Рішення № 18690965, 26.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

26.09.2011Справа №5002-29/3087-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (49050, м. Дніпропетровськ, пл.. Ак. Стародубова, буд. 1, офіс 121, код ЄДРПОУ 35737974);

До відповідача Приватного підприємства «Даріус» (97577, Сімферопольський район, с. Піонерське, вул.. Нижня, буд. 8, код ЄДРПОУ 36305407);

Про стягнення 29457,71 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., адвокат, довіреність №2 від29.06.2010р.;

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Приватного підприємства «Даріус» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару в сумі 29457,71 грн., з яких 3092,05 грн. основний борг, 133,93 грн. 3% річних, 423,61 грн. - інфляційні втрати, 791,48 грн. пеня та 25016,64 грн. - штраф. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем при подачі позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 122с купівлі-продажу товару (кавомашини Brasilia RR45S вартістю 5438,40 грн.) від 28.05.2009 р., укладеного між сторонами по справі, в частині своєчасності та повноти оплати переданого відповідачеві товару, у звязку з чим за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 3092,05 грн., яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Крім того, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за неналежне виконання умов договору, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20 липня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.09.2011р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх. Також позивачем надані банківські витяги в підтвердження часткової оплати товару за договором.

Дані документи оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.09.2011р. суд продовжив строк вирішення спору.

Відповідач явку свого представника в жодне судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Як свідчать матеріали справи, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є адреса, вказана позивачем у позові: АР Крим, Сімферопольський район, с. Піонерське, вул. Нижня, 8.

Згідно статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не скористався наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (продавець) та приватним підприємством «Харіус» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №122с (далі договір, а.с. 10-12).

Згідно п. 1.1 договору, продавець продає, а покупець купує обладнання згідно ціни, що вказується в прайс-листі продавця та в акті прийому-передачі (додаток, який є невідємною частиною даного договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, обладнання продається продавцем і купується покупцем за ціною 5438,40грн. на умовах додатку №1, який є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору сторони обумовили, що покупець платить продавцю відсоток за користування кредитом, із розрахунку за кожний місяць в розмірі 22% річних від суми кредиту, але не менше облікової ставки НБУ, згідно додатку №1, який є невідємною частиною договору.

Всі платежі, крім першого внеску, здійснюються на підставі графіку виплати платежів та відсотків за користування кредитом (додаток №1), за умови, що курс євро на момент оплати чергового платежу дорівнює, або менше курсу євро на момент укладання договору. Якщо курс євро на момент платежу більше курсу євро на момент укладання договору, то платіж покупцем здійснюється з урахуванням цього курсу. При цьому покупець самостійно проводить перерахунок платежу згідно курсу НБУ, що діє в момент здійснення платежу 10% від даного курсу. (п. 2.5 договору).

Додатком №1 до вказаного договору є «Графік виплати платежів і відсотків за користування кредитом», яким позивач розстрочив виплату вартості обладнання на шість місяців за графіком в період з 15.06.2009р. до 15.11.2009р. щомісячними платежами в сумі 725,12грн. та відсотки в розмірі 22% від суми кредиту (а.с. 19).

Таким чином вартість обладнання та сума відсотків разом становить 5809,73грн.

Як свідчать матеріали справи, за актом прийому-передачі обладнання від 28.05.2009р. позивач передав відповідачеві обладнання - кавомашину Brasilia RR45S, заводський номер 146278, вартістю 5438,40 грн. (а.с. 13).

Відповідач отримав вказаний товар, про що свідчить його підпис та печатка на акті прийому-передачі.

В подальшому відповідач сплатив вартість обладнання частково в розмірі 2717,68грн., що не заперечується позивачем та підтверджується банківськими витягами, а саме первинний внесок в сумі 1087,68грн. та 20.09.2010р. сплатив 1630,00грн.

Таким чином, ПП «Даріус» сплатило за отриманий товар кошти на загальну суму 2717,68грн. Оскільки решта коштів за отриманий товар відповідачем не сплачена, строк оплати обумовлений умовами договору сплив, то позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 3092,05грн. в примусовому порядку.

Слід зазначити, що надіслана позивачем на адресу відповідача вимога про сплату боргу вих. №118 від 26.04.2011р. залишена останнім без відповіді та задоволення. (а.с. 15-18).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 3092,05грн.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу №122с від 28.05.2009р. в сумі 3092,05грн. є обґрунтованим, підтверджується документально та підлягає задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 791,48грн. пені за період з 16.11.2009р. по 26.04.2011р. суд має зазначити наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства

Відповідно до п. 6.3 договору, у випадку прострочки платежу покупець платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочки, за весь час існування заборгованості.

Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені у сумі 791,48 грн., розрахована за період з 16.11.2009р. по 26.04.2011р. згідно розрахунку (а. с. 16).

Однак, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляду справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати товару, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені з листопада 2009р. по квітень 2011р., тобто з перевищенням 6 місячного терміну, що є порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню із урахуванням 6 місячного строку, і становить 316,07 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 316,07 грн. за період з 17.11.2009р. по 16.05.2010р. В частині стягнення 475,41 грн. пені у задоволенні позову слід відмовити.

Також, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача 25016,64грн. штрафу.

Пунктом 4.2.8 договору сторони передбачили обовязок позивача письмово, щомісяця до 5 числа, інформувати продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності даної інформації наступають наслідки, передбачені п. 9.2, а також покупець зобовязаний оплатити продавцеві штраф у розмірі 20% від вартості встаткування, придбаного за даним договором за кожний випадок даного порушення.

Строк дії договору передбачено сторонами пунктом 9.1 даного договору, а саме даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та є дійсним до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як стверджує позивач, відповідач жодного разу не виконав умови п. 4.2.8 договору, тому 20% від вартості товару становить 1087,68грн., що за 23 місяці дії даного договору склало 25016,64грн.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25016,64грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача 133,93грн. 3% річних та 423,61грн. індексу інфляції за період з 16.11.2009р. по 26.04.2011р.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок проведено вірно.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 133,93грн. 3% річних та 423,61грн. інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Даріус» (97577, Сімферопольський район, с. Піонерське, вул. Нижня, буд. 8, код ЄДРПОУ 36305407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (49050, м. Дніпропетровськ, пл.. Ак. Стародубова, буд. 1, офіс 121, код ЄДРПОУ 35737974) 3092,05грн. основного боргу, 316,07 грн. пені, 133,93грн. 3% річних, 423,61грн. індексу інфляції, 25016,64грн. штрафу, 289,85грн. державного мита та 232,19грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 475,41 грн. пені у позові відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.09.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.