Постанова № 18685443, 29.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.11 Справа № 5008/872/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”за вих. №07 від 07.09.2011 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 р.

у справі № 5008/872/2011 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення суми 248795,94 грн. за договором на транспортування природного газу для потреб населення №119Н-621 від 16.12.2009 р. в тому числі 187660,80 грн. основного боргу, 19260,23 грн. інфляційних втрат, 6489,75 грн. трьох відсотків річних, 18745,66 грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 16639,50 грн. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. провідний юрисконсульт Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз України»(довіреність від 14.12.2010 р.);

від відповідача: ОСОБА_2. провідний юрисконсульт юридичного відділу (довіреність № 07/47 від 01.06.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 р. у справі № 5008/872/2011 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (надалі Відповідач) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі Позивач) суму 232156,44грн. за Договором на транспортування природного газу для потреб населення № 119Н-621 від 16.12.2009р., в тому числі 187660,80 грн. основного боргу, 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних та 18745,66 грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 2321,56грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 220,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що доказів сплати заборгованості в сумі 232156,44 грн., що становить предмет позову, Відповідач суду не подав, доводи Позивача щодо підстав виникнення спору не спростував, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» - не погодившись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. № 07 від 07.09.2011 р., в якій покликається на те, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011р. прийняте з грубим порушенням матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Суд, на думку апелянта, приймаючи рішення, не здійснив повного, обєктивного та всебічного розгляду справи, а саме: не взяв до уваги порушений позивачем строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу, який відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України становить один рік та нарахував штрафні санкції за 2010 рік , що є безпідставно та незаконно, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження збільшення за домовленістю сторін строку позовної давності, передбачених ст. 259 Цивільного кодексу України. Крім того, покликання позивача на п. 10.6 Договору № 119Н-621 від 16.12.2011 р. до вимог, що випливають з даного Договору застосовується позовна давність 3 роки, не можуть братись до уваги, оскільки даний пункт Договору не конкретизує які саме вимоги відносяться до таких, а позовна давність, встановлена законом, не може бути скороченою за домовленістю сторін. Скаржник вказує на те, що оплата наданих позивачем послуг по транспортування природного газу для потреб населення безпосередньо залежить від здійснення розрахунку населення за спожитий природній газ, оплата проводиться у відповідності до алгоритму та нормативів перерахунку коштів, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України. В разі несплати споживачами (населенням) коштів за спожитий природній газ, відповідно не отримують плату за надані послуги як газотранспортні підприємства, так і газопостачальні підприємства. Апелянт зазначає, що всіма можливими та законними способами сприяє забезпеченню надходження коштів за спожитий природній газ від споживачів, шляхом претензійно-позовної діяльності, опломбуванням та механічним від'єднанням від систем газопостачання споживачів, що не здійснюють оплату за спожитий природній газ.

27.09.2011 р в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив від ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз України», вих. № 10003/6 від 21.09.2011р., в якому останній просить залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 29.09.2011 р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення, з мотивів викладених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, додаткових доказів по справі суду не подали.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

16.12.2009р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі-Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (надалі-Замовник) укладено Договір №119Н-621 (надалі - Договір) про транспортування природного газу для потреб населення (а.с. а.с. 11-13).

Відповідно до п.п. 1.1 та 2.1 Договору Виконавець, як газотранспортне підприємство, зобов'язувався здійснити протягом 2010 року транспортування трубопровідним транспортом природного газу (надалі - газу) від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Згідно 5.1. Договору тариф на послуги транспортування 1000 м. куб. газу по магістральних трубопроводах Позивача, встановлюється в розмірі 1,10 грн., крім того ПДВ 0,22 грн., всього в розмірі 1,32 грн.

Зазначений розмір тарифу розрахований відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.08.2008 р. № 935 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.10.2009 р. № 997, від 01.10.2009 р. № 1141, від 01.10.2009 р. № 1142, від 01. 10.2009 р. №1143, від 01.10.2009 р. № 1144, від 01.10.2009 р. №1145, від 01.10.2009 р. № 1146, від 01.10.2009 р. № 1147, від 01.12.2009 р. № 1376, від 21.01.2010 р. № 30, від 01.03.2010 р. № 198).

П.п. 4.1 та 4.4 Договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються Виконавцем і Замовником актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

П.п. 5.1,5.2 Договору передбачено, що тариф на транспортування газу, зазначений у Договорі, може змінюватись на підставі рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України; у випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним Договором з моменту введення його в дію; зміна тарифу оформлюється сторонами додатковою угодою до даного Договору.

