Постанова № 18685398, 20.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.11 Справа № 9/116 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Процик Т.С.

розглянув апеляційну скаргу Військового прокурора Західного регіону України, м.Львів, в інтересах держави Міністерства оборони України, м.Київ, - органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне монтажне управління», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2010р.

у справі № 9/116 (2010)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник»с.Воютичі Самбірського району Львівської області.

до відповідача 1 Закритого акціонерного товариства «Воютицький цегельний завод»с.Воютичі Самбірського району Львівської області.

До відповідача 2 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Львів

про визнання позивача добросовісним набувачем, визнання за ним права власності на 92/100 частин від усього майнового комплексу по вул.Авіаційній 7 у м.Львові, зобовязання відповідача 2 зареєструвати за позивачем право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу по вул.Авіаційній 7 у м.Львові.

За участю представників сторін:

прокурор: Майорчак В.М.

від ДП «Львівського будівельно-монтажного управління»: ОСОБА_1. юрисконсульт (довіреність № 114 від 15.08.2011 р.);

від позивача: ОСОБА_2. представник (довіреність від 01.06.2011 р.);

від відповідача 1: ОСОБА_3. представник (довіреність від 11.08.2011 р.);

від відповідача 2: не зявились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2010р. у справі № 9/116 (2010) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник»: визнано Товариство з обмеженою відповідальністю В «Будівельник»(81453, вул.Шкільна, 11, с.Воютичі, Самбірського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 36400091) добросовісним набувачем, визнано за ним право власності на 92/100 частин від усього майнового комплексу по вул.Авіаційній 7 у м.Львові, а саме: 9/10 частини адмінбудинку літ. А-2 площею 312,6 кв.м.; 9/10 частин будівлі побутового корпусу літ. Е-1 площею 43,1 кв.м.; будівля ГСМ літ. Ж-1 площею 15,7 м2; 9/10 частини складу літ. 3-1 площею 272,0 м2; навіс літ. И-1 площею 95,6 м2; насосна літ. 1-1 площею 9,6 м2; 9/10 частини складу літ. ї-1 площею 293,0 м.;пожежний пост літ. Й-1 площею 4,9 м2; 9/10 частини гаражу літ. М-1 площею 503,4 м2; склад літ. Є-1 площею 29,3 м2; навіс літ. К-1 площею 173,4 м2; акумуляторна літ. Л-1 площею 34,1 м2; адміністративний будинку літ. Н-1 площею 79,5 м ; 9/10 частини котельні літ. О-1 площею 203,1 м2; гаражі літ. П-1 площею 399,7 м2; їдальня літ. Р-1 площею 399,6 м2; 9/10 частини складу літ. С-1 площею 345,6 м2; 9/10 частини складу літ. У-1 площею 345,6 м2; 9/10 частини складу літ. Ф-1 площею 345,6 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. Х-1 площею 246,8 м2; 9/10 частини складу літ. Ц-1 площею 330,6 м2; 9/10 частини складу літ. 4-1 площею 330,6 м2; колиба літ. Ш-1 площею 20,7 м2; складу літ. А1-І площею 17,6 м2; навіс літ. Б1-І площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. В1-1 площею 15,5 м2; вимоги позивача в частині зобовязати Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки зареєструвати за ТзОВ В «Будівельник»право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу по вул.Авіаційній 7 у м.Львові, залишено без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України; стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Воютицький цегельний завод»(81453, вул.Шкільна, 11, с.Воютичі, Самбірського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 20804083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В «Будівельник»(81453, вул.Шкільна, 11, с.Воютичі, Самбірського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 36400091) 56,66 грн. державного мита та 157,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.

При прийнятті рішення про задоволення позову місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.15, 328, 330, 334 ЦК України та того, що відповідачем спірне майно, яке було зареєстроване за ним на праві власності, згідно з двостороннім актом прийому-передачі від 05.05.2009р. було передано у статутний фонд позивача, тому останній є добросовісним набувачем спірних обєктів, а тому за ним слід визнати право власності на спірні обєкти; відповідачем визнано позовні вимоги.

В частині залишення без розгляду позовної вимоги про зобовязання відповідача 2 зареєструвати за позивачем право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу по вул.Авіаційній 7 у м.Львові, рішення суду мотивоване тим, що така вимога є передчасною, оскільки ним не надано суду жодних доказів про відмову останнього зареєструвати за позивачем право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу по вул. Авіаційній 7, у м.Львові.

