Постанова № 18685451, 28.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 5008/191/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участю: арбітражного керуючого Руденка О.В., представників скаржника Проців І.Є., боржника Малини В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Буд»на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.06.2011р. про визнання державної податкової інспекції у м. Ужгороді кредитором у справі №5008/191/2011 про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області (суддя Васьковський О.В.) від 24 червня 2011 року по справі №5008/191/2011 про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки, постановленою у попередньому судовому засіданні, визнано державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатської області кредитором Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки з вимогами у сумі 153511,19 грн., з якої 141465,22 грн. податкового боргу –третя черга; 12045,97 грн. пені - шоста черга.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2011 року по справі №5008/191/2011, товариство з обмеженою відповідальністю «Карат Буд»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить суд скасувати вищезгадану ухвалу та винести нову ухвалу, якою відхилити кредиторські вимоги ДПІ у м. Ужгороді та визнати вимоги ДПІ у м. Ужгороді погашеними.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: заява про визнання кредиторських вимог ДПІ в м. Ужгороді розпоряднику майна вчасно не надійшла, а боржнику не надходила взагалі. Також згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 25.05.2011 року заява про визнання кредиторських вимог ДПІ у м. Ужгороді надійшла в суд 23.05.2011 року, а тридцятиденний строк для подання заяви з вимогами до боржника минув ще 07.05.2011 року. Крім того, ДПІ у м. Ужгороді не надало жодних доказів на підтвердження факту вчасного направлення заяви з кредиторськими вимогами боржнику та розпоряднику майна, якими на його думку є поштова квитанція або касовий чек, що випливає з п. 32 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року. Також скаржник піддає сумніву вчасність направлення заяви з кредиторськими вимогами ДПІ у м. Ужгороді до боржника в господарський суд Закарпатської області, так як з доводів представника скаржника заява була направлена 05.05.2011 року, а в суд надійшла аж 23.05.2011 року. Вважає, що суд міг і повинен був витребувати докази вчасного направлення заяви в суд, боржнику і розпоряднику майна якими, за твердженням скаржника, є поштова квитанція.

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники провадження у справі про банкрутство повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

ДПІ у м. Ужгороді повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки не повідомила, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Представник боржника та арбітражний керуючий надали суду відзив, просять апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Буд»задовольнити, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2011 року по справі №5008/191/2011 про визнання ДПІ у м. Ужгороді кредитором скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги ДПІ у м. Ужгороді відхилити. Наголошують на тому, що ДПІ у м. Ужгороді так і не надало належних доказів відправлення заяви про визнання кредитором ні розпоряднику майна, ні боржнику, ні суду у встановлений законом строк.

Заслухав пояснення представників сторін та арбітражного керуючого, розглянув матеріали справи, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2004 року у справі №5008/191/2011 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог статті 14 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дати опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За приписами пункту 2 статті 15 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з матеріалами справи господарський суд Закарпатської області ухвалою від 28 лютого 2011 року порушив провадження у справі про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки за ст.ст. 6, 7, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, увів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Руденко Ольгу Василівну.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки опубліковано в газеті “Голос України” від 07 квітня 2011 року.

Отже, протягом тридцяти днів від дати опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (07 квітня 2011 року) кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. Строк подання таких заяв закінчився 07 травня 2011 року.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді звернулась до господарського суду Закарпатської області із заявою про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника в сумі 153511,19 грн. з яких 141465,22 грн. становить сума податкового боргу та 12045,97 грн. пені. Вказану суму податкового боргу заявник підтверджує наступними доказами: податкові декларації з податку на додану вартість; податкові повідомлення рішення від 16.08.10 №0003111640/0, №0003101640/0, №0003121640/0; корінець першої податкової вимоги від 27.03.09 №1/486 та корінець другої податкової вимоги від 04.09.09 №2/904; постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.10 у справі №2а-2578/10/0770 та від 31.08.10; ухвала господарського суду Закарпатської області від 30.03.06 у справі №10/40 про затвердження мирової угоди.

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 25 травня 2011 року прийняв до розгляду заяву державної податкової інспекції у м. Ужгороді та призначив дату її розгляду.

