Ухвала суду № 18693624, 14.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про залишення позовної заяви без розгляду

14 жовтня 2011 року 2а-3912/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Рибченко Н.М.,

від відповідача 1: Мацюк М.М.,

від відповідача 2: Кошовий С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про залишення позовної заяви без розгляду

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області та Головного управління Державного казначейства України у Київській області

провизнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (надалі відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Київській області висновків про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 161133, 00 грн.; стягнення з відповідача 2 суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 161133, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У ході судового розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 суми пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування по податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 161133, 00 грн. на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Представником відповідача 1 у судовому засіданні 07.10.2011 заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою надання позивачу часу на підготовку заперечень на заявлене клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду або вмотивованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, у судовому засіданні 07.10.2011 оголошено перерву до 14.10.2011, на підставі частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вимог статей 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2011 щодо задоволення вказаного клопотання заперечував та просив суд залишити його без задоволення, з огляду на те, що відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що заява про бюджетне відшкодування може бути подана не пізніше 1095 дня після виникнення права на таке відшкодування.

Обґрунтовуючи заперечення, позивач вказує на те, що відлік строку на звернення із позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та стягнення бюджетної заборгованості за липень 2010 року розпочато 30.03.2011 із надходження коштів по відшкодуванню суми податку на додану вартість, заявлену позивачем у декларації за серпень 2010 року та підтвердженої довідкою від 12.10.2010 № 639/23-3/30367782 «Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року».

З огляду на наведене, позивач вважає строк звернення із позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та стягнення бюджетної заборгованості за липень 2010 року таким, що не пропущений.

Представники відповідачів у судовому засіданні 14.10.2011 підтримали заявлене відповідачем 1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строку звернення до суду та просили суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків у період виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» (далі Закон України «Про податок на додану вартість»), а саме, пунктом 7.7 статті 7 даного Закону України.

В силу положень підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-транс»подало до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року.

Копія зазначеної декларації також була подана 25.08.2010 до органу державного казначейства (відповідач-2).

До декларації подано додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», яка визначена позивачем у розмірі 161133, 00 грн. Додатком № 4 до декларації було надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування , відповідно до якої висунуто вимоги про відшкодування 161133, 00 грн. податку на додану вартість за липень 2010 року.

У період з 24.09.2010 по 07.10.2010 відповідачем 1 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.06.2010 по 31.07.2010.

За результатами перевірки податковим органом складено довідку від 12.10.2010 № 639/23-3/30367782.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів , наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі зазначеного висновку орган держказначейства перераховує відповідну суму бюджетного відшкодування протягом п'яти операційних (банківських) днів після отримання висновку податкового органу.

З наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом протягом 30-ти календарних днів з дати отримання декларації не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Крім того, зі змісту цих норм, які є спеціальними щодо спірних відносин, вбачається, що проведення перевірок за межами цього строку Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено. Аналогічну правову позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.05.2010 по справі К-15745/08.

При цьому, за змістом вказаних норм, не виключається проведення податковим органом зустрічних перевірок, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами таких перевірок.

Тобто, право здійснювати зустрічні перевірки не змінює порядку відшкодування податку на додану вартість, встановленого Законом у зв'язку з відсутністю висновків зустрічних перевірок. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 № К-43600/09.

Виходячи з вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість», проведення перевірки позивача за межами 30-ти денного строку та проведення зустрічних перевірок не впливає на сплив зазначених строків, не зупиняє та не продовжує встановлених законом строків виконання обовязків податкового органу та органу держказначейства, передбачених законом в контексті спірних правовідносин.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, позивач не позбавлений права на судовий порядок вирішення спірних правовідносин щодо отримання бюджетного відшкодування шляхом звернення до суду із позовом про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

В даному випадку перевірка позивача, а також зустрічні перевірки, повинні були бути розпочаті та закінчені податковим органом не пізніше 20 вересня 2010 року, а протягом пяти наступних днів наданий висновок податкового органу до органу держказначейства (граничний строк 25.09.2010), який, в свою чергу, протягом наступних пяти банківських днів повинен був перерахувати кошти платнику податків (граничний строк 30.09.2010).

Таким чином, після закінчення вказаного граничного строку розпочався відлік строку звернення до суду, якщо позивач вважав, що порушено його право на бюджетне відшкодування.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, починаючи з 30.09.2010 знав або повинен був дізнатися про порушення своїх справ в частині ненадання податковим органом відповідного висновку та, як наслідок, перерахування з державного бюджету відповідних коштів, оскільки жодних інших належних та допустимих доказів, які надавали суду обчислювати цей строк від іншої дати, матеріали справи не містять.

Згідно приписів частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, у випадку звернення зацікавлених осіб до суду з адміністративним позовом мають застосовуватися лише ті процесуальні норми, що діють на момент вчинення певної процесуальної дії, незалежно від того, коли виникло те чи інше адміністративне правовідношення.

Необхідно зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV) для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законом України від 07.07.2010 №2453-VI до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, згідно з якими строк звернення до суду зменшено з одного року до шести місяців.

Тобто, строк в шість місяців, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VI визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Проте, до суду позивач звернувся лише 29.08.2011, тобто більш ніж через 11 місяців від дати, коли він дізнався про можливі порушення його прав, свобод чи інтересів, а відтак, із істотним пропуском встановленого законом строку для звернення до суду.

Суд звертає увагу на ту обставину, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами»та приписи статті 102.5 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до вказаних положень податкового законодавства, платники податків мають право подати до податкового органу заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, вказаним пунктом регламентовано строк звернення платників податків саме із заявами до податкового органу про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування.

Положення зазначених приписів є чітко визначеними законодавцем та не можуть розширено тлумачитись і застосовуватись до обчислення строків на звернення до суду, який, як зазначалося вище, встановлений положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не спростовують заявлених відповідачем 1 доводів із пропуску строку звернення до суду.

Під час судового засідання позивачем не наведено будь-яких істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали його зверненню починаючи з 30.09.2010, а отже, суд не погоджується із доводами позивача щодо звернення до суду у межах встановленого строку.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування заявлених відповідачем 1 доводів із пропуску строку звернення до суду та обставин, які свідчили б про поважність пропущення встановленого чинним законодавством такого строку. Відтак, суд вважає, що позивач звернувся до суду поза межами законодавчо встановленого строку.

Керуючись статтями 99, 100, пунктом 7 частини першої статті 155, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити клопотання представника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про залишення позовної заяви без розгляду.

2.Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, Головного управління Державного казначейства України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, - залишити без розгляду.

3.Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Повідомити позивача, що в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяКолеснікова І.С.