Постанова № 18684613, 01.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.11 Справа № 5015/1937/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Суддя-доповідачДавид Л.Л.

СуддівГриців В.М.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засіданняЮрчук О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ром-Агро” б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2011 р.

у справі № 5015/1937/11 (суддя Мазовіта А.Б.)

за позовом Приватного підприємства “АгроТрейд-Захід”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ром-Агро”, с. Завидне, Радехівський р-н, Львівська область

про стягнення 1291365 грн. 22 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №10 від 04.07.2011 р. №10);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2011 р. у справі №5015/1937/11 частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємства “АгроТрейд-Захід”, м. Львів (надалі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ром-Агро”, с. Завидне, Радехівський р-н, Львівська область (надалі Відповідач) про стягнення 1291365 грн. 22 коп. Стягнуто з Відповідача на користь Приватного підприємства “АгроТрейд-Захід” 1096024,20 грн. основного боргу, 113785,43 грн. пені, 64413,78 грн. штрафу, 12741,89 грн. державного мита та 232,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач ТзОВ «Ром-Агро», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н і б/д , в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а саме:

Скаржник зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а відтак не мав можливості подати пояснення та заперечення на позов. Також Скаржник заперечує суму штрафу у розмірі 64413 грн., вказуючи при цьому на те, що, згідно п.6.6. Договору купівлі-продажу №ШС-0002-04/2019, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань , що випливають з цього Договору , винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості партії товару згідного відповідного додатку до договору. Оскільки від виконання своїх обов»язків за Договором Скаржник не відмовлявся, здійснивши частково оплату, то підстав для застосування п.6.6. Договору немає. Просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу у розмірі 64413 грн. та призначити до стягнення з ТзОВ «Ром-Агро»на користь ПП «АгроТрейд-Захід»штраф у розмірі 54801,21 грн., а в решті рішення - залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

08.04.2010 р. Приватне підприємство «АгроТрейд-Захід»(надалі - «Продавець») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ром-Агро»(надалі «Покупець») уклали договір купівлі-продажу №ШС-0002-04/2010 (надалі Договір (а.с.11-12)), згідно п.1.1. якого Продавець зобов»язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов»язується прийняти та сплатити шрот соєвий (код за УКТЗЕД 2304 00 00 00), на умовах цього Договору. Пунктом 1.3. Договору визначено, що найменування, ціна, кількість, вартість, якість і походження товару вказується в додатках до Договору, які є його невід»ємною частиною. На кожну окрему поставку товару оформляється окремий додаток до Договору.

У відповідності до п. 2.3. Договору Покупець здійснює оплату товару на умовах і в терміни, вказані у відповідному додатку до Договору.

01.06.2010 р. сторони уклали додаток №3 до Договору купівлі-продажу №ШС-0002-04/2010 від 08.04.2010 р., яким узгодили поставку шроту соєвого високо протеїнового в кількості 56,450 т. загальною вартістю 266895,60 грн. (а.с.13) На виконання умов вищевказаного додатку, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №А-00000011 від 14.06.2010 р. (а.с.16) товар на загальну суму 266895 грн. 60 коп. згідно додатку №3. Пунктом 6 додатку №3 від 01.06.2010 р. оплата кожної партії товару здійснюється протягом 45 календарних днів від дати товарно-транспортної накладної.

02 червня 2010 р. сторони уклали додаток №4 до договору купівлі-продажу №ШС-0002-04/2010 від 08.04.2010 р. (а.с.14), яким узгодили поставку шроту соєвого високо протеїнового в кількості 107,310 т загальною вартістю 519273 грн. 09 коп. Відповідно позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №А-00000012 від 15.06.2010 р. (а.с.17) товар на загальну суму 519273 грн. 10 коп. Пунктом 6 додатку №4 від 02.06.2010 р. оплата кожної партії товару здійснюється протягом 45 календарних днів від дати товарно-транспортної накладної.

