ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
04 жовтня 2011 р. Справа 15/71/2011/5003
за позовом: Прокурора Теплицького району Вінницької області в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради, смт. Теплик Вінницької області
до: Малого колективного підприємства "Керамік", смт. Теплик Вінницької області
про безоплатне вилучення незаконно добутих в природі ресурсів та виготовленої з них продукції та припинення самовільного користування надрами
Головуючий суддя Лабунська Т.І.
Cекретар судового засідання Гренишена О.В.
Представники:
Прокуратури Вінницької області - Жовмір І.І., прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах, посвідчення № 109-2005 від 23.12.2005 року;
відповідача - МКП "Керамік" - Кусюк Г.З., керівник;
відповідача - МКП "Керамік" - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.09.2011 року
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою суду від 06 вересня 2011 року порушено провадження у справі № 15/71/2011/5003 за позовом Прокурора Теплицького району Вінницької області в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради, смт. Теплик Вінницької області до Малого колективного підприємства "Керамік", смт. Теплик Вінницької області про безоплатне вилучення незаконно добутих в природі ресурсів та виготовленої з них продукції та припинення самовільного користування надрами.
Ухвалою від 06 вересня 2011 року судом вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на 214 тисяч штук цегли-сирцю та виготовленої з даної цегли-сирцю - цегли Малого колективного підприємства "Керамік", смт. Теплик, Вінницька.
Одночасно судом встановлено, що господарським судом Вінницької області, суддею Лабунською Т.І., здійснюється провадження у справі № 15/63/2011/5003 про банкрутство Малого колективного підприємства "Керамік", смт. Теплик Вінницької області.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 54 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18 грудня 2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство" - Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарський кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження.
Ухвалою про порушення провадження у справі судове засідання призначено на 04 жовтня 2011 року.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обовязок суду.
На визначену дату з'явились представники прокуратури та відповідача.
Суть позовних вимог полягає в тому, що МКП "Керамік", смт. Теплик Вінницької області самовільно, всупереч вимогам ст.ст. 16,19 Кодексу України Про надра здійснює видобуток корисних копалин (цегельної сировини - суглинку) на території Теплицької селищної ради без спеціального дозволу, що підтверджується актами перевірки Державної екологічної інспекції у Вінницькій області дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02 червня 2009 року, 06 серпня 2010 року, 24 травня 2011 року та 02 липня 2011 року.
Державною екологічною інспекцією протягом 2009 - 2011 років вжито вичерпних заходів, в межах компетенції інспекції, щодо припинення порушень вимог Кодексу України Про надра при користуванні надрами - видобуванні корисних копалин зі сторони МКП "Керамік", смт. Теплик Вінницької області, зокрема проведено ряд перевірок, за результатами яких було видано приписи директору відповідача Кусюк Г.З. про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства від 02 червня 2009 року, 06 серпня 2010 року, 24 травня 2011 року, 04 липня 2011 року.
За здійснення видобування цегельної сировини (суглинку) без дозволу на користування ділянкою надр, за невиконання вимог приписів Державної екологічної інспекції постановами державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області директора МКП "Керамік", смт. Теплик Вінницької області Кусюк Г.З. було притягнено до адміністративної відповідальності за ст.ст. 47, 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки зазначені вжиті заходи залишились безрезультатними та відповідачем продовжувалось здійснення видобутку корисних копалин на території Теплицької селищної ради без спеціального дозволу, позивач звернувся до господарського суду із позовними вимогами про безоплатне вилучення у МКП "Керамік", смт. Теплик Вінницької області 214 000,00 штук цегли-сирцю та виготовленої з даної цегли-сирцю цегли, зобов'язання МКП "Керамік", смт. Теплик Вінницької області в особі директора припинити самовільне користування надрами - видобування суглинків на території Теплицької селищної ради до отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
До позовної заяви додано письмові докази, які підтверджують викладені обставини, зокрема копії матеріалів перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області дотримання МКП "Керамік", смт. Теплик Вінницької області вимог природоохоронного законодавства.
04 жовтня 2011 року відповідачем надано відзив, яким останній просить у позові відмовити повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що ст. 23 Кодексу України Про надра зазначено, що землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення для своїх господарських потреб та побутових потреб глибиною до двох метрів, при цьому обов'язково отримавши погодження органів Мінприроди та місцевого самоврядування.
2007 року МКП "Керамік" уклало з Теплицькою селищною радою договір оренди землі промислової власності на 49 років загальною площею 10.00 га. На даній земельній ділянці розташований промисловий майданчик цегельного заводу МКП "Керамік" та кар'єрне поле суглинків цегельної сировини. Користуючись правом наданим ст. 23 Кодексу України Про надра, МКП "Керамік" як землекористувач, в межах наданої йому земельної ділянки, видобуває суглинок як корисну копалину місцевого значення для своїх господарських потреб глибиною до двох метрів. Тому спеціальний дозвіл, на який посилається прокурор, отримувати не потрібно.
