Постанова № 18685374, 15.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

15.09.11 Справа № 5015/1273/11

ПОСТАНОВА

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., судді Давид Л.Л., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю прокурора Павлиска Н.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко»на рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2011 року у справі №5015/1273/11 порушеній за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі ЛМКП «Львівтеплоенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко»про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Н.Березяк ) рішенням від 20 червня 2011 року у справі №5015/1273/11 порушеній за заявою прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі ЛМКП «Львівтеплоенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко»про стягнення заборгованості, позовні вимоги задовольнив: стягнув з відповідача на користь позивача 40539,03 грн. основного боргу, 406,34 грн. пені, 1411,11 грн. інфляційних втрат, 484,92 грн. три відсотки річних та 428,42 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход державного бюджету.

Не погоджуючись із вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2011 року по справі № 5015/1273/11. Скаржник вважає, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме, суд першої інстанції помилково прийняв рішення про задоволення позовних вимог та із порушенням приписів ч.1 ст.79 ГПК України. Скаржник вважає, що провадження у справі слід було зупинити у звязку із тим, що Личаківським районним судом м. Львова розглядається справа за позовом ФДМ України та Регіонального відділення ФДМ України до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про визнання за державою права власності на приміщення колишнього гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, де одним із третіх осіб на стороні відповідача є скаржник. Отже правовий статус будинку (в який позивач постачав теплову енергію) є спірним, право власності на нього оспорює держава, що може суттєво вплинути на вирішення оскаржуваного спору, а також призвести до зміни споживача послуг з постачання теплової енергії.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення у справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим. Також вважає, що суд першої інстанції правомірно не зупинив провадження у справі, оскільки клопотання відповідача та обставини, на які він посилався у ньому як на підставу зупинення, не стосувалися предмету позовних вимог, зокрема, періоду, за який стягується заборгованість (з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року).

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та прокурор повідомлені належним чином про що є докази у матеріалах справи.

В судовому засіданні прокурор просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, просить залишити в силі.

Представники сторін в судове засідання не з»явились, клопотань не подали. Тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними у справі доказами відповідно до вимог ст.75 ГПК України. Слід зазначити, що за клопотанням скаржника суд відкладав розгляд апеляційної скарги у звязку із неможливістю його представника взяти участь у судовому засіданні та із необхідністю доповнити апеляційну скаргу. Проте, скаржник доповнення до апеляційної скарги не подав, повторно не зявився у судове засідання, доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не подав.

Як встановлено ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених особливостей.

Відповідно до вимог ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухав пояснення прокурора, розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко», перевірив законність і обгрунтованість рішення господарського суду Львівської області області від 20 червня 2011 року у справі №5015/1273/11 у повному обсязі, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи прокурор Личаківського району м. Львова у березні 2011 року звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко», в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 40539,03 грн. основного боргу, 406,34 грн. пені, 1411,11 грн. інфляційних втрат, 484,92 грн. три відсотки річних за неналежне виконання договору № 3638/л про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Господарський суд Львівської області позов прокурора задовольнив повністю, стягнув з відповідача спірну суму на користь позивача, а також стягнув з відповідача в доход державного бюджету 428,42 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із наступного.

У силу ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з матеріалами справи Львівське міське комунальне підприємство „Львівтеплоенерго” та товариство з обмеженою відповідальністю „Олеко” 15 жовтня 2002 року уклали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3638/л за умовами якого позивач зобовязався здійснювати постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу у потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, зокрема до 15-го числа, наступного за звітним споживач (відповідач) повинен оплачувати енергопостачальній організації (позивач) вартість спожитої теплової енергії ( п.п.1, 2.1.,2.2., 6.1., 6.2., 6.3. договору № 3638/л).

Пунктом 7.2.3 договору № 3638/л передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення у разі несвоєчасності оплати за поставлений товар, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору № 3638/л позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу, однак відповідач свої договірні зобовязання виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 40 539,03 грн.

Відповідно до п.7.2.3 договору на заборговану суму нараховано 406,34 грн. пені, а на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в звязку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості спожитої теплової енергії також нараховано три відсотки річних в сумі 484,92 грн. та 1411,11 грн. інфляційних , які позивач просить стягнути з відповідача.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення чи спростування відповідача позовних вимог по суті.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції вірно констатував, що з огляду на наведене, позовні вимоги позивача документально обґрунтовані і підлягають задоволенню. Також Львівський господарський суд обґрунтовано і законно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Личаківським районним судом м. Львова справи за позовом ФДМ України та Регіонального відділення ФДМ України до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про визнання за державою права власності на приміщення колишнього гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з тих підстав, що справи не пов»язані.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника про те, що оскільки правовий статус будинку (в який позивач постачав теплову енергію) є спірним, право власності на нього оскаржується державою, то це може вплинути на вирішення оскаржуваного спору, а також призвести до зміни споживача послуг з постачання теплової енергії, а тому розгляд справи Личаківським районним судом м.Львова про визнання за державою права власності на приміщення колишнього гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, суттєво впливає на вирішення справи №5015/1273/11 по суті.

Така позиція відповідача не ґрунтується на законі та не відповідає викладеним фактичним обставинам справи №5015/1273/11.

За приписами ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У даному випадку неможливість розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по справі №5015/1273/11 до вирішення справи за позовом ФДМ України та Регіонального відділення ФДМ України до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про визнання за державою права власності на приміщення колишнього гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Личаківським районним судом повинна б була полягати в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені Львівським апеляційним господарським судом самостійно у цій справі.

При розгляді апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2011 року у справі №5015/1273/11 Львівський апеляційний господарський суд повинен перевірити, чи суд першої інстанції повно з'ясував обставин, що мають значення для справи і стосуються предмету спору; чи доведені обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; чи відповідність висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; чи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розгляд і вирішення Личаківським районним судом м.Львова справи за позовом ФДМ України та Регіонального відділення ФДМ України до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про визнання за державою права власності на приміщення колишнього гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 жодним чином не стосується розгляду спору про стягнення заборгованої суми за поставлену позивачем і спожиту відповідачем у минулому, але не оплачену теплову енергію.

Крім того, відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В апеляційній скарзі відповідач не спростував викладених у рішенні висновків місцевого господарського суду про його (відповідача) заборгованість позивачу; не надав доказів оплати стягуваної суми або її частини.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Львівської області на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи та дав їм відповідну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20 червня 2011 року у справі №5015/1273/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Олеко»- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддяГриців В.М.

суддя Мурська Х.В.

суддя Давид Л.Л.