Постанова № 18693147, 10.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року Справа № 5019/637/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Грязнов В.В.

судді Савченко Г.І. , судді Мельник О.В. секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Матвійчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантрейд»на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011р.

у справі №5019/637/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантрейд»

про стягнення 29 759 грн. 50 коп. заборгованості по розрахунках, -

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05 по 10 жовтня 2011р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.08.2011р. у справі №5019/ 637/11 (суддя Войтюк В.Р.) задоволено частково позов ФОП ОСОБА_3 (надалі в тексті ФОП ОСОБА_3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантрейд»(надалі в тексті ТзОВ «Мантрейд») про стягнення 29 759 грн.50 коп. заборгова-ності за договором перевезення. Згідно рішення з ТзОВ «Мантрейд»на користь ФОП ОСОБА_3 підлягає стягненню 16687 грн. 92 коп. заборгованості по розрахунках за здійснене перевезення вантажу згідно Заявки від 22.09.2010р. та 325 грн. 37 коп. судових витрат

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в час-тині, яка підлягає задоволенню - відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. Оскільки, факти здійснення перевезення до м.Рівне, наступного розмитнення та розвантаження вантажу какао-шкаралупи підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), місцевий господарський суд дійшов висновку, що Відповідач зобовязаний провести оплату послуг в тій частині, яка ним отримана.(арк.справи 75-78).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 01.08.2011 року у даній справі, ТзОВ «Мантрейд»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позову, оскільки, останній не виконав перевезення вантажу до м.Харкова, як це передбачено заявкою від 22.09.2010р. і привласнив вантаж, а тому, враховуючи, що вартість вантажу становить 26227 грн. 15 коп. до відносин сторін необхідно застосувати положення ст.538 ЦК України про зустрічне виконання зобовязання.

Скаржник-ТзОВ «Мантрейд»вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, судом неповно зясовано обставини справи, оскільки Товариством було направлено ФОП ОСОБА_3 заявку на перевезення від 17 вересня 2010р., в якій зазначалось, що оплата послуг перевезення здійснюється на вигрузці. Однак від Позивача надійшла заявка з оплатою до розвантаження, при цьому, договору на перевезення вантажу в міжнародному сполученні укладено не було. Оскільки, Позивачем не виконано умови Заявки, тобто вантаж не доставлений до місця розвантаження (м.Харків, вул.Каштанова, 29), то й відсутні підстави для оплати послуг перевезення.(арк.справи 85-87).

До апеляційного суду 25.08.2011р. надійшла також і апеляційна скарга від ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011р., в якій підприємець просить суд скасувати дане рішення в частині відмови та прийняти нове рішення яким задоволити позов повністю. Апеляційну скаргу підприємець обгрунтовує тим, що у судовому засіданні 01.08.2011р. було оголошено резолютивну частину про стягнення з ТзОВ «Мантрейд»24 111 грн.43 коп., що підтверджує у своїй апеляційній скарзі Відповідач. Разом з тим, Позивачу не зрозуміло з яких мотивів та розрахунків місцевим господарським судом стягнуто 16 687 грн.92 коп., а не 24 111 грн. 43 коп.(арк.справи 94).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. та 05.09. 2011р. апеляційні скарги Позивача та Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку судового засідання, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №5019/637/11 від 04.10.2011р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Савченко Г.І., суддя Мельник О.В.(арк.справи 101).

ТзОВ «Мантрейд»04.10.2011р. подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема зазначило, що умовами заявки визначена вартість за перевезення до м.Харкова. Однак, Позивач просить стягнути заборгованість, керуючись наданою Довідкою №650 від 28.07.2011р., в якій визначено окремо вартість перевезення до м.Рівне та м.Харків. Тому, враховуючи зазначене відбулася одностороння зміна умов заявки на перевезення, що стосується вартості перевезення.(арк.справи 102-103).

