Постанова № 18685213, 26.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.11 Справа № 5015/2235/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянув апеляційну скаргу військової частини А 0998

на рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011р.

у справі № 5015/2235/11

за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів

до військової частини А 0998, м.Яворів

про стягнення 5820,00 грн. завданих збитків,

з участю представників :

від скаржника не з»явився

від позивача Калітєєвська Є.О. гол. спеціаліст-юрисконсульт (посвідчення № 185)

від прокуратури не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник та прокуратура належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/2235/11 (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позов військового прокурора Львівського гарнізону поданого в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів та стягнуто з військової частини А 0998, м.Яворів в доход міського бюджету м.Яворів 5820,00 грн. завданих збитків та судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач військова частина А 0998 подала до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки у військовій частині А0998 в листопаді 2009 року дійсно проводилась перевірка природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки № 114/20, яким виявлено залишки зрізаних дерев на території 54 військового містечка. Однак, як зазначає скаржник, вказані дії позивача були оскаржені до Львівського окружного адміністративного суду, на даний час адміністративна справа знаходиться на розгляді у Львівському апеляційному адміністративному суді і рішення, прийняте за результатами апеляційного провадження, може вплинути на підставність вимог Державної екологічної інспекції у Львівській області у даній справі. Відтак, скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження у справі, а оскаржуване рішення є передчасним.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Військовою прокуратурою Львівського гарнізону із залученням спеціалістів державної екологічної інспекції в Львівській області, в порядку ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” проведено перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України у військовій частині А0998.

Відповідно до державного Акту на право користування земельною ділянкою серія Б №039746 від 1983р., на обліку Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (далі Яворівська КЕЧ району) знаходиться земельна ділянка військового містечка №54, яка відведена вказаній квартирно-експлуатаційній частині району рішенням Ради Міністрів УРСР від 08.07.1980р. №413 РС.

На даний час вищевказана земельна ділянка військового містечка №54 перебуває на обліку Яворівської КЕЧ району та використовується (відведена) військовій частині А0998, що підтверджується відомістю наявності та використання земельних ділянок Яворівської КЕЧ району форми 405.

Згідно із ст.77 Земельного Кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-медичних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України “Про використання земель оборони” військові частини, установи, військово-навчальні заклади, підприємства та організації Збройних Сил України, інших військових формувань, що утворені відповідно до законів України зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення.

Відповідно до ст.5 вищевказаного Закону на землях оборони встановлюються природоохоронні та інші обмеження щодо використання земель відповідно до закону.

Статтею 37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Статтями 4, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до вимог ст.28 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” передбачено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України на підставі ордеру на видалення зелених насаджень.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045 “Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах” видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера.

Однак, в порушення вищезазначених положень в ході проведення вищевказаної перевірки військової частини А0998 встановлено, що вказаною військовою частиною на території військового містечка №54 було зрізано 7 дерев породи сосна та 2 дерева породи береза.

Зрізання вищевказаних дерев було здійснено військовослужбовцями військової частини А0998, зокрема військовослужбовцями квартирно-експлуатаційної служби вказаної військової частини без наявності рішення виконавчого комітету Яворівської міської ради та відповідного ордеру.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №559 від 08.04.1999р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1789 від 28.12.2001р. “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів” затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників, які викладені у додатку №1 вищевказаної постанови.

Згідно з розрахунком шкоди, заподіяної зеленим насадженням незаконною рубкою дерев у військовому містечку №54, проведеного, згідно з Додатком №1 до Постанови Кабінету Міністрів України №559 від 08.04.1999р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1789 від 28.12.2001р. “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів”, шкода заподіяна військовою частиною А0998 внаслідок порушення вищевказаних вимог природоохоронного законодавства становить 5820,00грн.

Вищевказані порушення військовою частиною А0998 вимог природоохоронного законодавства зафіксовані Актом позивача перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.11.2009р. №115/20.

З повідомлення державної екологічної інспекції в Львівській області від 07.02.2011р. вих. №05-291 вбачається, що шкода у розмірі 5820,00грн., що нарахована військовій частині А0998 за знищення зелених насаджень у військовому містечку №54 у м.Яворові не відшкодована.

В контексті викладеного суд першої інстанції підставно дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при поданні скаржником апеляційної скарги не було сплачено державне мито, в зв»язку з чим колегія суддів дійшла висновку про стягнення з військової частини А 0998, м.Яворів в доход державного бюджету державне мито у розмірі, передбаченому Декретом КМУ «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993р. (із змінами та доповненнями) за поднання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011 року у справі № 5015/2235/11 залишити без змін.

3. Стягнути з військової частини А 0998, м.Яворів в доход державного бюджету 29,10 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.