Не погоджуючись з рішенням суду Військовий прокурор Західного регіону України, м.Львів, в інтересах держави Міністерства оборони України, м.Київ, - органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне монтажне управління»подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що судом першої інстанції в процесі розгляду справи № 9/116 (2010) не було з'ясовано обставини недійсності біржової угоди № 171-03/4 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 24.09.2003р., укладеної між військовою частиною А 2714 та ЗАТ «Ірокс»та яка була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 32/586-45/428т-50/205т. Апелянт вважає, що оскільки рішенням Господарського суду м Києва від 06.10.2010р. у справі № 32/586-45/428т-50/205т за позовом Міністерства оборони України до ЗАТ «Ірокс»та Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління», за участю третіх осіб біржова угода № 171-03/4 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 24.09.2003р., укладена між військовою частиною А 2714 та ЗАТ «Ірокс», визнана недійсною з моменту її укладення, всі наступні угоди щодо відчуження спірного майна, укладені після неї, також є недійсними.

Позивач та відповідач подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор та апелянт в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю В «Будівельник»звернувся в Господарський суд львівської області з позовом до відповідача 1 Закритого акціонерного товариства «Воютицький цегельний завод»та відповідача 2 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»про визнання ТзОВ В «Будівельник»добросовісним набувачем, визнання за ним право власності на 92/100 частин від усього майнового комплексу по вул Авіаційній 7 у м.Львові та зобов”язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за товариством право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу по вул.Авіаційній, 7 у м.Львові.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 28.04.2009р. Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за Закритим акціонерним товариством «Воютицький цегельний завод»на підставі договору купівліпродажу № 768 від 15.04.2009р., який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І., було зареєстровано право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу комплексу по вул.Авіаційній 7 у м.Львові, а саме: 9/10 частини адмінбудинку літ. А-2 площею 312,6 кв.м.; 9/10 частин будівлі побутового корпусу літ. Е-1 площею 43,1 кв.м.; будівля ГСМ літ. Ж-1 площею 15,7 м2; 9/10 частини складу літ. 3-1 площею 272,0 м2; навіс літ. И-1 площею 95,6 м2; насосна літ. 1-1 площею 9,6 м2; 9/10 частини складу літ. ї-1 площею 293,0 м.;пожежний пост літ. Й-1 площею 4,9 м2; 9/10 частини гаражу літ. М-1 площею 503,4 м2; склад літ. Є-1 площею 29,3 м2; навіс літ. К-1 площею 173,4 м2; акумуляторна літ. Л-1 площею 34,1 м2; адміністративний будинку літ. Н-1 площею 79,5 м ; 9/10 частини котельні літ. О-1 площею 203,1 м2; гаражі літ. П-1 площею 399,7 м2; їдальня літ. Р-1 площею 399,6 м2; 9/10 частини складу літ. С-1 площею 345,6 м2; 9/10 частини складу літ. У-1 площею 345,6 м2; 9/10 частини складу літ. Ф-1 площею 345,6 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. Х-1 площею 246,8 м2; 9/10 частини складу літ. Ц-1 площею 330,6 м2; 9/10 частини складу літ. 4-1 площею 330,6 м2; колиба літ. Ш-1 площею 20,7 м2; складу літ. А1-І площею 17,6 м2; навіс літ. Б1-І площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. В1-1 площею 15,5 м2.

Зазначене підтверджується Витягом Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за № 24058520 від 07.10.2009р. реєстраційний № 15788570.

05.05.2009р. відповідно до Акту прийомупередачі від 05.05.2009р. Закрите акціонерне товариство «Воютицький цегельний завод»передав (вніс) до статутного фонду ТзОВ В «Будівельник»всі вищевказані об”єкти, які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Авіаційна, 7, а ТзОВ В «Будівельник»прийняло вказані об”єкти, про що сторони склали двосторонній Акт прийому-передачі від 05.05.2009р., та товариство сплатило відповідні податки та збори до бюджету.

У відповідності до частини 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист лише свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вказаною нормою встановлено загальну презумпцію правомірності набуття права власності, тобто за загальним правилом право власності вважається таким, що набуте на законних підставах.

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Виходячи з наведеної норми суд першої інстанції зазначив, що станом на час розгляду даної справи, відповідачем не надано господарському суду жодних доказів про те, що ним спірне майно було набуто у власність на підставах заборонених законом.

В спростування наведеного висновку апелянт покликається на те, що судом першої інстанції в процесі розгляду справи № 9/116 (2010) не було з'ясовано обставини недійсності біржової угоди № 171-03/4 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 24.09.2003р., укладеної між військовою частиною А 2714 та ЗАТ «Ірокс», яка була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 32/586-45/428т-50/205т.

Вказані доводи відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вищевказана обставина не могла бути відома Господарському суду Львівської області та досліджена ним в процесі розгляду справи № 9/116 (2010), оскільки на момент розгляду даної справи та прийняття судом оскаржуваного рішення від 10.08.2010р. не існувала, так як була встановлена значно пізніше рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010р. у справі № 32/586-45/428т-50/205т.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходить з обставин, які існували на момент прийняття такого рішення.

