Постанова № 18694326, 06.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 р. № 2а-8052/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кавки Н.І.,

представника позивача Шніцара А.О., представника відповідача Задорожнього І.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-М»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-М»(далі ТзОВ «Партнер-М») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомленьрішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова) № 0002332320/16611, № 0002342320/16610 та № 0002352320/16611 від 15.07.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 21.07.2011 року відрито провадження у справі. В судовому засіданні 06.10.2011 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях позовних вимог, просив суд у задоволенні позову відмовити, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, прийнятими на підставі дійсних обставин, зясованих в ході проведення перевірки позивача.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Партнер-М»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, результати якої відображені в Акті перевірки №423/23-2/32327081 від 05.07.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Партнер-М»:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 371279,0 грн., у тому числі за ІІ-й квартал 2010 року 255382,0 грн., за ІІІ-й квартал 2010 року 99933,0 грн., за IV-й квартал 2010 року 2116,0 грн., за І-й квартал 2011 року 13848,0 грн.

- п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 180971,0 грн., в тому числі за червень 2010 року 89149,0 грн., липень 2010 року 17455,0 грн., серпень 2010 року 3878,0 грн., вересень 2010 року 58613,0 грн., грудень 2010 року 1693,0 грн., січень 2011 року 10183,0 грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування з ПДВ в сумі 896,0 грн. (за лютий 2011 року).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Щодо визначення податкових зобовязань з податків на прибуток та на додану вартість, які повязуються з правочинами між позивачем та ПП «Версант», ПП «Бізнесгруп», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Авторесурс сервіс»та ПП «Транс грей», суд встановив наступне.

Висновки органу державної податкової служби ґрунтувались на таких мотивах:

- придбання товару (віконні та дверні конструкції) у квітні, червні, липні, серпні, вересні, грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року у зазначених вище контрагентів позивача, по яких податковими інспекціями за місцем їх податкового обліку прописано «нікчемні правочини», надання до перевірки лише накладних на прихід та податкових накладних свідчить про використання придбаних ТМЦ не у господарській діяльності позивача та про не підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Таким чином, орган державної податкової служби робить висновок про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України повязуються з нікчемністю правочинів між позивачем та ПП «Версант», ПП «Бізнесгруп», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Авторесурс сервіс»та ПП «Транс грей», а саме: віконні та дверні конструкції не були придбані, факт придбання згідно наданих до перевірки документів не доведений.

При цьому, сторонами не заперечується наявність первинних бухгалтерських документів в підтвердження придбання ТМЦ у зазначених контрагентів (податкових накладних та накладних на отримання ТМЦ), а тому у відповідності до вимог ч.3 ст.72 КАС України, такі обставини не доказуються, оскільки не викликають сумніву у суду.

Щодо визначення податкових зобовязань з податку на прибуток, на підставі порушень п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Орган державної податкової служби вважає не підтвердженими відповідними бухгалтерськими документами валові витрати в сумі 1485118 грн. 00 коп., що стосуються придбання віконних та дверних конструкцій.

Підпунктом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем представлено до перевірки документи (картки рахунків 631 «розрахунки з постачальниками», накладні на отримання товару та податкові накладні), які свідчать про придбання віконних та дверних конструкцій у:

- ПП «Версант»(сума господарської операції 860748,94 грн, в т.ч. ПДВ 143458,16 грн.). Розрахунки за поставлені ТМЦ проведено у повному обсязі;

- ПП «Бізнесгруп»(сума господарської операції 463321,4 грн, в т.ч. ПДВ 77219,16 грн.). Розрахунки за поставлені ТМЦ проведено у повному обсязі;

- ТзОВ «Іртас»(сума господарської операції 374945,0 грн, в т.ч. ПДВ 62490,83 грн.). Розрахунки за поставлені ТМЦ проведено частково;

- ТзОВ «Екопласт Львів»(сума господарської операції 6500,0 грн., в т.ч. ПДВ 1083,33 грн.). Розрахунки за поставлені ТМЦ проведено у повному обсязі;

- ПП «Авторесурс сервіс»(сума господарської операції 61099,63 грн., в т.ч. ПДВ 10183,27 грн). Розрахунки за поставлені ТМЦ проведено у повному обсязі;

- ПП «Транс грей»(сума господарської операції 15532,42 грн., в т.ч. ПДВ 2588,74 грн.). Розрахунки за поставлені ТМЦ проведено у повному обсязі.

