Рішення № 18692912, 15.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11 Справа№ 15/381

за позовом Львівської державної музичної академії ім. М.В. Лисенка, м. Львів,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів

про стягнення 39400,27 грн.

Суддя Т. Костів

При секретарі М.Зошій

Представники:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

Суть спору: позов подано Львівською державною музичною академією ім. М.В. Лисенка, м.Львів до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів про стягнення 39400,27 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2007 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.01.2008 р.. Ухвалою суду від 10.01.2008 р. зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 03.02.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 12.02.2009 р.. Ухвалою суду від 12.02.2009 р. зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 10.08.2009 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 10.09.2009 р.. Ухвалою суду від 10.09.2009 р. зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 15.07.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 25.08.2011 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 25.08.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що актом КРУ у Львівській області №03-01-21/ від 24.05.2007 р. ревізії фінансово-господарської діяльності Львівської державної музичної академії ім. М.В. Лисенка за період з 01 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року встановлено, що за вказаний період позивач сплатив відповідачу за теплову енергію 277914,17 грн. за тарифом, передбаченим для бюджетних організацій. Оскільки, для постачання теплової енергії у гуртожитки слід було застосовувати тариф для населення, то слід було заплатити 238513,90 грн., тобто, на 39400,27 грн. менше. Однак, відповідач відмовляється повернути зайво отримані кошти. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів. зазначених у відзиві. Посилається на рішення господарського суду Львівської області у справі №2/682-12/130А від 11.09.2007 р., яким встановлено правомірність застосування відповідачем тарифу, як для бюджетної організації. Просив у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

01.10.2002 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №18Г, відповідно до п. 6.1. якого розрахунки за теплову енергію спожиту на потреби опалення та підігріву води проводяться відповідно до встановлених тарифів. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №138 від 15.02.2005р. “Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання”, при нарахуванні вартості теплової енергії спожитої на потреби опалення та підігріву води гуртожитків, відповідач застосовував тариф, передбачений для бюджетних установ і організацій.

Актом КРУ у Львівській області №03-01-21/ від 24.05.2007 р. ревізії фінансово-господарської діяльності Львівської державної музичної академії ім. М.В. Лисенка за період з 01 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року встановлено, що за вказаний період позивач сплатив відповідачу за теплову енергію 277914,17 грн. за тарифом, передбаченим для бюджетних організацій. Оскільки, для постачання теплової енергії у гуртожитки, на думку контролюючого органу, слід було застосовувати тариф для населення, то слід було заплатити 238513,90 грн., тобто, на 39400,27 грн. менше.

З листа №25/1-1168 від 03.10.2007 р. вбачається, що відповідач відмовився повертати різницю в сумі, посилаючись на розгляд господарським судом справи, повязаної з підставністю застосування тарифів, передбачених для бюджетних організацій.

Проте, посилання відповідача на правомірність застосування до позивача тарифів, передбачених для бюджетних організацій та, відповідно, відсутність факту безпідставного отримання коштів, не заслуговує на увагу як таке, що суперечить матеріалам справи. Постанова господарського суду Львівської області від 11.09.2007 р. у справі №2/682-12/130А за позовом ЛМКП “Львівтеплоенерго” до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення №159 від 21.11.2006 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, на яку посилається відповідач і якою було задоволено його позов і скасовано рішення державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №159 від 21.11.2006 р., скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008 р. у справі №22-а-1963/08, якою у задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2009 р. у справі №К-4349/08 касаційну скаргу ЛМКП “Львівтеплоенерго” відхилено, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2008 р. залишено без змін. При цьому, зазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України встановлено, що споживачами житлово-комунальних послуг у даному випадку, у т.ч. послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, які, відповідно до п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986 р., оплачують ці послуги за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 116 ГПК України, суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м. Львів, вул.Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Львівської державної музичної академії ім. М.В. Лисенка (м. Львів, вул.Нижанківського, 5, код ЄДРПОУ 02214225) 39400,27 грн. боргу, 394,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

СуддяКостів Т.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 19.09.2011 року.