Постанова № 18685361, 22.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа № 5015/2290/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма “Українська меблева марка” від 19.08.2011р. без номера

на рішення господарського суду Львівської області

від 10.05.2011р. у справі № 5015/2290/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енерголіс”, м.Червоноград Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Українська меблева марка”, м.Львів

про стягнення вартості неоплаченого товару, що становить 24387,84грн.

за участю представників:

від позивача Слюсарчик І.М., Готич І.В.

від відповідача Білан О.Г.

Права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз’яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі №5015/2290/11 (суддя Іванчук С.В.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Енерголіс”, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Українська меблева марка” на користь позивача 24387,84грн. боргу, 243,88грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст.193,198 ГК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі –ТзОВ «Фірма «Українська меблева марка», оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, всебічності розгляду справи, а саме, відповідача не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, тому останній не мав змоги подати свої заперечення щодо спростування відомостей, зазначених в накладній, на підставі якої суд зробив висновок про факт отримання відповідачем продукції на суму 24 387,84грн., що, в свою чергу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Також зазначає, що наявна в матеріалах справи накладна підписана невідомою особою, а підпис, проставлений в накладній не належить підпису директора, також вказує на відсутність в накладній відтиску печатки товариства та вказує на можливість проставлення відтиску штампу на чистих бланках, відтак, зазначає про те, що наявна в матеріалах справи накладна не може бути належним та допустимим доказом.

Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.57-59) та усними поясненнями представників в судовому засіданні. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Позивач згідно накладної №1212 від 23.12.2010р. поставив відповідачу товару на загальну суму 24387,84грн. (а.с.62).

Направлена на адресу відповідача вимога №98 від 09.03.2011р. та претензія №118 від 24.03.2011р. про оплату 24387,84грн. боргу протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.14,18, 19), залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення ТзОВ «Енерголіс» з позовом про стягнення з ТзОВ «Фірма «Українська меблева марка»24387,84грн. боргу в судовому порядку.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду –відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно видаткової накладної №1212 від 23.12.2010р. відповідачем отримано продукції на суму 24 387,84грн., що підтверджується підписом представника відповідача без зазначення посади, прізвища, імені, однак, даний підпис скріплений відтиском печатки ТзОВ «Фірма «Українська меблева марка»на накладній.

Оригінал видаткової накладної оглянутий колегією в судовому засіданні, долучений до матеріалів справи та визнаний таким, що оформлений відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, видатковою накладною підтверджено факт здійснення господарської операції - поставки товару, який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт поставки позивачем продукції, та відповідно, виникнення зобов?язання відповідача по оплаті вартості отриманої продукції.

Окрім того, факт проведення позивачем такої господарської операції підтверджується податковою накладною (а.с.61). Також судова колегія звернула увагу, що за змістом апеляційної скарги відповідач, заперечуючи належність підпису на накладній директору товариства, не заперечує факт отримання товару по вказаній накладній.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача №98 від 09.03.2011р., отримана відповідачем 12.03.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника на поштовому повідомленні про вручення конверта адресату (а.с.18-19) та залишена без відповіді та задоволення.

Кожна сторона зобов?язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та для забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано скаржником (відповідачем), доказів про відмову від прийняття товару, претензій щодо якості товару, повернення товару, а також доказів, якими б підтверджувалась оплата вартості поставленого товару відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Стосовно доводів скаржника, що відтиск печатки на накладній не є відтиском печатки товариства, то судова колегія зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено оригінал договору №1/2 від 01.04.2007р. у якому в реквізитах сторін стоїть підпис директора відповідача, який завірений аналогічною печаткою товариства (а.с.63). Окрім того, відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, яким би підтверджувався факт порушення правил обліку, зберігання та використання печаток і штампів (акт службового розслідування, звернення до органів внутрішніх справ тощо).

Посилання скаржника на можливість проставлення відтиску штампу відповідача на чистих бланках не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівника підприємств.

Щодо заявленого в судовому засіданні усного клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи на предмет встановлення підпису в накладній №1212 від 23.12.2010р. підпису директора ТзОВ «Українська меблева марка», то таке клопотання судом відхилене як безпідставне, оскільки з даної накладної не вбачається, що товар отриманий та підпис в накладній проставлений саме директором відповідача.

Посилання відповідача на порушення судом принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, всебічності розгляду справи, вважається судовою колегією безпідставним. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали місцевого господарського суду від 26.04.2011р. ТзОВ «Українська меблева марка»(а.с. 4), останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з цим, судова колегія зазначає, що у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов?язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи. Скаржник, в даному випадку, в суді першої інстанції не скористався наданими йому правами, визначеними даною статтею.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, згідно ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі №5015/2290/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма “Українська меблева марка” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.