Постанова № 18694328, 04.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 р. № 2а-5487/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивачаМужанова К.В.,

представника відповідача Кохана А.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Т.Н.Д»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2011 року Приватне підприємство «Т.Н.Д.»(надалі ПП «Т.Н.Д.», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2011 року № 0001002320.

В обґрунтування позову покликається на те, що в період з 25 лютого по 12 березня 2011 року проведено перевірку підприємства, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1405305 грн. Зазначене рішення позивач вважає протиправним, оскільки висновки ДПІ ґрунтуються на припущенні про вчинення ПП «Т.Н.Д.»при провадженні господарської діяльності нікчемних правочинів (договорів) з ТзОВ «Оттоккохонто», «Експерт Буд Нове Століття», «Торг-Гарант», ПП «Будгаранткомфорт»; зазначені підприємства на час здійснення господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб; дані про використання для виконання договорів сторонніх ресурсів, а також використання найманої праці за цивільно-правовими договорами відповідачем не перевірялися. Зазначає також, що нікчемність правочинів на підставі ст. 234 ЦК встановлюється судовим рішенням, а для застосування ст. 228 ЦК України підстав немає. Позивач вважає, що не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей, зазначених в реєстрі, в т.ч. щодо місцезнаходження. Реальність господарських операцій підтверджується договорами, актами виконаних робіт та іншими первинними документами, зміст та форма яких відповідають законодавству.

Окрім того, 13 травня 2011 року Приватне підприємство «Т.Н.Д.»звернулося до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2011 року № 0000982320, яким за наслідками тієї самої перевірки і з тих самих підстав платнику податків визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1166365 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2011р. було відкрито провадження у справі №2а-5492/11/1370 (головуючий суддя Журомська М.Ю.). Ухвалою суду від 10.06.2011р. провадження у справі обєднано до справи № 2а-5487/11/1370.

Ухвалою суду від 27 травня 2011 року задоволене клопотання ПП «Т.Н.Д.»про заміну первісного неналежного відповідача Державної податкової адміністрації у Львівській області на належного Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова (надалі ДПІ, відповідач).

Відповідач позовні вимоги заперечує і вважає, що оскаржені рішення є правомірними. Зазначає, що правочини між ПП «Т.Н.Д.»та ПП «Будгаранткомфорт», ТзОВ «Оттоккохонто», ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття», ТзОВ «Торг-Гарант»є нікчемними, оскільки вчинені без мети настання реальних наслідків. У письмових запереченнях (т.3, а.с. 5- 7) представник відповідача Кохан А.В. зазначає, що фактично послуги ПП «Будгаранткомфорт»не надавались, оскільки фактичним виконавцем робіт з будівництва автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району в 2010 році виступало ПП «Т.Н.Д.», а не ПП «Будгаранткомфорт». Окрім того, позивач не надав письмових доказів погодження з ТзОВ «Галтранссервіс»залучення до виконання робіт як субпідрядника ПП «Будгаранткомфорт». Це ж стосується виконання робіт по будівництву станції технічного обслуговування по вул. Стрийській у м. Львові.

Зазначає також, що в актах здачі-приймання транспортно-експедиційних послуг не зазначено, які саме послуги були надані ПП «Будгаранткомфорт»; договору, який би конкретизував це, між сторонами не укладалось. Доказів фактичного підтвердження виконання послуг позивач суду не надав. Окрім того, транспортні засоби у ПП «Будгаранткомфорт»відсутні, що виключає можливість надання послуг цим субєктом. З цих самих підстав не могли надаватися послуги з використання будівельної техніки (екскаватора, крану, авто підіймача).

В судовому засіданні представник відповідача уточнив, що податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток були визначені лише за правовідносинами ПП «Т.Н.Д.»з ПП «Будгаранткомфорт». Тому аналіз правовідносин за участю ТзОВ «Оттоккохонто», «Експерт Буд Нове Століття», «Торг-Гарант»не впливає на вирішення спору і виходить за межі предмету доказування.

