Постанова № 18684903, 12.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

12.09.11 Справа № 5015/2312/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011р.

у справі № 5015/2312/11

за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ

до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 2235453 грн. 64 коп. ,

з участю представників :

від скаржникаОСОБА_1. головний юрисконсульт Львівської філії (довіреність № 378/51 від 01.09.2011р.)

від відповідача ОСОБА_2. начальник юридичного відділу (довіреність № 1 від 04.01.2011р.)

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.06.2011р. у справі № 5015/2312/11 (суддя Іванчук С.В.) задоволено частково позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ та стягнуто з Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів 1740190,29 грн. основного боргу, 96138,28 грн. пені, 76 759,14 грн. 3% річних та 229226,03 грн. інфляційних втрат, 21183,51 грн. державного мита та 230,51 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено.

Позивач Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” з постановленим рішенням не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити повністю, оскільки вважає дане рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 281163,81 грн. за увесь час прострочення оплати отриманого природного газу у відповідності до умов договору поставки природного газу № 06/09-1257БО-21 від 23.09.2009р., ст. 625 Цивільного кодексу України та листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року “Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, що залишено поза увагою місцевим господарським судом при вирішенні позову в цій частині.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року у справі № 5015/2312/11 змінити, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 23.09.2009 року між Дочірньою компанією “Газ України”НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та Львівським комунальним підприємством “Залізничнетеплоенерго” (покупець) було укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1257БО-21 (надалі договір), за умовами якого постачальник згідно з цим договором зобовязався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у даному договорі.

За умовами п. 4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Згідно п. 6.1 договору статочний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобовязань, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На виконання своїх договірних зобовязань позивач в період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15388243,53 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками постачальника і покупця та скріпленими їх печатками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення взятих на себе згідно укладеного договору зобовязань вартість отриманого природного газу оплатив лише частково в сумі 13648053,24 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1740190,29 грн., яку останній заявив до стягнення у позовній заяві.

Водночас, зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений договором, остаточну оплату за поставлений природний газ не здійснив, чим порушив свої договірні зобовязання, позивач у відповідності до вимог ст. ст. 230-231 ГК України, ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 ЦК України на підставі п. 7.2 договору нарахував за період прострочення відповідачем оплати з 21.10.2010 року по 21.04.2011 року пеню в сумі 137340,40 грн.

У п. 7.10 договору сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, що не суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому нарахування позивачем пені саме за період з 21.10.2010 року по 21.04.2011 року в сумі 137340,40 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Одночасно, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, керуючись ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, частково задоволив клопотання відповідача та зменшив розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з останнього, на 30 відсотків, стягнувши з відповідача 96138,28 грн. пені, а в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача решти суми нарахованої позивачем пені відмовив. Проте, в апеляційній скарзі позивач не заперечує правомірність такого висновку місцевого господарського суду і рішення в цій частині не оскаржує.

Окрім того, у звязку з систематичним простроченням відповідачем оплати отриманого природного газу позивач згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з листопада 2009 року по березень 2011 року в сумі 281163,81 грн. та 3 % річних за період з 11.11.2009 року по 21.04.2011 року в сумі 76759,14 грн., які місцевий господарський суд стягнув з відповідача, за винятком 51937,78 грн. інфляційних втрат, у стягненні яких позивачу відмовив у звязку з безпідставністю їх нарахування.

Постановляючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми, на яку збільшився основний борг відповідача внаслідок інфляційних процесів, дійшов висновку, що при розрахунку інфляційних витрат позивач припустився помилки, не прийнявши до уваги строків оплати, погоджених договором, та всіх проведених відповідачем оплат, що мали місце на протязі кожного звітного місяця, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволив лише частково в сумі 229226,03 грн.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції неправомірним, оскільки розрахунок інфляційних втрат проведено позивачем відповідно до умов договору, ст. 625 Цивільного кодексу України та листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року “Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Згідно цих розяснень при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не за кожен день (дату) місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Колегія суддів наголошує, що інфляційні втрати за період з листопада 2009 року по березень 2011 року в сумі 281163,81 грн. позивачем нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та обставин справи по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо, враховуючи дату підписання цих актів, строки оплати поставленого природного газу, встановлені договором, та дати усіх проведених відповідачем оплат, що мали місце протягом кожного звітного місяця, а тому вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що скаржником згідно платіжного доручення № 3055 від 05.07.2011р. сплачено державного мита в розмірі 587,00 грн. Однак, згідно Дектеру КМУ «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993р. (із змінами та доповненнями) за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду сплачується державне мито в розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи із оспорюваної суми. В даному випадку стороною оспорюється сума 51937,78 грн. інфляційних втрат, а відтак до стягнення підлягає державне мито в розмірі 259,69 грн.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.49,91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року у справі № 5015/2312/11 в частині стягнення з Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів на користь Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ 229226,03 грн. інфляційних втрат, 21183,51 грн. державного мита та 230,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу змінити, стягнувши з Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ 281163,81 грн. інфляційних втрат, 21942,51 грн. державного мита та 231,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2011 року у справі № 5015/2312/11 залишити без змін.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 259,69 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.