Постанова № 18684770, 08.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.11 Справа № 5008/467/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Судді-доповідачаДавид Л.Л.

суддівГриців В.М.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засіданняМазурській В.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 б/н від 04.07.2011 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року

у справі № 5008/467/2011 (суддя Мокану В.В.).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез центр», м. Ужгород

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород

про зобовязання повернути із незаконного володіння належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Синтез-центр” майно та надання можливості вивезення даного майна з будівлі ресторану по вул. Ракоці, 135 в с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області.

за участю представників сторін:

від позивача : не з»явились;

від позивача: ОСОБА_3 директор, ОСОБА_4 представник (довіреність від 04.11.2010 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року у справі № 5008/467/2011 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтезцентр»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: зобовязати відповідача повернути позивачу наступне майно: альтанка 1 шт.; кавоварка 1 шт.; кавомолка 1 шт.; лазня 1 шт.; плита МХВ 1 - 1 шт.; плита газова 6-камфорна 1 шт.; стіл горіховий офісний 1 шт.; стіл з буртом і полкою 4 шт.; стіл холодильний 1 шт.; телевізор LCD 1 шт.; ксерокс багатофункціональний 1 шт.; офісні меблі (2 шкафи + 1 диван); обладнання для бару; стіл двохсекційний з мийкою 1 шт.; стелаж кухонний 900 х 450 - 2 шт.; стелаж кухонний 1200 х 450 - 1 шт.; лампа настільна 1 шт.; бокали для вина 80 шт.; бокали для шампанського 80 шт.; бокали коньячні 36 шт.; рюмки 80 шт.; бухгалтерська програма «Рарус»кафе-ресторан 1 шт.; бухгалтерська програма 1С версія 7 1 шт.; касовий апарат 1 шт.; комплекс комунікаційної системи 1 шт., а в решті позову відмовлено. Також даним рішенням судом стягнено з відповідача на користь позивача 1846,42 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита та 168,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі ФОП, апелянт), не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято за неправильного застосування норм матеріального права, та неповного зґясування фактичних обставин справи, а відтак просить його скасувати та прийняти нове, яким в поданому до нього позові відмовити. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було зясовано чи належить спірне майно позивачу на праві власності, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження вказаних обставин, а тому факт наявності такого права в позивача є недоведеним. Зокрема, на думку апелянта, не є такими доказами оборотно-сальдові відомості, складені ще 15.10.2010 року, оскільки вони не є первинними документами бухгалтерського обліку, та не відображають обставин після їх складення. Окрім цього, скаржник посилається на те, що жодними доказами не доведено наявності спірного майна у володінні ОСОБА_3 Зокрема, апелянт вважає, що не є такими доказами додатки до листа № 40, які суд першої інстанції оцінив двозначно, в першу чергу оцінивши сам факт їх подання відповідачем, а не їх зміст як доказів в розмінні ст. 32 ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-центр»(надалі ТОВ) апеляційну скаргу заперечив з підстав, викладених у відзиві від 20.07.2011 року (вх. № 5951 від 22.07.2011 року). Зокрема, посилається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував факт належності спірного майна позивачу. Даний факт підтверджується, зокрема, висновком експерта про оцінку приміщення, з якого також вбачається, що дане майно перебувало в орендованому приміщенні. Також позивач посилається на те, що не відповідає дійсності твердження скаржника про вивезення ним після закінчення строку оренди спірного майна з орендованого приміщення, з підстав того, що відповідачем було позбавлено його доступу до цього приміщення. Просить залишити без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року у справі № 5008/467/2011.

В судовому засіданні 01.09.2011 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та заперечив наявність у нього спірного майна, а представник Позивача заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві. Судовою колегією оголошено перерву до 08.09.2011 року до 11 год. 00 хв.

В судове засідання 08.09.2011 р. з»явились представники Відповідача, які підтримали доводи апеляційної скарги. Представник Позивача в судове засідання не з»явився.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін в попередньому судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «Синтез-Груп»(т. 1, а.с. 5-8), з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.05.2011 року, дане Товариство просило Господарський суд Закарпатської області прийняти рішення, яким зобовязати приватного підприємця ОСОБА_3 повернути із незаконного володіння перелічене в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог майно, а саме: належні йому на праві власності речі, які знаходились в орендованому у відповідача нежитловому приміщенні згідно договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року. Підставою для даного позову, вказано те, що відповідач позбавив позивача в доступі до орендованого майна та можливості забрати спірне майно по закінченні строку дії договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року.

Судом встановлено, що між сторонами справи було укладено договір оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року (надалі Договір), відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого, відповідач передав позивачу в оренду будівлю, розташовану в селі Сюрте Ужгородського району, по вулиці Ракоці, 135, загальною площею 170,80 кв.м., та земельну ділянку, на якій розташована вказана будівля, площею 0,0855га, для організації підприємства громадського харчування (кафе бар, ресторан, т.1, а.с. 12-14).

Як вбачається з листа Ужгородського РКП «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»№ 576//01-16 від 18.05.2011 року, вищевказане нерухоме майно, що є обєктом оренди по Договору, належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2001 року (т. 1, а.с. 117).

Відповідно до п. 3.1 Договору, термін оренди складає два роки і одинадцять місяців, тобто до 01.11.2010 року.

Відповідно до п.п. 9.4 - 9.5 Договору обєкт оренди мав бути повернутий шляхом підписання сторонами акту здачі приймання протягом одного дня з моменту початку роботи двохсторонньої комісії.

Як встановлено судом, відповідач листом від 22.07.2010 року (т.1, а.с. 80) повідомив позивача про відмову від його продовження після закінчення строку дії договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року, а тому згідно п. 3.3 даного Договору, ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, він є припиненим у звязку закінченням строку, на який його було укладено.