Ухвалою суду від 20.07.2011р. до участі у справі як третя особа на стороні позивача залучався ОСОБА_4, директор ПП «Т.Н.Д.». В судовому засіданні за його згодою він допитувався як свідок. Пояснив, що будівництво проводилось на підставі договорів субпідряду, оскільки у підприємства немає усіх необхідних механізмів та будівельної техніки. Київська фірма ПП «Будгаранткомфорт»була залучена за проханням замовника, оскільки вони між собою попередньо опрацьовували ціни. Ділянка була не придатна для будівництва через значне залягання торфу, виконувалися роботи щодо водопониження. Обєкт здано в експлуатацію. ПП «Будгаранткомфорт»давало найкращі цінові пропозиції, з цим підприємством працювали раніше. Чи є у них власні механізми і транспортні засоби він не перевіряв, оскільки реально бачив виконання робіт і не мав до них зауважень. Листування між підприємством не велося, оскільки представники зустрічалися щодня на обєкті. Від ПП «Будгаранткомфорт»у різний час працювала різна кількість працівників, від 6 до 40. На даний час стосунків не підтримують, оскільки ПП «Т.Н.Д.»має незначну заборгованість перед ПП «Будгаранткомфорт»і з цього приводу виникли непорозуміння. Частину робіт по обєкту виконувало ПП «Т.Н.Д.». Роботи приймав особисто ОСОБА_4 і постійно був присутній виконроб ОСОБА_5.

Сторони неодноразово порушували процесуальні обовязки, зокрема не подавали вчасно витребувані судом докази, не забезпечували явки представників у всі судові засідання, що перешкоджало розгляду справи у визначений законом строк.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 КАС України Суд вимагав від ДПІ докази, які підтверджують її доводи. В судовому засіданні представник відповідача заявив, що Суду надано усі докази, що стосуються справи і інших немає, і лише після цього зясування фактичних обставин справи було закінчено.

Заяв про фальшивість наданих суду доказів, зокрема письмових документів, від представників сторін не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП «Т.Н.Д.»є юридичною особою і здійснює господарську діяльність переважно у сфері будівництва.

Щодо правовідносин з ПП «Будгаранткомфорт». 03.04.2009р. ПП «Т.Н.Д.»(Замовник) і ПП «Будгаранткомфорт»(Підрядник) уклали договір підряду № 02сбп, за яким Підрядник зобовязується власними і залученими силами, із власних матеріалів і матеріалів Замовника виконувати будівельно-монтажні роботи на обєкті «Станція технічного обслуговування по вул. Стрийській у с.Сокільники Пустомитівського району». Вартість робіт складає 147690 грн. Сторони погодили договірну ціна та локальний кошторис (а.с. 198 226).

Згідно довідки про вартість виконаних робіт за травень 2009 року виконано робіт на 147690 грн. (а.с. 227). Зазначені роботи оформлено актом приймання передачі (а.с. 228 - 232) та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-290519 (а.с. 233).

29.05.2009р. видано податкову накладну № НН-290522 на суму 147690 грн.

06.05.2009р. ПП «Т.Н.Д.»(Замовник) і ПП «Будгаранткомфорт»(Підрядник) уклали договір субпідряду № 1/05сбп, за яким Субпідрядних зобовязується власними силами і засобами виконати влаштування залізобетонних фундаментів та фундаментних балок під будівлю і сходову клітку на будівництві автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району. Вартість предмету договору складає 202190,96 грн. Сторони погодили договірну ціна та локальний кошторис (а.с. 165 191).

30.06.2009р. видано податкову накладну № 3000624 (а.с. 191).

Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт за червень 2009 р. виконано робіт на суму 202190,96 грн. (а.с. 194); зазначені роботи оформлено актом приймання передачі (а.с. 195 - 196) та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-300620 (а.с. 197)

05.06.2009р. ПП «Т.Н.Д.»(Замовник) і ПП «Будгаранткомфорт»(Підрядник) уклали договір субпідряду № 1/06сбп, за яким Субпідрядних зобовязується власними силами і засобами виконати влаштування залізобетонних оглядових ям та фундаментів під ТП, виконати гідроізоляційні роботи на будівництві автобази з надання послуг з міжнародних перевезень в с. Рясна Руська Яворівського району. Вартість послуг генпідряду складає 1,5 % від суми виконаних Субпідрядником робіт (п. 1.2. договору). Вартість предмету договору складає 250219,40 грн. Сторони погодили договірну ціна та локальний кошторис (а.с. 137 158)

Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт за липень 2009 р. виконано робіт на суму 250219,40 грн. (а.с. 159); зазначені роботи оформлено актом приймання передачі (а.с. 160 162).