12 липня 2010 р. сторони уклали додаток №5 до договору купівлі-продажу №ШС-0002-04/2010 від 08.04.2010 р. (а.с.15), яким узгодили поставку шроту соєвого високо протеїнового в кількості 107,980 т загальною вартістю 502107 грн. 00 коп. Відповідно, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №А-00000014 від 02.08.2010 р. (а.с.18) товар на загальну суму 502107 грн. 00 коп. Пунктом 6 додатку №5 від 12.07.2010 р. оплата кожної партії товару здійснюється протягом 45 календарних днів від дати товарно-транспортної накладної.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним:

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи наявна претензія від 08.11.2010 р. №00081/2010 (а.с.19), надіслана на адресу Відповідача 09.11.2010 р. (а.с.20), в якій Позивач просив оплатити суму заборгованості в розмірі 1156024,20 грн., однак така залишена без розгляду та задоволення.

З позовної заяви вбачається, що станом на 21.03.2011 р. борг Відповідача складав 1096024,20 грн., в тому числі за поставкою згідно додатку №3до договору в сумі 74644,10 грн., згідно додатку №4 до договору в сумі 519273,10 грн., згідно додатку №5 до договору в сумі 502107,00 грн. (а.с.2-5).

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати наданих Позивачем товарів на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 1096024,20 грн. боргу. Дана сума Відповідачем не оспорюється в апеляційній скарзі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов»язань.

У відповідності до вимог п. 6.5. Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відмови, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Позивачем по поставці згідно додатку №3 за період з 29.07.2010 р. по 21.03.2011 р. нараховано 19373,53 грн. пені, по поставці згідно додатку №4 за період з 30.07.2010 р. по 21.03.2011 р. нараховано 62938,75 грн. пені, по поставці згідно додатку №5 за період з 16.09.2010 р. по 21.03.2011 р. нараховано 48614,96 грн. пені., що в сукупності становить 130927,24 грн.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Місцевим господарським судом вірно встановлено з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та наявного в матеріалах справи перерахунку розміру пені, що така повинна становити 113785,43 грн., а не 130927,24 грн. (по поставці згідно додатку №3 за період з 29.07.2010 р. по 29.01.2011 р. 17324,21 грн. пені, по поставці згідно додатку №4 за період з 30.07.2010 р. по 30.01.2011 р.- 49153,11 грн. пені, по поставці згідно додатку №5 за період з 16.09.2010 р. по 16.03.2011 р. 47308,11 грн. пені), що підтверджується також розрахунком розміру пені ПП «Агро Трейд-Захід»від 22.04.2011 р. №0016/2011 станом на 21.03.2011 р. (а.с.30).

В апеляційній скарзі скаржник покликається на безпідставне задоволення місцевим господарським судом вимог позивача про стягнення з його рахунку 64413 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 6.6. Договору купівлі-продажу № ШС-0002-04/2019, покликаючись на те, зокрема, що він не відмовлявся від виконання зобовязань по оплаті за отриманий від позивача товар. Відтак, відповідно до проведеного скаржником в апеляційній скарзі розрахунку суми штрафу, на його переконання, стягненню на користь позивача підлягає 54801, 21 грн. штрафу, що складає 5% від суми несплаченого товару (невиконаного зобовязання).

Однак, судова колегія вважає вказані твердження скаржника безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України, яка кореспондується зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до п.6.6 Договору купівлі-продажу № ШС-0002-04/2019 від 08.04.2010р. за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 (пяти) відсотків від вартості партії Товару згідно відповідного додатку до Договору.

У п.6.6 Договору купівлі-продажу № ШС-0002-04/2019 відсутня умова, погоджена обома сторонами, про відповідальність у вигляді нарахування штрафу на суму невиконаного зобовязання. Відтак, довільне трактування відповідачем п. 6.6. договору не може слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що проведені позивачем нарахування штрафних санкцій є правомірними, оскільки умовами укладеного сторонами договору передбачено відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунку за отриманий товар в розмірі 5 (пяти) відсотків від вартості партії Товару.

Покликання скаржника на те, що він був позбавлений процесуального права захищати інтереси товариства в судовому засіданні, так як судове рішення прийнято за його відсутності, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи ( а.с. 24, 29).

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2011р. у справі № 5015/1937/11 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу повернути місцевому господарському суду.

Суддя-доповідачДавид Л.Л.

СуддяГриців В.М.

СуддяМурська Х.В.

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2011 р.