Рішення № 18693122, 06.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.11 Справа№ 5015/4133/11

За позовом: Приватного підприємства «Ромтех проект», м. Стрий Львівської області

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Стрий Львівської області

про: стягнення 66502,59 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_3 представник (довіреність № 4 від 22.06.2011 р.)

від відповідача не зявився

Представнику позивача розяснено його права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 06.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство «Ромтех проект», м. Стрий Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Стрий Львівської області про стягнення 66502,59 грн., з яких: 50200,00 грн. основний борг, 2867,59 грн. 3% річних, 8835,00 грн. інфляційні втрати, 4 600,00 грн. витрати на оплату послуг адвоката та судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач стверджує, що між приватним підприємством „Ромтех проект” та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладено договір поставки від 12.07.2009 р. № 12 (далі по тексту Договір), предметом якого було те, що відповідач зобовязується постачати (передавати) товар у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється партіями на протязі одного місяця згідно заявок Покупця.

Позивач 23.07.2009 р. скерував в адресу відповідача заявку на поставку партії товару в асортименті, яку відповідач отримав особисто та прийняв до безумовного виконання, про що свідчить рахунок-фактура № СО1-95 від 23.07.2009 р., оскільки асортимент товару погоджено Сторонами Договору саме шляхом обміну листами, а саме вищевказаних заявки та рахунку фактури.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти), і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, позивач надіслав відповідачу заявку на поставку партії (оферта), яку відповідач безумовно прийняв згідно виставленого рахунку фактури № СО1-95 від 23.07.2009 р., а тому в силу п. 2.1. Договору в строк з 24.07.2009 р. до 23.08.200 9р. мав би поставити партію товару згідно погодженого Сторонами ассортименту.

В якості єдиного документу, договір поставки від 23.07.2009 р. № 12 був укладений після того, як сторони досягнули згоди по усім істотним положенням договору.

Відповідно до п. 2.3.Договору попередня оплата проводиться згідно рахунку-фактури № СО1-95 від 23.07.2009 р. протягом десяти днів.

Відповідач 23.07.2009 р. виставив позивачу рахунок-фактуру № С01-95 (датовану також 23.07.2009 р.), згідно якого зобовязувався поставити товар в асортименті на суму 50200,00 грн. та з якого випливає також зобовязання позивача оплатити товар в сумі 50200,00 грн.

Грошові кошти в розмірі 50200,00 грн. були перераховані позивачем в користь відповідача, згідно виставленого рахунку № С01-95 та вказаних платіжних реквізитів шляхом банківського безготівкого перерахунку в якості попередньої оплати в повному розмірі 27.07.2009 р., про що свідчить банківська довідка АТ Банк «Фінанси та Кредит»філія «Західне РУ «Фінанси та Кредит»(вих. № 154 від 24.06.2011 р.), з якої слідує, що 27.09.2009 р. банком було відправлено платіжне доручення № 278 на суму 50200,00 грн., платник ПП «Ромтех проект», одержувач коштів ПП ОСОБА_2 і таким чином позивач повністю виконав свої зобовязання перед відповідачем.

Ассортимент та кількість товару було погоджено заявкою позивача та прийняттям до виконання виставленого відповідачем рахунку-фактури № СО01-95 на суму 50200,00 грн., та повною оплатою зазначеного рахунку фактури, тому обов'язок поставки товару у відповідача настав з моменту погодження асортименту товару згідно заявки та рахунку-фактури і факту оплати йому грошей, тобто з 24.07.2009 р.

Проте, субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зобовязань перед приватним підприємством „Ромтех проект” не виконав взагалі, зазначений у заявці на поставку товару від 23.07.2009 р. та рахунку-фактурі № С01-95 від 23.07.2009 р. товар, у строк визначений у п. 2.1. Договору не поставив, грошові кошти в розмірі 50200,00 грн. не повернув.

З метою врегулювання спору відповідачу 01.07.2011 р. надіслано вимогу про негайну сплату заборгованості за договором поставки № 12 від 23.07.2009 р. в розмірі 50200,00 грн., 3% річних в розмірі 2867,59 грн., індексації заборгованості у розмірі 8835,00 грн., 4600,00 грн. в якості витрат на отримання юридичної допомоги адвоката, а разом на 66502,59 грн.

