Постанова № 18685422, 26.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

26.09.11 Справа № 5015/2374/11(5/60)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг”, м. Червоноград

на рішення господарського суду Львівської області від 29.06.11року

у справі № 5015/2374/11

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг”,

м. Червоноград

про розірвання договору оренди, зобовязання до повернення орендованого майна та виселення з орендованих приміщень

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1.представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не зявився (належно повідомлений).

Ухвалою суду від 03.08.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Хабіб М.І., Якімець Г.Г., Юрченка Я.О.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. проведено зміни в складі колегії суддів: замість судді Юрченка Я.О. у звязку з відпусткою, до складу колегії введена суддя Зварич О.В.

Після внесення змін у склад колегії суддів, розгляд справи розпочато заново.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Матвіїв Р.І.) від 29.06.11року у справі № 5015/2374/11 задоволено позовні вимоги в частині, переданій на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. у справі №5/60. Розірвано договір оренди структурного підрозділу цеху по переробці деревини та виготовлення тарної заготовки цілісного майнового комплексу державного підприємства УДКР “Укрвуглереструктуризація” № 20 від 21 травня 2004 року, укладений між регіональним відділеним Фонду державного майна України по Львівській області та товариством з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг”.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг” повернути по акту прийому-передачі орендоване майно - цех по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1 цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”, підприємству, визначеному регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області. Також вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»з орендованих приміщень цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено надсилання позивачем на адресу відповідача пропозиції розірвати оскаржуваний договір оренди в порядку, встановленому ст.188 ГК України, чи відмови від договору згідно із ст.782 ЦК України. Вважає, що судом першої інстанції порушено приписи ст.111-12 ГПК України, щодо обовязковості вказівок суду касаційної інстанції. Крім того, зазначає, що невиконання умов договору щодо внесення орендованих платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку, виходячи з аналізу ст.783 ЦК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта, зокрема, поряд з іншим, зазначає, що право наймодавця на відмову від договору найму та на вимогу щодо повернення речі з підстав, передбачених ст.ст.782,785 ЦК України, було реалізоване позивачем не шляхом односторонньої відмови від договору, а шляхом звернення до суду з позовом про його розірвання та з вимогою повернути майно за актом приймання-передавання і виселення. Позивачем в даному випадку було обрано спосіб захисту, який передбачений спеціальним законом та Договором, що не суперечить вимогам ст.ст.16,19-20 ЦК України. Крім того, звертає увагу суду, що станом на даний час загальний розмір заборгованості відповідача з орендної плати становить 677341,31 грн. Дані обставини свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору упродовж тривалого часу (двох років) та про ухилення від виконання рішень господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості з орендної плати за різні періоди, які набрали законної сили.

В судовому засіданні 26.09.11р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.05.2004р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг”(орендарем за договором) було укладено договір оренди структурного підрозділу цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки цілісного майнового комплексу державного підприємства УДКР "Укрвуглереструктуризація" №20 (із змінами від 05.03.2008 року) .

За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування структурний підрозділ цілісного майнового комплексу державного підприємства УДКР "Укрвуглереструктуризація - цех по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки, який знаходиться за адресою : м. Червоноград, вул. Промислова,1.

Орендна плата встановлена в розмірі 10785,62грн. в місяць ( без ПДВ), з урахуванням індексу інфляції за квітень 2004р., яка визначається за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць. Орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним ( пункти 3.1 -3.4 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлений строк дії договору упродовж 10 років з дня його підписання.

Згідно з п. 10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивач звернувся із позовними вимогами про дострокове розірвання названого договору, повернення орендованого майна, виселення відповідача з орендованих приміщень з підстав несплати орендарем орендної плати упродовж трьох місяців підряд, та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 152864,93грн. і пені в сумі 9363,64грн.

