Рішення № 18691645, 04.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 жовтня 2011 р. Справа 11/109/2011/5003

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачання «Вінницягаз»,

м. Вінниця

до Гніванського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх

справ України у Вінницькій області, м. Гнівань

про стягнення 23 530,41 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 02/11-Д від 31.12.2010р.;

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н. від 20.09.2011р.;

присутні - ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Гніванського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»суму основного боргу в розмірі 20337,94 грн., інфляційні втрати в розмірі 1074,87 грн., три проценти річних в розмірі 347,60 грн. та пеню в розмірі 1770 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.05.2010р. між сторонами укладено договір №19ТвБ-10-19 на постачання та транспортування природного газу відповідачу, який діяв, в частині поставки газу, до 31 грудня 2010 року.

24.01.2011 р. між сторонами укладено аналогічний договір № 19ТвБ-11-19 на постачання та транспортування природного газу, який діє на даний час. До даного договору були укладені додаткові угоди від 25.01.2011р. № 1 (копія додається) та від 01.04.2011р. № 3 про зміну ціни на природний газ.

На виконання умов вказаних договорів позивач в період грудень 2010 року квітень 2011 року позивач надав відповідачу послуги з постачання та транспортування природного газу на загальну суму 28931,69 грн., за які відповідач зобовязався провести розрахунки у строки визначені п. 5.1. договорів. В порушення умов договорів відповідач провів часткові розрахунки, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 20337,94 грн..

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково в сумі 8419,94 грн. та вказує, що 20.09.2011р. було сплачено 11918 грн. боргу за договорами на постачання та транспортування природного газу. Крім того зазначає, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України відповідач є розпорядником бюджетних коштів в межах отриманого асигнування. Райвідділ проводив розрахунки по мірі виділення відповідних коштів бюджетом. Недостача даних коштів не може ставитись у вину відповідача, оскільки він не є відповідальним за повноту їх виділення з Державного бюджету України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01 травня 2010 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(позивач, за договором Постачальник) в особі Вінницького управління газового господарства та Гніванським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (відповідач, за договором Споживач) укладено договір №19ТвБ-10-19 на постачання та транспортування природного газу.

За умовами даного договору Постачальник зобовязується поставити Споживачу в 2010 році природний газ, а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню, послуг з реалізації НАК «Нафтогаз України»та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що останній діє в частині поставки газу з 01.04.2010р. по 31.12.2010 р..

24 січня 2011 року між ПАТ «Вінницягаз»та Гніванським МВ МВСУ укладено аналогічний договір № 19ТвБ-11-19 на постачання та транспортування природного газу. До вказаного договору були укладені додаткові угоди від 25.01.2011р. № 1 та від 01.04.2011р. № 3 про зміну ціни на природний газ.

За умовами даного договору Постачальник зобовязується поставити Споживачу в 2011 році природний газ, а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного договору.

На виконання умов наведених договорів позивач в період з грудня 2010 року по квітень 2011 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 28931,69 грн..

В силу пункту 5.1. договорів Споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює згідно виставленого рахунку попередню оплату шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості послуг з газопостачання.

Відповідач, в порушення умов договорів та загальних правил виконання зобовязань провів часткові розрахунки на загальну суму 5 566,00 грн..

Крім того, станом на 12.2010р. за відповідачем рахувалась переплата за природний газ в сумі 3 027,75 грн., яка відповідно до пункту 5.4. договорів який встановлює, що у випадку сплати Споживачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного об'єму газу, Постачальник зараховує її як попередню оплату на наступний період, зарахована позивачем в рахунок наступних платежів.

Таким чином, станом на день звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача становила 20 337,94 грн..

Як встановлено при розгляді справи, 20.09.2011 р. відповідачем згідно платіжного доручення № 189 перераховано на рахунок позивача 11 918 грн.. Представник позивача підтвердив сплату відповідачем вказаної суми заборгованості та в судовому засіданні 04.10.2011р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в цій частині та в частині стягнення пені, і просив стягнути з відповідача суму основного боргу 8 419,94 грн. та пені 50 грн..

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 8 419,94 грн. боргу є обгрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1074,87 грн. інфляційних втрат, 347,60 грн. трьох відсотків річних та 50 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 6.1. договорів сторони встановили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг з газопостачання, зазначених в п. 5.1. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум річних та інфляційних втрат за період визначений в розрахунку ціни позову, судом встановлено, що вказані суми є обгрунтованими, а відтак підлагають задоволенню. Щодо стягнення пені, суд зважає на зменшення позивачем розміру пені з 1 770 грн. до 50 грн., яка є значно меншою, ніж встановлено договором. За таких обставин, вказана сума підлагає задоволенню в розмірі визначеному в заяві про зменшення позовних вимог від 04.10.2011р..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача щодо нарахування позивачем інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені судом не беруться до уваги, оскільки є безпідставними.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат в повному розмірі на відповідача, оскільки спрідоведено до суду з його вини.

При розгляді справи судом зясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 1008 від 31.08.2011р. зайво сплачено 0 грн. 70 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Гніванського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (23310, Вінницька область, м. Гнівань, вул. Фрунзе, 1, код 25576959) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»( 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) 8 419 (вісім тисяч чотириста девятнадцать) грн. 94 коп. боргу; 50 (пятдесят) грн. 00 коп. пені; 1074 (одну тисячу сімдесят чотири) грн. 87 коп. - інфляційних втрат; 347 (триста сорок сім) грн. 60 коп.- три проценти річних; 235 (двісті тридцять пять) грн. 30 коп. - витрат повязаних зі сплатою державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»( 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 70 коп. перерахованого платіжним дорученням № 1008 від 31.08.2011р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/109/2011/5003).

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Один примірник рішення з печаткою суду направити позивачу.

Повне рішення складено 07.10.2011р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

<Дата >