Розпорядник майна 31 травня 2011 року повідомив суд, що ним та керівником і бухгалтером боржника відхилено вимоги державної податкової інспекції у м. Ужгород, оскільки до заяви не долучено докази направлення копії цієї заяви і доданих до неї документів розпоряднику майна і боржнику. Також розпорядник майна боржника надав місцевому господарському суду рішення про розгляд кредиторських вимог державної податкової інспекції у м. Ужгород, в якому вказано, що розпорядник майна та боржник заявлені вимоги не визнають та вважають їх погашеними, з тих підстав, що заява державної податкової інспекції у м. Ужгород подана після спливу строку, встановленого ст. 14 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Боржник не отримав заяву про визнання кредитором, а розпорядник майном боржника заяву про визнання кредитором отримав 24 травня 2011 року. Проте на конверті відтиск печатки не чіткий, а тому не зрозуміло дату відправки заяви, крім того кредитором у попередньому судовому засіданні на вимогу суду не подано доказів своєчасної відправки розпоряднику майна та боржнику заяви про визнання кредитором.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді заперечила твердження боржника і розпорядника майном боржника про пропуск нею строку звернення з кредиторськими вимогами. Стверджує, що до закінчення встановленого законом строку, який спливав 07 травня 2011 року, а саме 05 травня 2011 року поштою направила господарському суду Закарпатської області заяву з кредиторськими вимогами до боржника з додатками. Копію заяви і доданих документів цього ж дня направлено і боржнику за юридичною адресою (м. Ужгород, вул. Огарьова, 1), проте така повернулась із відміткою про відсутність адресата. В підтвердження чого надала докази –копію заяви з доданими документами, поштовий конверт з марками та відтисками печатки, які долучені судом до матеріалів справи.

Надалі боржник 17 червня 2011 року письмово повідомив суд про результати розгляду ним кредиторських вимог державної податкової інспекції у м. Ужгороді, за результатами розгляду яких визнав в повному обсязі заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 108809,07 грн. та пеню 12045,97 грн. Заборгованість по сплаті боргу згідно мирової угоди, затвердженої господарським судом Закарпатської області 30 березня 2006 року боржник визнав частково в сумі 21766,75 грн. та пояснив, що ним частково у сумі 77819,25 грн. погашена заборгованість за затвердженою судом мировою угодою. Крім того, боржник знову звернув увагу суду на відсутність розрахункової квитанції (касового чека органу поштового відділення), як доказу скерування кредитором заяв суду, розпоряднику майна і боржнику. Така квитанція, за твердженням боржника, в силу п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17 серпня 2002 року, є доказом відправлення заяви, а наявність відтиску поштового штампу на конверті не є доказом в розумінні ст. 32 ГПК України.

Місцевий господарський суд розглянув грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Ужгород до боржника і визнав такі повністю.

Щодо строку звернення з кредиторськими вимогами.

Господарський суд Закарпатської області на підставі відтиску поштового штампу на конверті визначив дату звернення державної податкової інспекції у м. Ужгороді з грошовими вимогами до боржника та прийняття цієї заяви поштовим відділенням - 05 травня 2011 року та дійшов висновку про те, що з урахуванням дати опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки (07 квітня 2011 року) державна податкова інспекція у м. Ужгороді у встановлений законом строк звернулась з кредиторськими вимогами до боржника. При цьому відтиск поштового штампу на конверті суд визнав належним і допустимим доказом для визначення факту та дати поштового відправлення. Свої висновки суд обґрунтував приписами ч. 4 ст. 51 ГПК України, ст. 14 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За приписами ст.ст. 253, 255 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Заява державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 153511,19 грн. зареєстрована в канцелярії господарського суду Закарпатської області 23 травня 2011 року. Ця заява надіслана місцевому господарському суду поштою і в матеріалах справи наявний конверт, в якому надійшла суду заява кредитора і додані до неї документи. На конверті є наклеєні поштові марки, а на поштових марках і на конверті міститься відтиск поштової печатки оператора поштового зв»язку та дата –05 травня 2011 року.

Також в матеріалах справи наявні такі ж докази відправки заяви боржнику, яка повернулась відправникові.

Відповідно до вимог частини 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як зазначено вище, факт надсилання кредитором 05 травня 2011 року суду та боржнику заяв з грошовими вимогами підтверджено відтиском поштового штампу на конверті. Цей доказ не спростовано, відтак суд не має законних підстав не прийняти такий до уваги. Твердження скаржника про неналежність такого доказу не ґрунтуються на законі й не доведені. Відсутність в матеріалах справи касового чека, що видається при здійсненні поштового відправлення згідно із законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на що звертає увагу скаржник, не спростовує факту відправи кореспонденції за наявності відтиску поштового штампу на поштових марках і на конверті.

Згідно з Порядком пересилання поштових відправлень, затвердженим наказом Українського державного підприємства поштового зв»язку "УКРПОШТА" від 12 травня 2006 року N 211 такий визначає порядок пересилання поштових відправлень ( приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень). Порядок визначає й те, в якому значенні вживаються поняття, зокрема:

- відбиток про оплату письмової кореспонденції - нанесений друкарським або іншим способом друкування чи штемпелювання відбиток, форма якого установлена уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв'язку, що застосовується при наданні послуг із пересилання письмової кореспонденції в межах України;

- календарний штемпель - спеціальний штамп (печатка), призначений для погашення поштових марок на поштових відправленнях, оформлення поштових відправлень, розрахункових квитанцій, касових документів та іншої виробничої документації;

- розрахункова квитанція - квитанція встановленої форми та змісту, що виписується під копіювальний папір із квитанційної книжки, яка підтверджує факт надання послуг;

- касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги.

