Рішення № 18692804, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа№ 5015/4105/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот ІТ Львів", м.Львів,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів", м.Львів-Винники,

про: стягнення 43 636,53 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність №11/11-03-2 від 11.03.2011 року,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот ІТ Львів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів" про стягнення 43 636,53 грн. Ухвалою від 21.07.011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.08.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №011004 від 04.01.2011 р. не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 35850,17 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1598,52 грн. пені, 6187,84 грн. 60% річних.

Відповідач у судові засідання не зявився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2011 року, проти позову у встановленому порядку не заперечив, рухом справи не цікавився. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено господарський договір поставки №011004 від 04.01.2011 р. (надалі Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві (відповідач у справі), а покупець зобовязується приймати вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 39025,28 грн., що підтверджується: накладною №РН25013 від 25.01.2011 року на суму 7589,94 грн. та довіреністю №3749 від 19.01.2011 р., накладною №РН28011 від 28.01.2011 року на суму 1489,38 грн. та довіреністю №3764 від 19.01.2011 р., накладною №РН31011 від 31.01.2011 року на суму 1972,56 грн. та довіреністю №3771 від 26.01.2011 р., накладною №РН03022 від 03.02.2011 року на суму 1176,36 грн. та довіреністю №3787 від 26.01.2011 р., накладною №РН09022 від 09.02.2011 року на суму 6157,61 грн. та довіреністю №3803 від 02.02.2011 р., накладною №РН09023 від 09.02.2011 року на суму 233,28 грн. та довіреністю №3803 від 02.02.2011 р., накладною №РН14022 від 14.02.2011 року на суму 39,46 грн. та довіреністю №3824 від 09.02.2011 р., накладною №РН240217 від 24.02.2011 року на суму 1445,64 грн. та довіреністю №3857 від 23.02.2011 р., накладною №РН240218 від 24.02.2011 року на суму 201,36 грн. та довіреністю №3857 від 23.02.2011 р., накладною №РН01031 від 01.03.2011 року на суму 1274,76 грн. та довіреністю №3857 від 23.02.2011 р., накладною №РН11031 від 11.03.2011 року на суму 317,70 грн. та довіреністю №3887 від 09.03.2011 р., накладною №РН11032 від 11.03.2011 року на суму 3521,82 грн. та довіреністю №3887 від 09.03.2011 р., накладною №РН11033 від 11.03.2011 року на суму 530,70 грн. та довіреністю №3887 від 09.03.2011 р., накладною №РН11035 від 11.03.2011 року на суму 1936,92 грн. та довіреністю №3891 від 09.03.2011 р., накладною №РН12032 від 12.03.2011 року на суму 2303,99 грн. та довіреністю №3891 від 09.03.2011 р., накладною №РН11036 від 11.03.2011 року на суму 3838,30 грн. та довіреністю №3891 від 09.03.2011 р., накладною №РН12031 від 12.03.2011 року на суму 1257,66 грн. та довіреністю №3891 від 09.03.2011 р., накладною №РН17031 від 17.03.2011 року на суму 1076,00 грн. та довіреністю №3908 від 09.03.2011 р., накладною №РН17032 від 17.03.2011 року на суму 2604,24 грн. та довіреністю №3908 від 09.03.2011 р., накладною №РН17033 від 17.03.2011 року на суму 57,60 грн. та довіреністю №3908 від 09.03.2011 р.

Яке убачається з представленого розрахунку основної суми боргу та не спростовано відповідачем, вартість поставленого, проте не оплаченого товару, становить 35850,17 грн.

В акті звірки взаємних розрахунків станом на 14.09.2011 року відповідачем відображено заборгованість перед позивачем у сумі 35521,21 грн. Проте до суду не представлено жодних доказів на доведення своєї позиції. Доказів погашення зазначеної суми заборгованості відповідачем не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 8.3 Договору покупець повинен сплатити поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником. Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обовязку підтверджено, строк виконання грошового зобовязання між сторонами встановлено, у відповідача виник обовязок з оплати вартості поставленого товару, а тому вимоги позивача про стягнення 35850,17 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 9.4 Договору за порушення грошових зобовязань за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання. З огляду на цю норму, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1598,52 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 9.6 Договору визначено, що в разі прострочення покупцем оплати товару більше 30 днів, постачальник має право вимагати, а покупець зобовязаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 60% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 6187,84 грн. 60% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згядно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Львів" (адреса: вулиця Левицького, будинок 4, місто Львів-Винники, Львівська область, 79495; ідентифікаційний код 20820356) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот ІТ Львів" (адреса: вулиця Лесі Українки, 16/1, місто Львів, 79008; ідентифікаційний код 33805199) 35850,17 грн. боргу, 1598,17 грн. пені, 6187,84 грн. 60% річних, 436,37 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.