П.6.2 Договору передбачено оплата послуг Замовником по транспортуванню газу здійснюється шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Виконавця в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим постановою від 25.12.2008р. №1529 Національної комісії регулювання електроенергетики України. При цьому, остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється Відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснюється транспортування газу.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено транспортування мережами трубопровідного транспорту та передано в газові мережі відповідача для потреб населення 563218,740 тис. куб. м. природного газу, на підставі актів здачі прийомки послуг по транспортуванню газу (а.с. а.с. 20-31), згідно діючих тарифів, на загальну суму 497510, 97 грн., з яких відповідачем було сплачено 309850,17 грн. Тобто, непогашеною залишилась заборгованість у сумі 187660,80 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу (а.с. а.с. 33-40).

Крім того, сторонами за час виконання своїх зобов'язань за Договором № 119Н-621 від 16.12.2009 р. у 2010 році підписано Додаткові угоди № 2, № 4 від 14.05.2010 та 26.08.2010р., відповідно до умов яких були встановлені нові тарифи на транспортування 1000 м. куб. газу на підставі постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.04.2010 № 479 та 30.07.2010 р. № 1007 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу»(а.с. а.с.15,17).

Відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг з транспортування природного газу в 2010 році за Договором не виконав належним чином, розрахувався лише частково, чим порушив розділ 6 Договору. На момент пред'явлення позовної заяви до суду сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 187 660,80 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 187660,80грн. основного боргу за поставлений та протранспортований природний газ, чого відповідач в установленому законом порядку не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород основного боргу у розмірі 187660,80грн. за договором №119Н-621 від 16.12.2009р. місцевим господарським судом задоволено вірно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення за Договором на транспортування природного газу для потреб населення №119Н-621 від 16.12.2009р. 19260,23грн. інфляційних втрат, 6489,75грн. трьох відсотків річних, 18745,66грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно 19260,23грн. інфляційних нарахувань (а.с. а.с. 44-46) та 6489,75грн. трьох річних процентів (а.с. 41), у звязку з порушенням ним зобовязань щодо оплати за поставлений природний газ за період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. за Договором №119Н-621 від 16.12.2009р.

За розрахунком позивача, нарахована відповідачу пеня за період з 01.01.10 р. до 01.01.11 р. становить 18745,66 грн.(а.с. 42).

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Як вбачається із Договору №119Н-621 від 16.12.2009р., п. 7.3 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.2 цього Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Умовами договору сторонами узгоджено, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобовязань здійснюється за весь період прострочки.

Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача штраф в сумі 16639,50 грн. розмірі 7 % за порушення зобовязання понад 30 днів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що штраф не підлягає задоволенню з підстав:

Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору № 119Н-621 від 16.12.2009 р., сторонами не передбачений порядок нарахування та розмір штрафу, яку відповідач, як замовник товарів, має сплатити за прострочення їх оплати.

Ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Покликання позивача на ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, що актом цивільного законодавства, яким встановлений розмір неустойки в розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України, є ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки приписи цієї статті застосовуються на недодержання письмової форми вчинення правочину про встановлення неустойки у всіх випадках порушення господарського зобовязання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З наведеного вище, можна зробити висновок, приписи ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, щодо розміру пені та штрафу у відсотковому відношенні до вартості товарів, робіт та послуг, з яких допущено прострочення, в розумінні вказаної статті не можуть застосовуватися за порушення грошового зобовязання.

Крім того, відповідач в обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу, який згідно вимог Цивільного кодексу України становить один рік та заперечує можливість застосування до таких правовідносин сторін положення п. 10.6 Договору.

Ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено право збільшувати встановлену законом позовну давність за домовленістю сторін шляхом укладення договору у письмовій формі.

П. 10.6.Договору, сторони домовились про застосування позовної давності в три роки, оскільки даний Договір підписаний сторонами та скріплені печатками, в судовому порядку недійсними не визнавався, то посилання скаржника на порушення строку позовної давності є безпідставними.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того свої апеляційні вимоги відповідач мотивує тим, що оплата наданих позивачем послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення безпосередньо залежить від здійснення розрахунку населення за спожитий газ.

Відповідно до п.п. 6.2, 7.1,7.3 Договору на транспортування природного газу від 16.12.2009 р. обовязок щодо оплати за надані послуги з транспортування природного газу та відповідальність за його порушення покладено саме на відповідача, а посилання на ст.. 614 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки відповідачем не було вжито заходів щодо виконання зобовязання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

П. 8.1.Договору передбачено звільнення від відповідальності за невиконання умов Договору, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії непереборної сили (форс-мажор), проте доказів про їх настання в судовому засіданні відповідачем не надавалось.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”за вих. №07 від 07.09.2011 р. залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2011 р. у справі № 5008/872/2011 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 5008/872/2011 повернути Господарському суду Закарпатсько області.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Кордюк Г.Т.

Мурська Х.В.

повний текст постанови складено та підписано 03.10.2011р.