Враховуючи викладене, відповідач стверджує, що немає факту порушення МКП "Керамік" природоохоронного законодавства, тому з цієї підстави слід відмовити в задоволенні позову.
Також відповідачем зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку, ні в Кодексі України Про надра, ні в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" не встановлено, що держава або орган місцевого самоврядування набуває права власності на річ виготовлену з незаконно видобутої сировини. Тому, з системного аналізу норм ст. 328, ст. 331 ЦК України та норм Кодексу України Про надра та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", вбачається, що МКП "Керамік" є власником виготовленої продукції.
Крім того, відповідач звертає увагу в своєму відзиві на те, що, оскільки господарським судом Вінницької області здійснюється провадження у справі про банкрутство відносно МКП "Керамік", безоплатне вилучення 214 000,00 цегли-сирцю призведе до порушення прав кредиторів боржника - МКП "Керамік".
Так, суд, розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши наявні письмові докази та надавши їм юридичну оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України та заслухавши учасників процесу, зясував наступне.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання.
Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності. (ст. 37 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 51 Кодексу України Про надра розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр, які погоджуються користувачами надр з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Державним комітетом України по нагляду за охороною праці в частині додержання вимог законодавства про надра або з постійно діючою міжвідомчою комісією у разі укладення угоди про розподіл продукції.
У відповідності зі ст. 19 Кодексу про надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 16 Кодексу про надра України спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
Також ч.ч. 1, 2 ст. 18 Кодексу про надра України передбачене надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, в порядку, встановленому земельним законодавством України; земельні ділянки для користування надрами (крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу) надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (яким, відповідно до частини 1 статті 17 вказаного Кодексу, є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин).
З наведеного вище вбачається, що право на користування надрами у особи виникає на підставі та з моменту надання їй спеціального дозволу на користування надрами.
Однак, такий спеціальний дозвіл відповідачем не отримувався.
Ст. 23 Кодексу України Про надра, ч. 1 встановлює, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Однак, ч. 2 вказаної статті зазначає, що видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних депутатів, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях (із змінами і доповненнями, внесеними згідно іззаконами України від 22 грудня 2010 року N 2849-VI,від 16 червня 2011 року N 3530-VI).
Відповідачем не надано доказів наявності погоджень.
Діючим законодавством передбачені певні види порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які винна особа може бути залучена до відповідальності, до таких видів порушень відноситься самовільне користування надрами (в тому числі самовільне видобування корисних копалин).
Частиною 2 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена відповідальність осіб, винних у порушенні законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема:
з) за самовільне спеціальне використанні природних ресурсів.
Статтею 65 Кодексу про надра також передбачена відповідальність осіб, які винні у порушенні законодавства про надра, в тому числі за самовільне користуванні надрами.
Згідно з п. 4.5.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 27 червня 2001 № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.
Ст. 56 Кодексу про надра України визначені основні вимоги в галузі охорони надр, якими (в тому числі) є:
- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
- додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;
- додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 6 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
З огляду на зазначене, суд не погоджується з мотивами відповідача, викладеними у відзиві, оскільки заперечення останнього проти заявлених позовних вимог не є переконливими, спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства України і не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, оскільки у відповідача відсутні і спеціальний дозвіл, і погодження з відповідними органами щодо використання надр, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.
За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
В п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23 серпня 1994 року N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06 вересня 2011 року, не підлягають скасуванню до повного виконання даного рішення або зміни способу його виконання.
04 жовтня 2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 2-1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 4-7, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 59, 82, 82-1, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовільнити.
Вилучити у Малого колективного підприємства "Керамік" (смт. Теплик Вінницької області, вул. І.Франка, 93, ідентифікаційний код 30896833) 214 000,00 штук цегли - сирцю та виготовленої з даної цегли - сирцю цегли.
Кошти, одержані від реалізації 214 000,00 штук цегли - сирцю та виготовленої з даної цегли - сирцю цегли спрямувати до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища (місцевий бюджет смт. Теплик Теплицького району Вінницької області) на р/р 33112331700498 ГУ ДКУ у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 34701277, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 802015.
Зобов'язати Мале колективне підприємство "Керамік" (смт. Теплик Вінницької області, вул. І.Франка, 93, ідентифікаційний код 30896833) припинити самовільне користування надрами - видобування суглинків на території Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області.
Стягнути з Малого колективного підприємства "Керамік" (смт. Теплик Вінницької області, вул. І.Франка, 93, ідентифікаційний код 30896833) в доход Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати згідно переліку.
Суддя Лабунська Т.І.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 жовтня 2011 р.
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2 - Прокуратура Теплицького району - 23800, смт. Теплик, вул. Незалежності, 14
3 - Прокуратура Вінницької області - м. Вінниця, вул. Володарського, 33
4 - Теплицька селищна рада - смт. Теплик, вул. Незалежності, 34
5 - МКП "Керамік" - смт. Теплик Вінницької області, вул. І.Франка, 93
Судове рішення № 18691600, Господарський суд Вінницької області було прийнято 04.10.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 15/71/2011/5003. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: