатура поставки товарів (послуг) юридичні послуги), акту від 17.11.2010р. та податкової накладної №124000 від 15.11.2010р. на суму 12.000,00грн. (в тому числі ПДВ 2.000,00грн.; номенклатура поставки товарів (послуг) розробка, виготовлення, монтаж інформаційних наклейок); акту від 09.12.2010р. та податкової накладної №142001 від 09.12.2010р. на суму 8.800,00грн. (в тому числі ПДВ 1.466,67грн.; номенклатура поставки товарів (послуг) доставка, монтаж та наладка системи стелажів); акту від 29.12.2010р. та податкової накладної №147003 від 16.12.2010р. на суму 9.200,00грн. (в тому числі ПДВ 1.533,33грн.; номенклатура поставки товарів (послуг) комплексне прибирання приміщення); акту від 21.12.2010р. та податкової накладної №147002 від 16.12.2010р. на суму 7.200,00грн. (в тому числі ПДВ 1.200,00грн.; номенклатура поставки товарів (послуг) ремонт скляних вітрин), суд доходить висновку, що всупереч вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»оглянуті документи носять загальний характер, що не дозволяє визначити ані зміст, ані обсяг господарських операцій, на підтвердження яких були складені ці документи.

Отже, перелічені документи не можуть слугувати законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ через дефекти змісту, допущені при їх складанні.

При вирішенні спору суд також бере до уваги, що за договором від 18.10.2010р. №15/10/10 позивач не подав до суду акту виконаних робіт, хоча складання даного документу передбачено п.п.2.1.2 названого договору, за договором від 06.12.2010р. №06/12-10 позивач не подав до суду проектно-кошторисної документації, хоча складання даного документу передбачено п.1 названого договору, за договором від 01.12.2010р. №01/12/10 представник позивача пояснив суду, що роботи по прибиранню виконувались разово, у той час як згідно з 1.2 названого договору такі роботи мали виконуватись щоденно, окрім вихідних і святкових днів.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд не знаходить в матеріалах справи жодних фактичних даних на підтвердження доводів позивача про відсутність в діяльності ТОВ «ТД «КорД»порушень п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ»

Натомість судження ДПІ про вчинення ТОВ порушення зазначеної норми закону, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплачених на користь ТОВ «К.М.Л.»та ПП «Світ Кассандри-350», визнається судом юридично та фактично обґрунтованим, так як цілком узгоджується з наявними у справі документами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення ДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення прав та охоронюваних законом інтересів субєкта господарювання, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Торговельний будинок "КорД" до ДПІ у Московському районі м. Харкова про скасування рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.10.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.