Про надсилання вимоги свідчить квитанція установи звязку від 01.07.2011 р., фінансовий чек установи звязку № 2875 від 01.07.2011 р.

Зазначена Вимога свідчить, що позивач повідомив відповідача про порушення виконання Договору, що відповідає вимогам ст. 688 ЦК України.

Заявлену Вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, що може свідчити про те, що у відповідача відсутній вже проданий ним позивачу товар, або відповідач не вжив заходів до його збереження, що суперечить ст. 667 ЦК України.

Після виставлення Вимоги, відповідач не вжив ніяких заходів для поставки позивачу товару в асортименті, що може розцінюватись, як відмова передати вже проданий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати товару.

З огляду на відмову відповідача поставити проданий товар, позивач відмовився від Договору та вважає, що набув права вимагати повернення суми попередньої оплати товару за договором поставки.

Також, позивач вважає що у відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних. Розрахунок суми індексації наведено у позовній заяві та становить 8835,00 грн. Розрахунок суми 3% річних наведено у позовній заяві та становить 2867,59 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2011 р. Ухвалою суду від 16.08.2011 р. розгляд справи відкладався до 06.09.2011 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901406154729.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

12.07.2009 р. між сторонами укладено договір поставки № 12 (далі по тексту Договір), предметом якого було те, що відповідач зобовязується постачати (передавати) товар у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється партіями на протязі одного місяця згідно заявок Покупця.

Позивач 23.07.2009 р. скерував в адресу відповідача заявку на поставку партії товару в асортименті, яку відповідач отримав особисто та прийняв до безумовного виконання, про що свідчить рахунок-фактура № СО1-95 від 23.07.2009 р., оскільки асортимент товару погоджено сторонами Договору саме шляхом обміну листами, а саме вищевказаних заявки та рахунку фактури.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти), і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, позивач надіслав відповідачу заявку на поставку партії (оферта), яку відповідач безумовно прийняв згідно виставленого рахунку фактури № СО1-95 від 23.07.2009 р., а тому в силу п. 2.1. договору в строк з 24.07.2009 р. до 23.08.2009 р. мав би поставити партію товару згідно погодженого сторонами ассортименту.

В якості єдиного документу, договір поставки від 23.07.2009 р. № 12 був укладений після того, як сторони досягнули згоди по усім істотним положенням договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата проводиться згідно рахунку-фактури № СО1-95 від 23.07.2009 р. протягом десяти днів.

Відповідач 23.07.2009 р. виставив позивачу рахунок-фактуру № С01-95 (датовану також 23.07.2009 р.), згідно якого зобовязувався поставити товар в асортименті на суму 50200,00 грн. та з якого випливає також зобовязання позивача оплатити товар в сумі 50200,00 грн.

Грошові кошти у розмірі 50200,00 грн. були перераховані позивачем в користь відповідача, згідно виставленого рахунку № С01-95 та вказаних платіжних реквізитів шляхом банківського безготівкого перерахунку в повному розмірі 27.07.2009 р., про що свідчить платіжне доручення № 278 на суму 50200,00 грн. та банківська довідка АТ Банк «Фінанси та Кредит»філія «Західне РУ «Фінанси та Кредит»(вих. № 154 від 24.06.2011 р.), з якої слідує, що 27.09.2009 р. банком було відправлено платіжне доручення № 278 на суму 50200,00 грн., платник ПП «Ромтех проект», одержувач коштів ПП ОСОБА_2 і таким чином позивач повністю виконав свої зобовязання перед відповідачем.

Ассортимент та кількість товару було погоджено заявкою позивача та прийняттям до виконання виставленої відповідачем рахунку-фактури № СО01-95 на суму 50200,00 грн., та повною оплатою зазначеного рахунку фактури, тому обов'язок поставки товару у відповідача настав з моменту погодження асортименту товару згідно заявки та рахунку-фактури і факту оплати йому грошей, тобто з 24.07.2009 р.

Проте, відповідач зобовязань перед позивачем не виконав взагалі, зазначений в рахунку-фактурі № С01-95 від 23.07.2009 р. товар, у строк визначений в п. 2.1. Договору не поставив, грошові кошти в розмірі 50200,00 грн. не повернув.