30.07.2009р. видано податкову накладну № НН-300715 (а.с. 163).

01.08.2010 р. між ПП «Т.Н.Д.»(Замовник) і ПП «Будгаранткомфорт»(Підрядник) укладено договір № 2/08, за яким Підрядник зобовязується власними силами та засобами виконати земляні роботи на СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясне-Руське Яворівського району Львівської області з власних матеріалів, а Замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи. Ціна договору 900000 грн., в т.ч. ПДВ 150000 грн. (а.с. 124-125). Договірну ціну і локальний кошторис узгоджено окремим додатком (а.с. 129-131).

30.08.2010р. складно довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 р. на суму 900000 грн. (а.с. 126), акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 р. на цю ж суму (а.с. 127 128).

31.08.2010р. видано податкову накладну № 310823 на суму 900000 грн. (а.с. 134).

08.09.2010р. ПП «Т.Н.Д.»оплатило ПП «Будгаранткомфорт»900000 грн. на розрахунковий рахунок, що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 136).

01.10.2010р. між ПП «Т.Н.Д.»(Замовник) і ПП «Будгаранткомфорт» (Підрядник) укладено договір № 3/10, за яким Підрядник зобовязується власними силами та засобами виконати земляні роботи на СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясне-Руське Яворівського району Львівської області з власних матеріалів, а Замовник зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи. Ціна договору 3500000 грн., в т.ч. ПДВ 583333,33 грн. (а.с. 107).

29.10.2010р. замовнику видано податкову накладну № 291008 на суму 171000,46 грн. (а.с. 109), складено довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2010 року на суму 171000,46 грн. (а.с. 111), акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. на цю ж суму (а.с. 112 - 113), податкову накладну № 281001 на суму 3271000,46 (а.с. 114), довідку про вартість виконаних робіт на суму 3353000 грн. (а.с. 116), акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. на суму 1599933,62 (а.с. 117 118), акт на суму 145030,45 грн. (а.с. 119 121), акт на суму 1608035,93 грн. (а.с. 122 123).

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що був виконробом ПП «Т.Н.Д.»і працював на обєкті СТО з обслуговування міжнародних перевезень в с. Рясне-Руське Яворівського району Львівської області до травня 2011 року, до введення в експлуатацію. Роботи виконували декілька фірм, серед них і ПП «Будгаранткомфорт», як субпідрядник. Зазначене підприємство виконувало виторфовку, пониження рівня вод, фундаменти, оглядові яви, дренажні каналізації К1, К2, монолітні ділянки по профнастилу тощо. Люди представлялись, і він знав, що вони працюють на «Будгаранткомфорт». Уся техніка була їхня.

За даними, розміщеними на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, 13.02.2009р. ПП «Будгаранткомфорт»видано ліцензію АВ № 458635 на господарську діяльність із створенням обєктів архітектури, яка є чинною до 10.02.2012 року. (т.3, а.с. 34-35)

Окрім того, на підставі договору № 002п від 15.05.2009 р (т.3, а.с. 30) та договору № 003п від 08.06.2009р. (т.3, а.с. 32) ПП «Будгаранткомфорт»надавало ПП «Т.Н.Д.»транспортно-експедиційні послуги з розрахунку 8,50 грн./1 км. та послуги екскаватора Атлас 1304, крана автомобільного, автобідіймача, факт виконання яких підтверджується актом № 1-002п здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.05.2009р. (т.2, а.с. 237); 82960 грн. акт № 2-002п від 30.06.2009р. (т.2, а.с. 238); 156459,50 грн. акт № 1-003п від 31.07.2009р. (т.2, а.с. 239), 86562,60 грн. акт № 1-004п від 31.07.2009р. (т.2, а.с. 240). На ці послуги видано податкові накладні № НН- 290521 від 29.05.2009р., № НН-300625 від 30.06.2009р., № НН-310714 від 31.07.2009р., №НН-310711 від 31.07.2009р. (т.2, а.с. 241- 244). Факт оплати зазначених послуг підтверджується платіжними дорученнями (т.2, а.с. 245-247).