За приписами ст..1 закону України «Про поштовий зв»язок»поштові марки (в тому числі надруковані на поштових конвертах і поштових картках) є засобом оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором.

Отже, відбиток календарного штемпеля на поштових марках на конверті підтверджує факт оформлення поштових відправлень. Слід зазначити, що вартість поштових марок на конвертах з вказаними поштовими відправленнями суду і боржнику, які погашені поштовим штемпелем 05 травня 2011 року, становить 9,80 грн. і є засобом оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції, що надаються національним оператором.

Розрахункова квитанція чи касовий чек підтверджують факт надання послуги, однак за викладеного, їх відсутність не спростовує факту приймання, обробки, оформлення та пересилання засобами зв»язку поштового відправлення господарському суду Закарпатської області та боржнику. Тривалість пересилання поштового відправлення ( господарський суд Закарпатської області зареєстрував заяву 23 травня 2011 року) не заперечує й не спростовує дати її відправлення кредитором –05 травня 2011 року.

Викладене спростовує доводи про пропуск ДПІ у м. Ужгороді встановленого ст. 14 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тридцятиденного строку для подання суду і боржнику заяви з грошовими вимогами до боржника.

В матеріалах справи відсутні належні докази надсилання кредитором копії такої ж заяви розпоряднику майна боржника. Однак суд першої інстанції надав можливість учасникам провадження у справі про банкрутство розглянути подану заяву по суті.

Крім того, незалежно чи визнані вимоги кредитора боржником разом з розпорядником майна, чи ні, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника й за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Щодо суми кредиторських вимог.

Господарський суд Закарпатської області розглянув грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Ужгороді до боржника та ухвалою від 24 червня 2011 року визнав їх повністю, в загальній сумі 153511,19 грн. Відповідно до п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 31 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги у сумі 141465,22 грн. податкового боргу суд першої інстанції включив у третю чергу, а вимоги у сумі 12045,97 грн. пені –у шосту. Підставою визнання конкурсних кредиторських вимог державної податкової інспекції у м. Ужгороді слугували податкові декларації з податку на додану вартість; податкові повідомлення рішення від 16.08.10 №0003111640/0, №0003101640/0, №0003121640/0; корінець першої податкової вимоги від 27.03.09 №1/486 та корінець другої податкової вимоги від 04.09.09 №2/904; постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.10 у справі №2а-2578/10/0770 та від 31.08.10; ухвала господарського суду Закарпатської області від 30.03.06 у справі №10/40 про затвердження мирової угоди.

Слід зазначити, що боржник розглянув по суті заявлені вимоги та частково їх визнав, а саме: 108809,07 грн. заборгованості зі сплати податку на додану вартість та 12045,97 грн. пені. Заборгованість зі сплати податкового боргу за мировою угодою, затвердженою господарським судом Закарпатської області 30 березня 2006 року боржник визнав частково, в сумі 21766,75 грн. та заявив, що сума 77819,25 грн. ним сплачена. Однак суд першої інстанції такі доводи скаржника не прийняв, оскільки боржник не надав суду доказів сплати боргу саме за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2006 року. Надані ж боржником копії платіжних доручень за 2007, 2008 роки не містять відомостей про перерахування коштів з таким призначенням платежу, як на виконання мирової угоди.

Відтак суд першої інстанції не мав законних підстав прийняти названі платіжні доручення, як доказ сплати боржником 77819,25 грн. на виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30 березня 2006 року та не визнавати в цій частині вимоги державної податкової інспекції в м.Ужгород. Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявником належним чином доведено та підтверджено відповідними доказами заявлені вимоги.

Відповідно до вимог ст. 5 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарським процесуальним кодексом україни, іншими законодавчими актами.

За приписами ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ст.38 ГПК України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими скаржник, розпорядник майна і боржник доводять свої заперечення кредиторських вимог державної податкової інспекції у м.Ужгород, як по суті, так і щодо строку звернення з грошовими вимогами. Ні скаржник, ні боржник, ні розпорядник майна боржника не звертались до господарського суду Закарпатської області з клопотаннями про витребування господарським судом доказів відповідно до вимог ст.38 ГПК України.

Таким чином господарський суд Закарпатської області на підставі об’єктивного дослідження поданих доказів і приписів закону встановив фактичні обставини справи, дав їм належну оцінку, а відтак ухвала господарського суду Закарпатської області від 24 червня 2011 року по справі №5008/191/2011 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали та для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.06.2011р. про визнання державної податкової інспекції у м. Ужгороді кредитором у справі №5008/191/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Буд»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.