Відповідачу 01.07.2011 р. надіслано вимогу про негайну сплату заборгованості за договором поставки № 12 від 23.07.2009 р. в розмірі 50200,00 грн., 3% річних в розмірі 2867,59 грн., індексації заборгованості в розмірі 8835,00 грн., 4600 в якості витрат на отримання юридичної допомоги адвоката, а разом на 66502,59 грн.

Про надсилання вимоги свідчить квитанція установи звязку від 01.07.2011 р., фінансовий чек установи звязку № 2875 від 01.07.2011 р.

Зазначена Вимога свідчить, що позивач повідомив відповідача про порушення виконання Договору, що відповідає вимогам ст. 688 ЦК України.

Заявлену Вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, що може свідчити про те, що у відповідача відсутній вже проданий ним позивачу товар, або відповідач не вжив заходів до його збереження, що суперечить ст. 667 ЦК України.

Після виставлення Вимоги, відповідач не вжив ніяких заходів для поставки позивачу товару в асортименті, що може розцінюватись, як відмова передати вже проданий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати товару.

Це також передбачається ст. 619 ЦК України, якою застережено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

З огляду на невиконання обовязку відповідачем поставити проданий товар, суд визнає право позивача відмовитись від Договору та вважає, що позивач набув право вимагати повернення суми попередньої оплати Товару, а відповідач зобовязаний повернути суму попередньої оплати, тому у частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 50200,00 грн. позовні вимоги нормативно та документально обгрунтовані та відповідають зібраним матеріалам справи.

Також, позивач вважає що у відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних. Розрахунок суми індексації наведено у позовній заяві та становить 8835,00 грн. Розрахунок суми 3% річних наведено у позовній заяві та становить 2867,59 грн.

Суд вважає, що сума попередньої оплати, на яку позивач набув права вимоги, є грошовим зобовязанням відповідача.

Відповідач 23.07.2009 р. погодивши заявку позивача шляхом проведення акцепту оферти, згідно виставленого рахунку фактури, зобовязаний був поставити товар в асортименті у строк з 24.07.2009 р. який сплив 23.08.2009 р.

Оскільки, відповідач не поставив позивачу товар, він з 24.08.2009 р. вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання відповідно до ст. 612 ЦК України, а тому відповідно до ст. 625 ЦК України, зобовязаний сплатити суму грошового зобовязання перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції та сплатити 3% річних, оскільки Договір поставки від 23.07.2009 р. не передбачає іншого розміру річних.

Розрахунок суми індексації в розмірі 8835,00 грн. наведений у позовній заяві відповідає вимогам ст.ст. 612, 625 ЦК України та матеріалам справи, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки прострочення боржника настало з 24.08.2009 р., то період прострочення має обчислюватись з вересня 2009 р. по день подання позовної заяви і таким чином розмір 3% річних повинен становити 2723,18 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 600,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У частині відшкодування витрат у розмірі 4 600,00 грн., котрих зазнав позивач у звязку з залученням у справу в якості свого представника адвоката ОСОБА_3, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Як вбачається з ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу оплати послуг адвоката відповідачем подано платіжне доручення № 53 від 29.06.2011 р. на суму 2300,00 грн. (у позовній заяві вказано суму 4600,00 грн.), де одержувачем платежу фігурує не адвокат, а Фізична особа підприємець ОСОБА_3.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів понесення судових витрат у вигляді оплати послуг власне адвоката, а отже не підлягають покладенню на відповідача витрати у розмірі 4 600,00 грн.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 509, 612, 619, 625, 638, 665, 693 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Ромтех проект», м. Стрий, вул. Саксаганського, 8/7, Львівська область (р/р 26000176578980 в філії ЛРУ Банку «Фінанси та кредит»в м. Стрий, МФО 325923, код ЄДРПОУ 34742004) 50200 грн. 00 коп. основного боргу, 8835 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2723 грн. 18 коп. 3% річних, 617 грн. 57 коп. державного мита та 235 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

6.Видати Приватному підприємству «Ромтех проект»довідку на повернення з державного бюджету 46,01 грн. державного мита як зайво сплаченого.

Суддя Деркач Ю.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.09.2011 р.