Рішення № 18692733, 22.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа № 8/149/2011

За позовом Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль", м. Лисичанськ Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 11203 грн. 29 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Дрожановій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник, - довіреність №06-5/8 від 04.01.11 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену теплову енергію, спожиту ним у період з січня по березень 2010 року, у сумі 9500,00 грн., інфляційних нарахувань за період з 01.02.10 року по 31.03.10 року у сумі 1202,55 грн. та 3% річних за аналогічний період у сумі 500,74 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з теплопостачання № 07-10/21, укладеного між сторонами 01.01.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05.09.11 року до 22.09.11 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 22.09.11 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він свої вимоги підтримав у повному обсязі .

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;55).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: АДРЕСА_1 (а.с.2-5), - що також підтверджується: довідкою Луганського обласного адресного бюро №б/н від 24.08.11 року (а.с.45); довідкою з ЄДР за №11001459 від 01.09.11 року (а.с.46-47).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового звязку не повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду.

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, суд, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.10 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №07-10/21 про надання послуг з теплопостачання, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобовязання постачати теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач - своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором (п.1.1).

Облік спожитого тепла здійснюється на підставі показників приладу комерційного обліку (п.2.1).

Згідно п.2.2 договору загальна площа опалюваного приміщення (додаток №1) становить 1094,0 м2.

Споживач зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість спожитого тепла (п.3.2.1).

Вартість тепла споживач сплачує у такий спосіб: 34% від вартості планових місячний обсягів теплопостачання - не пізніше 8-го числа поточного місяця; подальші сплати по 33% - до 18-го та 28-го числа поточного місяця (п.4.1).

У разі несплати або несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію у строки, вказані у п.4.2 договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, з урахуванням суми встановленого індексу інфляції, 3% річних за весь час прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (п.5.2).

Договір набирає чинності з01.01.10 року та діє до 156.04.10 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.7.1) (а.с.11-13).

Позивач стверджує, що він у період з січня по березень 2010 року поставив споживачеві теплову енергію на загальну суму 21541,45 грн. (а.с.2-5), що підтверджується доданими до справи:

актами приймання-передачі відпущеної теплової енергії у вигляді пари:

від 19.02.10 року - за лютий 2010 року на суму 17678,88 грн.;

від 22.03.10 року за березень 2010 року на суму 3862,57 грн. (а.с.22-23), кожен з яких підписаний тільки постачальником;

рахунками №50 від 28.02.10 року на суму 17678,88 грн. та №105 від 31.03.10 року на суму 3862,57 грн. (а.с.27-28).

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач згоден був з даними, вказаними у вищезгаданих актах, та частково вжив заходів до сплати вартості отриманої теплової енергії на загальну суму 12041,45 грн. (2000,00 грн. + 3000,00 грн. + 1541,45 грн. + 4000,00 грн. + 1500,00 грн.) (а.с.27-32), - тобто залишок боргу становить 9500,00 грн. (21541,45 грн. 12041,45 грн.).

З службового листування між позивачем та відповідачем вбачається, що останній визнає наявність боргу та зобовязується його сплатити (повідомлення-вимога позивача від 24.09.11 року за вих. №06-5/1185 (а.с.21) та лист відповідача від 30.12.10 року за вих. №30/12) (а.с.33).

З огляду на те, що відповідач не сплатив зазначений вище залишок вартості теплової енергії, отриманої ним впродовж спірного періоду часу, позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на вказану суму нарахував:

інфляційні нарахування за період з 01.02.10 року по 31.03.10 року у сумі 1202,55 грн.;

3% річних за аналогічний період у сумі 500,74 грн., - які разом з основним боргом просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГКУ) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.3.1 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобовязання за договором №07-10/21 від 01.01.10 року у сумі 9500,00 грн., час сплати якого згідно умов договору є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, що є його правом.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України суд судові витрати у повному обсязі покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного підприємства "Лисичанська теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131067, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Енергетиків, 98 Луганської області, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 9500 (девять тисяч пятсот) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1202 (одна тисяча двісті дві) грн. 55 коп., 3% річних у сумі 500 (пятсот) грн. 74 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 112 (сто дванадцять) грн. 03 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.09.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 вересня 2011 року.

Суддя А.П.Середа