Щодо правовідносин з ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття». 10.06.2010 р. між ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття»і ПП «Т.Н.Д.»укладено договір субпідряду № 10/06/10 на влаштування дренажу, вертикального планування, зрізку рослинного шару, влаштування протипожежного ставка (а.с. 243-244). За червень 2010 р. виконано робіт на суму 324234,50 грн., що підтверджується довідкою від 30.06.2010р. (т. 2 а.с. 10) та актами приймання виконаних робіт № 1 - 5 (т. 2, а.с. 11 21).

29.06.2010 р. видано податкову накладну № 52 на суму 445200 грн. (т.2, а.с. 33), яка є передоплатою за договором, виконаною за платіжним дорученням № 35, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т. 2, а.с. 36)

02.07.2010р. видано податкову накладну № 67 на суму 3054800 грн. (т. 2, а.с. 34), яка є передоплатою, виконаною за платіжним дорученням № 37, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т. 2, а.с. 35)

В липні 2010 року виконано робіт на суму 1476335,52 грн.,що підтверджується довідкою від 30.07.2010р. (т. 2, а.с. 22) та актами приймання виконаних робіт № 1 4 (т. 2, а.с. 23 32)

За вересень 2010 року виконано робіт на суму 2023664,50 грн., що підтверджується довідкою від 30.09.2010р. (а.с. 245) та актом виконаних робіт (а.с. 246 247).

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що був виконробом ПП «Т.Н.Д.»на обєкті у шахті Любельській. З червня по жовтень велися роботи по вертикальному плануванню, зняттю родючого шару, копали ставок протипожежний, влаштовували дренажну систему. ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття»та ТзОВ «Торг-Гарант»були субпідрядниками на загально-будівельні роботи і будівельну техніку, відповідно.

Щодо правовідносин з ТзОВ «Оттоккохонто». 01.08.2010 р. між ПП «Т.Н.Д.»(Замовник) і ТзОВ «Оттоккохонто»(Підрядник) укладено договір підряду № 2/08, за яким підрядник зобовязався за завданням Замовника виконати будівельні роботи з будівництва «Автобази для надання послуг з міжнародних перевезень автомобільним транспортом». Договірна ціна 4000000 грн. (т. 2, а.с. 37 42).

У серпні 2010 р. за цим договором виконано робіт на суму 4000 000 грн., що підтверджується довідкою від 31.08.2010р. (т. 2, а.с. 43). Роботи прийняті за актом № 1 (т. 2, а.с. 44 50).

31.08.2010р. видано податкову накладну № 08249 на суму 4000 000 грн. (т. 2, а.с. 51).

01.09.2010р. між ТзОВ «Оттоккохонто»(Первісний Кредитор) і ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття»(Новий Кредитор) укладено угоду № 1/09 про відступлення права вимоги, за якою Первісний Кредитор відступив, а Новий Кредитор набув право вимоги за договором № 2/08 на виконання робіт від 01.08.2010р., укладеного Первісним Кредитором з ПП «Т.Н.Д.»(Боржник), а саме право вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі 4000 000 грн (т. 2, а.с. 52).

03.09.2010р. ТзОВ «Оттоккохонто»скерувало до ПП «Т.Н.Д.»повідомлення про відступлення права вимоги (т.2, а.с. 53).

Окрім того, 11 липня 2010 р. було укладено договір підряду № 11/01, за яким ТзОВ «Оттоккохонто»(Підрядник) зобовязалося за завданням Замовника (ПП «Т.Н.Д.») виконати будівельні роботи з будівництва «Автобази для надання послуг з міжнародних перевезень автомобільним транспортом». Договірна ціна 6600 000 грн. (т. 2, а.с. 54 - 59).

У серпні 2010 р. за цим договором виконано робіт на суму 6 600 000 грн., що підтверджується довідкою від 31.08.2010р. (т. 2, а.с. 60). Роботи прийняті за актами № 1 - 3 (т. 2, а.с. 61 - 72).