В судовому засіданні 10.10.2011р. представник Позивача повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011р. по справі №5019/637/11 в частині відмови у стягненні 7 423 грн. 51 коп. Представник Відповідача також повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд скасувати вищезазначене рішення та відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2010р. ТзОВ «Мантрейд» факсимільним звязком направило на адресу ФОП ОСОБА_5 заявку на перевезення б/н.

Відповідно до заявки ТзОВ «Мантрейд»на перевезення, підписаної представниками сторін та скріпленої відбитками їх печаток, ФОП ОСОБА_3-перевізник зобовязувався завантажити 22-23 вересня 2010р. та перевезти вантаж (15-17 тон. какао-шкаралупи), автомобілем за маршрутом м.Фербеллін (Німеччина) - м.Рівне (Україна) - м.Харків. Вартість перевезення погоджена в сумі 2 650,00 Євро., оплата здійснюється до розвантаження (арк.справи 9).

Вбачається, що на виконання умов Заявки від 22.10.2010р., ФОП ОСОБА_3 24 ве-ресня 2010р. завантажив у м.Фербеллін (Німеччина) належні ТзОВ «Мантрейд»16,464 тон какао-шкаралупи та здійснив перевезення вантажу автомобілем DAF державний НОМЕР_4, причіп: державний № НОМЕР_2 за маршрутом м.Фербеллін (Німеччина) - м.Рівне (Україна), що стверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А №047869.(арк.справи 10, 113).

Як вбачається із зазначеної CMR А №047869, 02.10.2010р. товарно-матеріальні цінності: какао-шкаралупав кількості 16 464 кг були ввезені на митну територію України через Ягоинський митний перехід, 07.10.2010р. поступили на розмитнення та були розмитнені у встановленому порядку Рівненською митницею. В розділі 2-«Одержувач»зазначено ТзОВ «Мантрейд»(33027 Україна, м.Рівне, вул.Новобармацька, 9). Розділ 3 передбачає місце розвантаження вантажу місто Рівне, Україна. При цьому, у графі 21 «Ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу на кордоні»державні номери транспортних засобів, яким здійснено перевезення, збігаються із державними номерами транспортних засобів, вказаних у Заявці на перевезення. У графі 24-«Вантаж одержав»CMR А №047869 міститься відбиток печат-ки ТзОВ «Мантрейд»та підпис посадової особи Товариства.

Пропозиції сплатити 28111 грн. 43 коп. за перевезення згідно Заявки від 22.10.2010р., яка вбачається з претензій ФОП ОСОБА_3 №303 від 13.10.2010р., №317 від 28.10.2010 року, №456 від 31.01.2011р.залишені ТзОВ «Мантрейд»без відповіді та задоволення.

У претензії №303 від 13.10.2010р. Позивач, зокрема, повідомив Відповідача, що перешкодою розвантаження автомобіля є відсутність оплати за перевезення.(арк.справи 11).

Листом від 18.10.2010р. №36, Відповідач просив доставити вантаж до пункту призначення: м.Харків, вул.Каштанова, 29.

Проте, матеріалами справи стверджено, що перевізного документу (товарно-транспортної накладної) на вантаж з м.Рівного до м.Харкова ТзОВ «Мантрейд»ФОП ОСОБА_3 не видав, оплати за фактично надані послуги не провів.

Дані обставини встановлено також і рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2011р. у справі №08/5004/88/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. Даним рішенням ТзОВ «Мантрейд»відмовлено в задоволенні позову до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 26 227 грн. 15 коп. вартості втраченого вантажу, оскільки судами було встановлено, що весь вантаж какао-шкаралупи ФОП ОСОБА_3 тримає в себе до моменту проведення ТзОВ «Мантрейд»оплати згідно Заявки від 22.10.2010р.(арк.справи 12-17, 27-30, 51-53).

В судових засіданнях 05 та 10 жовтня 2011р. представник Позивача підтвердив, що до повного розрахунку за здійснене перевезення фактично впродовж одного року притримує належний ТзОВ «Мантрейд»товар: какао-шкаралупи в кількості 16 464 кг.(арк.справи 116, 118).

