Рішення № 18690746, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-24/1282-2010 За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" ( 98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години 2-В, ідентифікаційний код 19195199)

До відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 34" (98330, АР Крим, м. Керч, вул. Блюхера, 15, кв. 4, ідентифікаційний код 22328847)

про спонукання укласти договір.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1., представник, довіреність №44 від 19.09.2011 р.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 34" про зобовязання відповідача укласти договір № 56 від 21.01.10р. в редакції Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з урахуванням протоколу розбіжностей.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані ухиленням відповідача по справі від укладення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, проект якого було направлено позивачем на адресу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 34" 20 січня 2010 року супровідним листом № 28/05-05-20 від 19.01.2010р.

Позивач звертає увагу суду на те, що ним було розглянуто протокол розбіжностей Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 34" до проекту договору, вчинено дії з метою врегулювання непогоджень, у звязку з чим направлено на адресу відповідача 18 лютого 2010 року складений протокол розбіжностей з врахуванням позиції відповідача по справі. Проте, за ствердженням позивача, договір на час звернення з позовом до суду є неукладеним, що порушує права Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі".

Ухвалою ГС АР Крим від 21.04.2010 р. строк розгляду справи було продовжено на підставі клопотання представника позивача, у відповідності до редакції Господарського процесуального кодексу України, яка діяла на той час.

Відповідач проти позовних вимог Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" заперечував за мотивами, викладеними у запереченнях, представлених у судовому засіданні 25 травня 2010 року. Так, відповідно до заперечень відповідач посилається на факт існування постанови Керченського міського суду від 13.05.2010р. про визнання Рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 79 від 23.01.2009р., що визначило житлово-будівельні кооперативи м. Керчі виконавцями послуг з водопостачання та водовідведення, неправомірним. На підставі чого, за ствердженням відповідача предмет спору по даній справі відсутній, оскільки проект договору позивача № 56 від 21.01.2010р., який був направлений на адресу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 34" для розгляду, не може бути укладеним наоскільки, що підставою його укладення було рішення Керченської міської ради № 79 від 23.01.2009р.

18 червня 2010 року від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 34" надійшла заява про зупинення провадження по справі до розгляду Севастопольським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на постанову Керченського міського суду від 13 травня 2010 року, яким рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради № 79 від 23.01.2009р. «Про встановлення виконавця послуг з водопостачання та водовідведення в житловому фонді обслуговуючих житлово-будівельних кооперативів» визнано неправомірним.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.06.2010 р. провадження по справі було зупинено до прийняття рішення Севастопольським апеляційним адміністративним судом по справі № 2-а1408/10/0108.

26.07.2011р. через канцелярію суду від відповідача надійшов лист з доданою копією постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011р.

Ухвалою від 25.08.2011 р. провадження по справі було поновлено.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивачем по справі супровідним листом вих. №28/05-05-20 від 19.01.2010 р. було направлено на адресу відповідача підписаний договір 56 від 21.01.2010 р. на водопостачання і водовідведення для підписання. ( а. с. 17 19 ).

Розглянувши отриманий проект договору, відповідач листом вих. №3\2 від 01.02.2010 р. направив на адресу позивача підписаний договір №56 про надання послуг з водопостачання і водовідведення з протоколом розбіжностей ( а. с. 20 25 ).

Позивач, отримавши вказаний протокол розбіжностей, листом від 17.02.2010 р. №46/13 - 13 20 направив на адресу відповідача один екземпляр підписаного протоколу розбіжностей до договору №56 від 21.01.2010 р. з протоколом узгодження розбіжностей. Також просив відповідача розглянути протокол узгодження розбіжностей, при відсутності заперечень підписати та один екземпляр повернути. ( а. с. 26 32 ).

Однак досягнути згоди за всіма умовами договору не вдалося, тому позивач звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідача укласти договір № 56 від 21.01.10р. в редакції Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в звязку з наступним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ч. 2 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господрського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Однак суд зазначає, що відповідач по справі не є суб”єктом господарювання, на який покладено обовязок щодо укладення спірного договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

-підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

-підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

-об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

-власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Таким чином укладення спірного договору не є обовязковим для відповідача, оскільки Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» хоча і визначає, що послуги з питного водопостачання надаються на підставі договору, але не містить прямої вказівки на його укладення. Таким чином, відсутність договору, який є підставою для виникнення у позивача обовязку надавати послуги з питного водопостачання та водовідведення, надає позивачу права їх не надавати відповідній особі.

Частина 2 ст. 21 Закону України «Про житлово комунальні послуги» також не встановлює обовязку виконавця, яким у даному випдку є відповідач, укладати договір з виробником, яким у даному випадку є позивач по справі.

Відповідно до п. 181 Господрського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

При цьому відпоідно до ч. 7 ст. 181 Господрського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З аналізу вищевкзаної норми вбачається, що ч. ч. 3, 4, 5 і 7 вказаної статті застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відпоідний договір. Але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленню або укладення якого є обовязковим для сторін на підставі закону або виконавцем, який є монополістом на якого покладається обовязок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з яким він не згоден.

Відповідно до ст. 187 Господрського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Проте, як вже встановоено судом, укладення спірного договору про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню не є обовязковим для відповідача, оскільки відсутня пряма вказівка Закону україни «Про житлово - комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» про це, і останній не має наміру укладати такий договір.

Вказану правову позицію підтримано у постанові Вищого господарського суду України від 10.05.2011 р. по справі №5002 30/5228-2010.

Також суд вважає за необхідне зазначити на наступне.

В позовній заяві позивач просить зобовязати відповідача укласти з позивачем спірний договір в редакції позивача з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей.

Відповідно до ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві посилається на положення ст. 187 Господарського кодексу України, яка має назву - «укладення господарських договорів за рішенням суду», а не «зобовязання до укладення договорів».

Відповідно до ч.2 ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішення суду яким вирішене питання щодо преддоговорного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору. Відповідно, будь яке зобовязання не потрібне.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договір є домовленістю 2 або більше сторін.

Спонукання в судовому порядку до укладення договору позбавлено правового сенсу та не сприяє реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом цих норм, у разі розгляду спору про укладення договору судом, зацікавлена сторона повиннна ставити перед судом питання про укладення договору, а не про зобовязання відповідача до укладення договору.

Необхідно також відмітити, що аналогічна думка вказується в п.3.4.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом зобовязання укласти спірний договір суперечить вказаним нормам законодавства, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 01 вересня 2009 року № 13/31-09).

Згідно інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008 року за № 01-8/482 у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 року за № 10/732).

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту прав та інтересів може бути не будь - який спосіб, а тільки той, який передбачений законом чи договором.

Однак, у даному випадку вибраний позивачем спосіб захисту права та інтересу не відповідає Закону.

Позивачем також не надано договір між сторонами, якими передбачене спонукання до укладення договору у разі необхідності оформлення договорних відносин.

Таким чином позивачем по справі було обрано невірний способ захисту порушеного права.

З урахуванням всього вищевкзаного у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.09.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82 - 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.