Також судом встановлено, що сторонами не підписувався акт приймання-передачі орендованого майна відповідно до умов п..п. 9.1 - 9.5 Договору.

В позовній заяві, позивач стверджує, що відповідач ще до закінчення строку дії Договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року припинив його доступ до обєкту оренди та спірного майна, що там знаходилось.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження вказаних обставин.

Як вбачається з поданої позивачем в підтвердження вищевказаних обставини постанови старшого ДІМ СДІМ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області від 02.02.2011 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо гр. ОСОБА_3 в звязку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України (т. 1, а.с. 47-48). Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду, прийняте в порядку кримінального судочинства, яким було встановлено вищевказані обставини та вину відповідача в їх вчиненні.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту вказаної норми випливає, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, при цьому спірне майно на час звернення до суду з даним позовом повинно перебувати у відповідача. В протилежному випадку, якщо позивач не може індивідуалізувати майно, яке знаходиться у відповідача, та довести його наявність у відповідача на час звернення до суду, то він може звернутись до суду з вимогою про відшкодування вартості вказаного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обгрунтування свого права власності на спірне майно подано суду копії оборотно-сальдових відомостей за 9 місяців 2010 року (т. 1, а.с. 18-20), які суд першої інстанції прийняв до уваги як докази в підтвердження такого права позивача.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порушення норм ст.ст. 4-7, 32-33, 43, 84 ГПК України не було враховано, що наявність майна у вказаних відомостях не є свідченням наявності в позивача права власності на них, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вони повинні ґрунтуватись на первинних документах, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Проте, позивачем в порушення норм ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не було подано суду таких первинних документів, які підтверджували факт набуття позивачем права власності на спірне майно. З вказаних підстав, не може бути таким доказом й поданий позивачем звіт про оцінку № 109/08/10 від 05.08.2010 року нежитлової будівлі (кафе-бару) за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с.Сюрте, вул..Ракоці, 135 (т.1, а.с. 98-116). Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи не доведення позивачем свого права власності на спірне майно, безпідставно визнав встановленими вказані обставини.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем в обгрунтування свого права на частину спірного майна, подано суду копії рахунків, рахунків-фактур, видаткових накладних та актів приймання-здачі виконаних робіт (т. 2, а.с. 24-33). Однак, з їх змісту, та поданого позивачем позову, неможливо індивідуалізувати вказане майно, як саме те, що знаходилось в орендованому приміщенні.

При цьому, також не може бути доказом знаходження спірного майна в орендованому приміщенні на час звернення до суду з даним позовом і поданий позивачем звіт про оцінку № 109/08/10, оскільки він складений станом на 05.08.2010 року, тобто за три місяці до закінчення строку дії договору оренди нежитлової будівлі від 01.12.2007 року, та більше як за вісім місяців до подання даного позову.

Щодо посилання суду на додатки № 1 та № 2 до листа № 40 від 12.10.2009 року (т. 1, а.с. 73-75) як докази в обґрунтування висновків суду про доведення позивачем факту перебування частини спірного майна на території обєкта оренди, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції, зробивши висновок про недійсність, додатків посилаючись на те, що вони не могли бути оформлені зі сторони позивача, так як містять відтиск печатки ТОВ «Синтез-Центр», яка з 26.02.2009 року оголошена недійсною, водночас зазначив про те, що вказані лист № 40 та додатки до нього підтверджують факт знаходження спірного майна на обєкті оренди. Таким чином, місцевий господарський суд, встановивши недостовірність вказаних доказів, водночас взяв їх до уваги як належний та допустимий доказ факту перебування частини спірного майна на території обєкта оренди. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що дані лист та додатки датовані 2009 роком, тобто задовго до подання даного позову.

Будь-яких інших доказів, які підтверджували факт знаходження майна, яке просить витребувати позивач та яке витребувано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на час подання даного позову у відповідача, позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено суду наявності правових підстав для витребування у відповідача відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України майна, переліченого в позовній заяві, та задоволення поданого позову, обраним позивачем способом захисту.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року у справі № 5008/467/2011 слід скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, вважає, що слід відшкодувати відповідачу за рахунок позивача 925 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, б/н від 04.07.2011 р. задоволити.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011 року у справі № 5008/467/2011 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов»язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 повернути ТзОВ «Синтез-центр»майно, а саме: альтанка - 1 шт.; кавоварка - 1 шт.; кавомолка - 1 шт.; лазня - 1 шт.; плита МХВ 1 1 шт.; плита газова 6-камфорна 1 шт; стіл горіховий офісний 1 шт.; стіл з буртом і полкою 4 шт.; стіл холодильний 1 шт.; телевізор LCD 1 шт; ксерокс багатофункціональний 1 шт.; офісні меблі (2 шкафи+1 диван); обладнання для бару; стіл двохсекційний з мийкою 1 шт.; стелаж кухонний 900 х 450 2 шт.; стелаж кухонний 1200 х 450 1 шт.; лампа настільна 1 шт.; бокали для вина 80 шт.; бокали для шампанського 80 шт., бокали коньячні 36 шт., рюмки 80 шт., бухгалтерська програма «Рарус «кафе-ресторан»- 1 шт.; бухгалтерська програма 1С версія 7 1 шт.; касовий апарат 1 шт.; комплекс комунікаційної системи - 1 шт. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтезцентр” (88000, місто Ужгород, вулиця Собранецька, 60, ідентифікаційний код 34022853) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 925 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6.Справу № 5008/467/2011 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Суддя-доповідачДавид Л.Л.

СуддіГриців В.М.

Мурська Х.В.

повний текст постанови складено та підписано 09.09.2011 р.