Рішення № 18692849, 30.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11 Справа№ 5015/4184/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ПП “СклоПромТорг”, м.Львів;

До Відповідача: ТзОВ “Верес”, м.Львів;

Про: стягнення 19647,81 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники :

Позивача: ОСОБА_1 - предст. (дов. б/н від 18.07.2011р.);

Відповідача: не зявився;

Представнику позивача, який взяв участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи, та можливість здійснення технічного запису судового процесу.

Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився, подавши відповідне Клопотання.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ПП “СклоПромТорг”, м. Львів до відповідача ТзОВ “Верес”, м.Львів про стягнення 19647,81грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 25.07.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 10.08.2011р.

В судове засідання 10.08.2011р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвала надсилалась на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення).

Ухвалою суду від 10.08.2011р. розгляд справи відкладено на 30.08.2011р. з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним витребовуваних ухвалою суду документів.

В судове засідання 30.08.2011р. представник позивача зявився, представник відповідача не з'явився хоча був повідомлений належним чином.

Суд, оглянувши подані позивачем докази, оцінивши їх у сукупності прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, враховуючи факт огляду у попередніх судових засіданнях оригіналів документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

На підставі Договору купівлі-продажу №02-12 від 08.12.2009р. ПП “СклоПромТорг” перерахувано в рахунок оплати продукції на банківський рахунок ТзОВ “Верес” авансовий платіж в розмірі 23800,00грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 29.12.2009р. Відповідно до п.п.3.1 п.3 Договору, відповідач був зобовязаний повністю поставити продукцію Покупцю протягом 20 днів з моменту оплати (поступлення коштів на розрахунковий рахунок Продавця), згідно із специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору. 08.12.2009р. сторони Договору підписали специфікацію №1 до Договору №02-12 від 08.12.2009р. та 30.12.2009р., відповідач видав податкову накладну на продукцію на суму 23800,00 грн.

Відповідно до позовної заяви від 14.07.2011р. позивачем було вручено нарочно директору відповідача листа №12юр. від 11.02.2010р. в якому позивач відмовився від договору та вимогав повернути на рахунок позивача сплачені ним кошти за продукцію в сумі 23800,00грн.

Позивачем представлено банківські виписки з поточного рахунку від 26.02.2010р. та від 14.04.2010р., згідно з якими відповідачем було частково повернуто авансовий платіж в сумі 6800,00грн., що свідчить про визнання відповідачем наявної заборгованості перед позивачем.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав обовязок повернути позивачу решту сплачених авансом коштів за продукцію в сумі 17000,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи частково та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Правові наслідки порушення зобовязання визначаються в ч.1 ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких, зокрема, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п.1 ч.1 ст.611 ЦК України). Відповідно до ст.615 Цивільного кодесу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч.1). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2). Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ч.3). Відповідно до ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України). Відповідач відповідно до наданих йому прав та можливостей позовні вимоги не заперечив, докази погашення заборгованості не представив.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що наявна на день подання позову сума заборгованості по сплаті авансового платежу становила 17000,00грн. Оскільки на день прийняття даного Рішення вищевказана заборгованість відповідачем не погашена, позовні вимоги в частині стягнення такої є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки авансовий платіж не може вважатись грошовим зобовязанням у розумінні вимог ст.625 ЦК України, відповідальність за порушення якої встановлена за невиконання грошового зобовязання.

Крім того, позивач помилково вважає Лист №12юр. від 11.02.2010р. вимогою про сплату боргу, оскільки вказаний лист є за своїм змістом нагадуванням про сплату боргу,- розумінні вимог ч.2ст.530 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вбачає доведеним факт наявності неповерненого авансового платежу в сумі 17000,00грн.

Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 611, 615, 627, 665 ЦК України

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ТзОВ “Верес” (Львівська обл., Сокальський район, м. Великі Мости, вул.Старомостівська, 141, код ЄДРПОУ 23949818) на користь приватного підприємства “СклоПромТорг” (79024, м.Львів, вул.Промислова, 25; код ЄДРПОУ 33862409; п/р 26003053800204 в ЗГРУ КБ “Приватбанк”, МФО 325321) 17000,00грн. сплаченого згідно договору авансового платежу, 170,00грн. - витрат на оплату державного мита, 204,00грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 1500,00грн. сплату послуг адвоката.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.