Рішення № 18690796, 22.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011Справа №5002-2/2591-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74\6) в особі структурного підрозділу Советського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (97200, смт. Советський, вул. Енергетіков, 8).

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1).

про стягнення 2 592,65 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність у справі.

Від відповідача ОСОБА_2., представник, довіреність у справі. ОСОБА_3 фізична особа-підприємець.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство “Крименерго” в особі структурного підрозділу Советського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства “Крименерго” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка виникла в наслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 2 592,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ «Крименерго» та відповідачем був укладений Договір постачання електричної енергії № 311 від 09.11.2010 року. 14.12.2010 р. представниками ПАТ «Крименерго» була проведена перевірка на обєкті споживача, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, внаслідок якої були виявлені порушення ПКЕЕ та складено акт № 107440. Згідно тарифам, які діяли на момент споживання електроенергії, враховуючи порушення, заборгованість відповідача склала 2592, 65 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

04.7.2011 року від відповідача надійшло заперечення, в якому зазначено, що відповідач не був повідомлений про початок проведення ПАТ «Крименерго» перевірки вона була розпочата за відсутності відповідача. Крім того, відповідач вважає, що Акт №107440 від 14.12.2010 року складений з порушенням приписів Правил користування електричною енергією. Відповідач у вказаному запереченні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що у нього немає зауважень до розрахунку позивача, доданого до протоколу засідання комісії №5639 від 27.12.2010 року. Проте, відповідач не погоджується з Актом №107440 від 14 грудня 2010 року, якій складений по результатах перевірки працівниками позивача.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, самого відповідача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір про постачання електричної енергії №311 від 09.11.2010 року, відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення нужд електроприладів споживача з приєднаною потужністю, вказаною в додатку № 6 «Акт розмежування балансової вартості електромереж та експлуатаційної відповідальності Сторін» до Договору, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі відповідно вимог даного договору.

Відповідно п. 2.1. договору під час виконання вимог даного договору, а також рішення всіх питань, які не обумовлені даним договором, сторони зобовязуються керуватись діючим законодавством України, а саме, ЗУ «Про електроенергетику», ПКЕЕ, затвердженими в установленому порядку.

Згідно п. 4.2.3. договору споживач несе відповідальність у разі самовільного внесення змін в схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії окрім засобів обліку; інших вимог, визначених Методикою.

14.12.20101 року був здійснений огляд обєкту - Магазин господарських товарів за адресою: с. Чапаєвка, вул. Садова, 3.

За результати перевірки працівниками ПАТ «Крименерго» був складений Акт №107440 від 14 грудня 2010 року, з яким відповідач не погодився і відмовився від підпису вказаного Акту.

В подальшому комісією ПАТ «Крименерго» був проведений перерозрахунок обєму споживаної електричної енергії та її вартість, про що свідчить протокол №5639 від 27.12.2010 року засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ.

Розглянувши Акт №107440 від 14 грудня 2010 року комісія прийшла до висновку, що вказаний акт потребує проведення перерозрахунку обєму споживаної електричної енергії та його вартості у відповідності з Методикою обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією.

Відповідно розрахунку, доданого до протоколу №5639 від 27.12.2010 року засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оплата по акту №107440 від 14 грудня 2010 року підлягає в сумі 2592грн65коп.

Протокол був отриманий споживачем 14.02.2011 року, про що свідчить його підпис.

Враховуючи вищенаведене ПАТ «Крименерго» предявило відповідачу рахунок -накладну №311/54/0211Х1 від 14.02.2011 року на суму 2592грн65коп., який був отриманий споживачем 14.02.2011 року, про що свідчить його підпис на вищезазначеному рахунку накладній.

Проте, відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору та вимог Правил користування електричною енергією не оплатив суму у розмірі 2592грн65коп. , що підтверджується матеріалами справи. Крім того, сам відповідач зазначив в судовому засіданні, що у нього немає зауважень до розрахунку обєму та вартості недооблікованої електроенергії, якій складає 2592грн65коп.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 2592грн65коп заборгованості та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 2592грн65коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача, викладених в запереченні на позов, та заявлених у судовому засіданні 22.9.2011 року про те, що Акт №107440 від 14 грудня 2010 року складений із порушенням Правил користування електричною енергією, слід зауважити, що предметом даного спору є стягнення з відповідача грошових коштів, а не протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ №5639 від 27.12.2010 року.

Рішення комісії оформлене протоколом №5639 від 27.12.2010 року споживачем в судовому порядку не оскаржене, а отже протокол №5639 від 27.12.2010 року, відповідно до якого розглянуто Акт №107440 від 14 грудня 2010 року, на даний час є дійсним і як наслідок - належним доказом по даній справі.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 27.9.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ОКПО НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74\6, отримувач: ПАТ «Крименерго», р/р260303411142 філіал КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400, код платежа 6201010000 за електроенергію по акту) в особі структурного підрозділу Советського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (97200, смт. Советський, вул. Енергетіков, 8) 2592грн.65коп. боргу.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ОКПО НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74\6) в особі структурного підрозділу Советського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (97200,смт. Советський, вул. Енергетіков, 8, Отримувач: ПАТ «Крименерго» Советський РЕС р/р 26009301301312 філіал КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО324805, ЄДРПОУ 00131400) 102грн00коп. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.