При першому розгляді даного спору рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року у справі № 5/60 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України задоволено повністю: розірвано договір оренди № 20, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг” 152864,93 грн. основної заборгованості з орендної плати та 9363,64 грн. пені, зобовязано орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг” повернути по акту прийому-передачі орендоване майно - цех по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”, підприємству, визначеному Орендодавцем - регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг з орендованих приміщень цеху.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року рішення господарського суду від 16.08.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року у справі № 5/60 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року в частині розірвання договору оренди № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг” повернути по акту прийомупередачі орендоване майно та виселення із орендованих приміщень, і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 152864 грн. 93 коп. заборгованості по орендній платі та 9363 грн. 64 коп. пені. рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

Підставою скасування Вищим господарським судом України постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року у справі № 5/60 в частині розірвання договору № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання повернути орендоване майно та виселення із орендованих приміщень, було те, що задовольняючи ці позовні вимоги суди не звернули уваги на положення норм ч.2 ст.188 ГК та ст.782 ЦК України, та в порушення норм ст.43 ГПК України не дослідили питання надсилання позивачем повідомлення в порядку ст. 782 ЦК України про розірвання договору.

При новому розгляді спору судом першої інстанції встановлено, що позивач надсилав відповідачу претензію від 29.01.2010р. за № 11-0054, однак правом відмови від договору оренди відповідно до ст. 782 ЦК України не скористався, що підтверджується змістом претензії та відсутністю в матеріалах справи інших документів, які б свідчили про вчинення позивачем дій, спрямованих на відмову від договору. Вимогу про відмову від договору позивач заявив лише в заяві від 18.06. 2010р. про уточнення позовних вимог.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що несплата орендної плати упродовж 3х місяців підряд є істотним порушенням договірних зобовязань та є підставою для розірвання договору оренди, тому суд першої інстанції вважає підставною та обґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди на підставі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що при винесенні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що підставою звернення позивача з позовом про розірвання договору № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання повернути орендоване майно та виселення з орендованих приміщень є порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати. Підставою цих вимог позивач вказує, зокрема, ст. 782 ЦК України та ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з п. 10.4 договору оренди за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Згідно з названою нормою невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не є підставою розірвання договору найму в судовому порядку на вимогу орендодавця.

Якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі, що встановлено сч.1 ст. 782 ЦК України.

Частиною 2 названої статті передбачено, що у разі відмови від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 3 ст. 651 ЦК передбачає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач не надсилав відповідачу повідомлення про відмову від договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні передумови для застосування ч.2 ст.651 ЦК України, як підстави розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки частина третя цієї статті, так само як і ст.782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.02.2005 у справі №34/400 та Вищий господарський суд України у постановах від 01.03.11р.( справа №5002-23/3532-2010), від 22.03.11р.( справа № 30/131-09-2952), від 19.04.11р. (справа № 4/151-10).

В силу ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В той же час частиною 3 ст.291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частина 3 даної статті передбачає, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 статті 188 ГК України визначено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу названих норм випливає, що право на звернення з позовом про зміну або розірвання договору виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити або розірвати договір надійшла відповідь про відмову або не надійшла у 20-денний строк.

Пропозицій про розірвання договору позивач не надсилав відповідачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ст. 26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»та для задоволення позову про дострокове розірвання договору оренди, відтак, відсутність підстав для задоволення вимог про зобовязання відповідача повернути орендоване майно та про виселення з орендованих приміщень.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, тому рішення належить скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Слід також зазначити, що в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2011р. помилково вказаний номер даної справи 5/60(5015/2374/11), в той час як правильним номером даної справи є №5015/2374/11(5/60), оскільки при першому розгляді спору дана справа мала № 5/60, а при новому розгляді - №(5015/2374/11).

Керуючись, ст.ст.49, 89, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.06.11року у справі №5015/2374/11 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

3. Виправити описку, допущену в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2011р., замість номера даної справи 5/60(5015/2374/11), вказаного ухвалах, правильним номером даної справи вважати №5015/2374/11(5/60).

3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г. Якімець

постанова підписана 30.09.11р.