31.08.2010р. видано податкову накладну № 08246 на суму 6600000 грн. (т. 2 а.с. 73)

01.09.2010р. між ТзОВ «Оттоккохонто»(Первісний Кредитор) і ТзОВ «П.А.І.К.»(Новий Кредитор) укладено угоду № 2/09 про відступлення права вимоги, за якою Первісний Кредитор відступив, а Новий Кредитор набув право вимоги за договором № 11/01, укладеним Первісним Кредитором з ПП «Т.Н.Д.»(Боржник), а саме право вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі 6600 000 грн (т. 2, а.с. 74).

03.09.2010р. ТзОВ «Оттоккохонто»скерувало до ПП «Т.Н.Д.»повідомлення про відступлення права вимоги (т.2, а.с. 75).

Щодо правовідносин з ТзОВ «Торг-Гарант». 24.04.2010р. між ТзОВ «Торг-Гарант»(Виконавець) і ПП «Т.Н.Д»(Замовник) укладено договір № 24/04/10 про надання автотранспортних та експедиційних послуг, за яким Виконавець зобовязався надавати Замовнику послуги будівельною технікою для виконання будівельних робіт за вказівкою Замовника за допомогою екскаваторів Атлас у кількості 10 штук, автосамоскидів МАН, КрАЗ, Сканія у кількості 20 штук, автокранів КС-3575 у кількості 2 штук, катків у кількості 4 штук, автогрейдерів у кількості 2 штук. Сторонами визначені погодинні розцінки за надані послуги. (т.2, а.с. 76 78).

Виконання робіт оформлялося актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 2, а.с. 79 86, 88 - 96).

30.06.2010р. виписано податкову накладну № 208 на суму 1450000 грн. (т.2, а.с. 87)

02.07.2010р. виписано податкову накладну № 248 на авансовий платіж у розмірі 1450000 грн. (т.2, а.с. 98), сплачений платіжним дорученням № 38 від 02.07.2010р., що підтверджується випискою з банківського рахунку (т.2, а.с. 101)

30.07.2010р. виписано податкову накладну № 277 на суму 645000 грн. (т.2, а.с. 97)

В період з 25 лютого по 12 березня 2011 року Державна податкова адміністрація у Львівській області провела планову документальну перевірку приватного підприємства «Т.Н.Д.»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2008 року по 31 грудня 2010 року. За наслідками перевірки складено акт № 43/23-2/32894288 від 18.03.2011р. (надалі - Акт від 18.03.2011р.) (т. 1 а.с. 12 78).

Податковим органом, серед інших, встановлено порушення ч.2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, ст. 3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 14707227 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 14704227 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності обєкта оподаткування по нікчемним правочинам (п. 1 висновків); порушення п. 5.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1124244 грн. (п. 2 висновків); порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 899394 грн. (п. 4 висновків).

За наслідками перевірки 26 квітня 2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняла два податкових повідомлення рішення :

(1)№ 0001002320, яким за порушення п. 5.1. пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1405305 грн., в т.ч. 1124244 грн. за основним платежем і 281061 грн. за штрафними санкціями (а.с. 11)

(2)№ 0000982320, яким за порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1166365 грн., в т.ч. за основним зобовязанням 933092 грн. і 233273 грн. за штрафними санкціями (т. 2, а.с. 114)

Позивач не погодився з цими рішеннями та оскаржив їх до суду.

На запит представника позивача ДПА у м. Києві листом від 05.07.23001р. № 985/М/31-521 повідомила, що слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві кримінальні справи відносно службових осіб ПП «Будгаранткомфорт», ТзОВ «Торг-Гарант», ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття»не порушувались та до провадження не приймались (т.2, а.с. 255). Аналогічну відповідь щодо ТзОВ «Оттоккохонто»надала Бориспільська обєднана ДПІ Київської області (т.2, а.с. 256).

