Постанова № 18684705, 07.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа № 5015/1945/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Давид Л.Л.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Галичина". м. Радехів Львівської області, без номера від 01.07.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2011 р.

у справі № 5015/1945/11, суддя Довга О.І.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів Львівської області

про стягнення 14 206,02 грн.

за участю представників

від позивача: Нестеришин Т.С.

від відповідача: не з'явились.

Розпорядженням голови суду від 06.09.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Давид Л.Л.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2011р.(суддя Довга О.І.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Будинок Тканин", м. Київ задоволено в повному обсязі. З рахунку Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) "Галичина", м. Радехів на користь позивача стягнуто 3 879,47 грн. –3% річних, 10308,55 грн. інфляційних нарахувань, 142,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов’язання по оплаті поставленого товару згідно договору купівлі-продажу товарів № 221 від 01.01.2010р., правомірно нарахував відповідачу 3% річних та інфляційній втрати за весь період прострочення, , а тому позов підлягає задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ЗАТ "Галичина" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2011р. у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, що вказане рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на ту обставину, що місцевим господарським судом порушено його конституційне право на захист охоронюваних законом інтересів, оскільки жодних процесуальних документів на його адресу не надходило.

Скаржник участі уповноваженого представника у судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

В даному судовому засіданні представник позивача заперечив доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході судового засідання. Просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010р. між ЗАТ "Галичина"(покупець) та ТзОВ "Будинок Тканин"(пордавець) було укладено договір купівлі-продажу № 221( а.с.10-11).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Продавець продає, а Покупець купляє молоко по базовому вмісту жир-білка (40:60), що відповідає за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам за ціною, що зазначена в додатку №1, та оплачує його вартість відповідно до умов Договору.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 221 від 01.01.2010р., у жовтні 2010р. Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з ЗАТ "Галичина" 294 529,50 грн. заборгованості, 26 644,61 грн. пені, 12 531,83 грн. інфляційних втрат та 4 696,86 грн. –3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2010р. у справі № 9/173(10) позовні вимоги задоволено частково, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 294 529,50 грн. - основного боргу, 10 247,093 грн. - пені, 12 531,83 грн. - інфляційних втрат, 4 969,86 грн. –3% річних, позивачу відшкодовано судові витрати.

Оскільки, станом на 28.03.2011р. Відповідач не погасив наявну заборгованість перед Позивачем, встановлену судовим рішення у справі № 9/173 (10), останній звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача 3% річних за період з 19.10.2010р. по 28.03.2011р. та інфляційних втрат за період з 01.10.2010р. по 28.02.2011р.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задоволив в повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.( ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з невиконанням Відповідачем обов’язку по сплаті заборгованих коштів у Позивача виникло право вимоги щодо інфляційних та річних в зв’язку з невиконанням боржником грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на те, що діюче законодавство не пов"язує припинення зобов’язання з наявністю судового рішення, а також враховуючи, що відповідач належним чином не виконав своє зобов’язання за договором №221 від 01.01.2010р., судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду пор наявність підстав задоволення позовних вимог про стягнення з ЗАТ "Галичина" 10 308,55 грн. інфляційних втрат та 3 897,47 грн. 3% річних, нарахованих за весь період прострочення.

Твердження скаржника про те, що жодних процесуальних документів на його адресу не надходило та про те, що йому стало відомо про наявність судового рішення у даній справі лише 01.07.2011р. спростовується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до яких місцевим господарським судом на адресу: 80203, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, 120 надсилалась кореспонденція, яку отримував представник Відповідача( а.с 2). Також в матеріалах справи наявна заява представника ЗАТ "Галичина" про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с 39).

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ніші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Ст. 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2011 р. у справі № 5015/1945/11 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.