Не ґрунтуються на законі і доводи апелянта про те, що оскільки рішенням Господарського суду м Києва від 06.10.2010р. у справі № 32/586-45/428т-50/205т за позовом Міністерства оборони України до ЗАТ «Ірокс»та Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління», за участю третіх осіб біржова угода № 171-03/4 договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості від 24.09.2003р., укладена між військовою частиною А 2714 та ЗАТ «Ірокс», визнана недійсною з моменту її укладення, всі наступні угоди щодо відчуження спірного майна, укладені після неї, також є недійсними.

Стаття 216 ЦК України, передбачає правові наслідки недійсності правочину. Серед наслідків, передбачених ст.216 ЦК України, такого наслідку недійсності правочину, як недійсність інших договорів та угод, що укладені після угоди, що визнана судом недійсною немає.

Окрім того, відповідно до ст.215 ЦК України правочин є недійсним у випадку, коли його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) або такий, який визнаний судом недійсним.

Ні правочин, за яким ЗАТ «Воютицький цегельний завод»набуло право власності на спірне майно (договір купівлі-продажу № 768 від 15.04.2009р.), ні правочин щодо передачі вказаного майна до статутного фонду ТзОВ В «Будівельник»за актом приймання-передачі від 05.05.2009р., в судовому порядку недійсним не визнавався, їх недійсність не встановлена законом.

З огляду на вищевказане, твердження апелянта про те, що спірне майно набуто у власність на підставах заборонених законом суперечить чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами не надано господарському суду доказів про те, що спірне майно, яке було передано ТзОВ В «Будівельник»у статутний фонд відповідачем на підставі акту приймання-передачі від 05.05.2009р., вчинено з порушенням чинного законодавства, що позивач, який володіє річчю, набув його на незаконних підставах.

На час розгляду справи в господарському суді, сторонами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність володіння позивачем переданим йому за актом приймання-передачі від 05.05.2009р. у статутний фонд майном, чи незаконність набуття відповідачем права власності на спірне майно.

В даному випадку суд виходив з того, що Акт приймання-передачі від 05.05.2009р., який є підписаним повноважними особами позивача та відповідача, їх підписи засвідчені печатками сторін, слід розглядати допустимим доказом у справі, який посвідчує факт добровільної, без примусу, тобто з волі та усвідомлення відповідача, передачі вищевказаних об”єктів (майна) до статутного фонду ТзОВ В «Будівельник», зазначений Акт прийому-передачі містить усі необхідні відомості, що дозволяло сторонам виконувати за цим актом зобов”язання без усіляких заперечень і претензій.

Покликання апелянта на норми цивільного та господарського законодавства України, за якими право (можливість) витребування спірного майна від добросовісного набувача виникає в особи, коли вона доведе, що дане майно вибуло з його володіння (власника або особи, якій він передав майно у володіння) не з їхньої волі іншим шляхом, є безпідставним і таким, що суперечить вимогам ст.388 ЦК України. Міністерство оборони України в 2003р. передало у володіння та розпорядження спірне майно з метою відчуження ДП «Львівське будівельно-монтажне управління», яке є правонаступником в/ч А 2714. Отже, Міністерство оборони України, яке в 2003р. було власником спірного майна, знало про те, що спірне майно буде відчужено особою, а саме в/ч А 2714, якій воно було передано саме для цієї мети. Тому твердження апелянта про те, що спірне майно вибуло із володіння власника поза його волею є помилковим.

Крім цього, вимога про витребування майна від добросовісного набувача не було предметом розгляду в суді першої інстанції у справі № 9/116 (2010).

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А на підставі ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позовні вимоги про визнання позивача добросовісним набувачем та визнання за ним права власності на спірне майно відповідач визнав в повному обсязі.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Станом на час розгляду справи № 9/116 (2010) в Господарському суді Львівської області та на даний час особа, в інтересах якої подана апеляційна скарга, не є власником спірного майна, а відтак прийняття оскаржуваного рішення у справі не порушує її прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині визнання позивача добросовісним набувачем та визнання за ним права власності на спірне майно є законними та обґрунтованими і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача в частині зобовязння Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експортної оцінки»зареєструвати за ТзОВ В «Будівельник»право власності на 92/100 апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена вимога позивача є передчасною, оскільки ним не надано суду жодних доказів про відмову останнього зареєструвати за позивачем право власності на 92/100 частини від усього майнового комплексу по вул. Авіаційній 7, у м.Львові, а відтак в цій частині вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду відповідно до п.5 частини 1 статті 81 ГПК України.

В апеляційній скарзі скаржником не вказано, які саме норми матеріального та процесуального права господарським судом порушено при прийнятті оскаржуваного рішення та яким чином порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2010р. у справі № 9/116 (2010) залишити без змін, а апеляційну скаргу Військового прокурора Західного регіону України, м.Львів, в інтересах держави Міністерства оборони України, м.Київ, - органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне монтажне управління», м.Львів, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяПроцик Т.С.