Прокуратура Київської області листом від 15.06.2011р. № 23з-16вих-11 повідомила представнику позивача ОСОБА_7, що кримінальні справи за порушення законодавства, в т.ч. податкового щодо посадових осіб ТзОВ «Торг-Гарант», ПП «Будгаранткомфорт», ТзОВ «Оттоккохонто», ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття»прокуратурою Київської області не порушувались. (т.2, а.с. 257)

Щодо форми та змісту первинних документів між сторонами спору немає.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п. 5.1. пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (з наступними змінами і доповненнями) (надалі Закон №334/94-ВР)

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. (з наступними змінами і доповненнями) (надалі Закон № 168/97-ВР).

У п. 7.2.1 цього Закону визначено вимоги до податкової накладної.

Відповідно до п. 7.4.1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ПП «Т.Н.Д.»і ПП «Будгаранткомфорт». Податковий орган вважає, що будівельні роботи виконувало не ПП «Будгаранткомфорт», а безпосередньо ПП «Т.Н.Д.». Наведена в акті перевірки оцінка правовідносин між ПП «Т.Н.Д.»і ТзОВ «Оттоккохонто», «Експерт Буд Нове Століття», «Торг-Гарант»не вплинула на визначення податкових зобовязань і тому не впливає на оскаржуване рішення.

Нереальність (фіктивність) господарських операцій між ПП «Т.Н.Д.»і ПП «Будгаранткомфорт»податковий орган доводить тим, що за даними центральної бази даних ДПА України по звітності, яку подає ПП «Будгаранткомфорт»встановлено, що у товариства відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності цим підприємством; підприємство протягом 2009-2010р.р. не подавало до ДПІ розрахунку податку з власників транспортних засобів, що свідчить про їх відсутність; за 2010 р. звітності по податку на прибуток не подано (с. 27 акту перевірки). Окрім того, позивач не надав письмових доказів погодження з ТзОВ «Галтранссервіс»залучення до виконання робіт як субпідрядника ПП «Будгаранткомфорт». Це ж стосується виконання робіт по будівництву станції технічного обслуговування по вул. Стрийській у м. Львові. Між сторонами не укладалося договору про надання транспортно-експедиційних послуг; транспортні засоби у ПП «Будгаранткомфорт»відсутні, що виключає можливість надання послуг цим субєктом.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає, що доводи відповідача є безпідставними і ґрунтуються на припущеннях.

Щодо безпідставності висновків про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Т.Н.Д.»і контрагентами ПП «Будгаранткомфорт», ТзОВ «Експерт Буд Нове Століття», ТзОВ «Оттоккохонто», ТзОВ «Торг-Гарант» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Т.Н.Д.»на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо виконання робіт. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним виконанням робіт працівниками цих контрагентів, про зазначають свідки, реальними діями ПП «Т.Н.Д.»щодо оплати отриманих робіт. До того ж, реальність господарських операцій випливає з того факту, що будівлі, які зводились за участю ПП «Т.Н.Д.»і його контрагентів, реально збудовані (фотокартки у справі т.3, а.с. 38-60), введені в експлуатацію (т.3, а.с. 36-37) і передані замовнику. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема ПП «Т.Н.Д.», на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки від 18.03.2011р. ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Відсутність письмових доказів погодження з ТзОВ «Галтранссервіс»залучення до виконання робіт як субпідрядника ПП «Будгаранткомфорт»не є доказом невиконання цих робіт субпідрядником. Суд відзначає, що правовідносини між Замовником (Галтранссервіс) і Генпідрядником (Т.Н.Д.) не є предметом спору і податковий орган не вправі втручатися в ці відносини, контролюючи виконання сторонами своїх договірних зобовязань. Таких повноважень у нього немає.

Покликання на недотримання письмової форми договору про надання транспортно-експедиційних послуг між ПП «Т.Н.Д.»і ПП «Будгаранткомфорт»Суд відхиляє, оскільки такі договори було надано (т.3, а.с. 30-33). Відсутність власних транспортних засобів у ПП «Будгаранткомфорт»не виключає можливість надання послуг цим субєктом, оскільки податковий орган не довів, що такі засоби та механізми не могли використовуватися підприємством на інших правових підставах, ніж право власності.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести субєкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин повязана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення п. 5.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1124244 грн.; порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 899394 грн., а відтак, - і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобровісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0001002320 від 26 квітня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Т.Н.Д.»судові витрати у розмірі 3,40 гривень

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2011 р.

Суддя В.М.Кравчук