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні положення містить і ст.526 ЦК України.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила між-народного договору.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м. Женеві (надалі в тексті Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 ГК України.

Як вбачається з приписів ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлено, що письмового договору про надання послуг перевезення сторони у справі не укладали, проте, врегулювали відносини шляхом складання Заявки на перевезення від 22.09.2010р. та Міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А №047869. Відтак, між сторонами виникли відносини перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставитиввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строкта видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажувстановлену плату. Аналогічні приписи містить і ст.909 ЦК України

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, повязаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.(cт.311 ГК України).

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення Відповідачем позовних вимог ґрунтуються на невиконанні ФОП ОСОБА_3 умов Заявки на перевезення в частині доставки вантажу до м.Харків.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи.

Проте, з довідки від 28.07.2011р. та доданих до неї документів вбачається, що накладні витрати в сумі 7423 грн. 51 коп. понесені під час перевезення у міжнародному сполученні м.Фербеллін м.Рівне Позивачем обґрунтовано, проте, транспортні витрати в сумі 16687 грн. 92 коп., належними доказами не стверджено.

Разом з тим, транспортні витрати за перевезення вантажу за маршрутом м.Рівне м.Харків в сумі 4000 грн. фактично Позивачем не понесені і ґрунтуються лише на припу-щеннях.(арк.справи 62). Тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів зауважує, що умови Заявки передбачають доставку до двох населенних пунктів в Україні: м.Рівне та м.Харків, а не лише м.Харків.

Проте, складаючи СМR А №047869, Відповідач у графі «3»зазначив місце розвантаження м.Рівне, а не м.Харків. Умовою Заявки на перевезення є оплата, яка здійснюється до розвантаження, без зазначення де саме. Враховуючи, що СМR містить підтвердження факту розвантаження вантажу у м.Рівному, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач зобовязаний провести оплату послуг в тій частині, яка ним фактично отримана.

Відтак, умови перевезення Позивачем виконані частково, а саме з м.Фербеллін до м. Рівне, де проведено заплановане розвантаження, яке відповідає умовам СМR і ґрунтується на дотриманні умов митного законодавства.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи зазначені вище обставини і те, що загальна протяжність маршруту Фер-беллін Рівне Харків складає 2067 км, а винагорода узгоджена в сумі 2650 Євро, що на 27.09.2010 року за курсом НБУ становить 28111 грн. 43 коп.; сума винагороди і оплата не передбачають поетапної оплати, колегія суддів, виходячи з принципу розумності і справедливості вважає, що до оплати належить частина винагороди пропорційна фактично здійсненому перевезенню до м.Рівного, тобто за 1290 км., сума якої становить 17543 грн. 87 коп.

Однак, ухвалюючи з цих самих мотивів рішення про часткове задоволення позовних вимог в сумі 16687 грн. 92 коп. суд першої інстанції не послався на докази, які стверджують саме таку суму.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і до стягнення підлягає 17543 грн. 87 коп. заборгованості по розрахунках за фактично здійснене перевезення до м.Рівне. В решті позову належить відмовити як в безпідставному. Тому, рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову необхідно змінити, стягнувши з Відповідача 17543 грн. 87 коп. боргу та пропорційно задоволеним вимогам судові витрати.

Із зазначених мотивів скарга ТзОВ «Мантрейд»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантрейд»на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011р. у справі №5019/637/11 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 01.08.2011р. у справі №5019/637/11 задоволити частково.

3. Рішення суду першої інстанції від 01.08.2011р. у справі №5019/637/11 змінити в частині стягнення боргу:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мантрейд», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Новобармацька, 9, (код ЄДР 35007125) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який знаходиться в АДРЕСА_1 (ідент.№ НОМЕР_3) 17 543 грн. 87 коп. заборгованості по розрахунках, 175 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 139 грн. 13 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.».

4. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5. Витрати Позивача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 08 грн. 56 коп. покласти на Відповідача.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу №5019/637/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

01-12/13104/11