На підтвердження використання придбаних ТМЦ у своїй господарській діяльності позивачем надано, а судом долучено до матеріалів справи наступні докази:

- постанову про проведення виїмки від 16.12.2010 року;

- протокол виїмки від 05.01.2011 року, з якого вбачається, що у позивача вилучено ряд документів по взаєморозрахунках із його контрагентами;

- видаткову накладну від 06.04.2010 року № РН-0000028 про реалізацію Чернівецькому відділенню МТП ДГТО «Львівська залізниця»віконних конструкцій;

- Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, відповідно до якого позивачем проведено, зокрема встановлення віконних конструкцій на Лозівській дистанції колії Південної залізниці;

- Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, відповідно до якого позивачем проведено, зокрема встановлення дверних конструкцій на Лозівській дистанції колії Південної залізниці;

- Акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, відповідно до якого позивачем проведено, зокрема встановлення дверних конструкцій на Лозівській дистанції колії Південної залізниці;

- Акт г/п № 33 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, відповідно до якого позивачем проведено, зокрема встановлення дверних конструкцій у корпусі № 4 санаторію ДОЦ Південної залізниці в м.Євпаторія;

- видаткову накладну від 17.06.2010 року № РН-0000036 про реалізацію Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів», зокрема, віконних конструкцій;

- видаткову накладну від 30.06.2010 року № РН-0000041 про реалізацію Чернівецькому відділенню МТП ДГТО «Львівська залізниця»віконних конструкцій;

- видаткову накладну від 12.07.2010 року № РН-0000084 про реалізацію ТзОВ «Компанія «БІК віконних та дверних конструкцій та довіреність на отримання зазначеної продукції;

- видаткову накладну від 06.09.2010 року № РН-0000156 про реалізацію Чернівецькому відділенню МТП ДГТО «Львівська залізниця»віконних конструкцій;

- видаткову накладну від 09.09.2010 року № РН-0000159 про реалізацію ТзОВ «ММ»віконних конструкцій та довіреність на отримання зазначеної продукції;

- Акт приймання виконаних підрядних робіт від 10 вересня 2010 року, відповідно до якого позивачем проведено, зокрема встановлення віконних конструкцій в школі № 36 у м. Львові;

- видаткову накладну від 13.09.2010 року № РН-0000160 про реалізацію ТзОВ «Айпіє-Л»віконних конструкцій та довіреність на отримання зазначеної продукції;

- видаткову накладну від 15.09.2010 року № РН-0000161 про реалізацію клінічному госпіталю Державної прикордонної служби України віконних та дверних конструкцій;

- видаткову накладну від 30.09.2010 року № РН-0000171 про реалізацію Чернівецькому відділенню МТП ДГТО «Львівська залізниця»віконних конструкцій;

- Акт № ОУ-0000002 від 19.01.2011 року здачі-приймання робіт, з якого вбачається, що позивачем облаштовано/реалізовано Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів», зокрема, віконні та дверні конструкції.

Враховуючи, що одним із основних видів діяльності ТзОВ «Партнер-М»є реалізація та монтаж віконних та дверних конструкцій, то придбання зазначених ТМЦ з їх подальшою реалізацією прямо свідчить про використання таких ТМЦ у господарській діяльності.

Окрім цього, як встановлено актом перевірки, у позивача наявні трудові ресурси (стор.15 Акту перевірки), складські та офісні приміщення, виробниче обладнання (стор.17 Акту перевірки). Окремо слід вказати, що внаслідок здійснення своєї господарської діяльності за період, що перевірявся ДПІ у Личаківському районі м.Львова ТзОВ «Партнер-М»не мав відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, отримував та декларував прибуток, який в подальшому оподатковувався.

В своїй сукупності наведені обставини вказують на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбувались.

З огляду на викладене, орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про не підтвердження відповідними бухгалтерськими документами валових витрат в сумі 1485118 грн. 00 коп.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ж Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані відповідні первинні бухгалтерські документи, які були долучені до матеріалів справи. В той же час, наявність у позивача податкових накладних по згаданих вище господарських операцій підтверджується відповідачем у акті перевірки.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, суд бере до уваги те, що факт реалізації позивачу ТМЦ (віконних та дверних конструкцій) та подальше використання цих ТМЦ у господарській діяльності підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актами виконаних робіт, видатковими накладними, довідками КБ-2, які в своїй сукупності підтверджують фактичне придбання товарів та вказують на обставини використання цих ТМЦ в господарській діяльності товариства.

Також, вказані документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, на яких вказує відповідач в Акті перевірки №423/23-2/32327081 від 05.07.2011 року, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «Партнер-М»з контрагентами документально підтверджені відповідними первинними документами, сплачено у звязку з цим відповідні суми податків за цей період, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача (яка не є доведеною податковим органом), не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст.71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими Позивачу визначено податкові зобов'язання з податків на додану вартість та прибуток підприємств правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0002332320/16611, № 0002342320/16610 та № 0002352320/16611 від 15.07.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-М»(ЄДРПОУ 32327081) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11 жовтня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.