Постанова № 18684578, 29.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11 Справа № 5015/1627/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Комфортбуд-1», б/н від 20.06.11р.

на рішення господарського суду Львівської області від 09.06.11 р.

у справі № 5015/1627/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1", м.Львів

про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не зявився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.11р. у справі № 5015/1627/11 за позов?ом ПРАТ «Аеробуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" про стягнення 140 567 грн. 70 ко?п. заборгованості та розірван?ня договору оренди позов, задоволено повніст?ю. Розірвано договір оператив?ної оренди № 2/01-03-10 від 01.01.2010р., укладений Закритим акціо?нерним товариством “Аеробуд” (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Аеробуд”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Буд?івельна компанія “Комфортбуд-1”, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будіве?льна компанія “Комфортбуд-1” на? користь Приватного акціонер?ного товариства “Аеробуд” - 158000грн. 00коп. орендної плати; 1477грн. 90коп. - 3% річних,: 4568грн. 00коп.- інфляційних витрат; 7000грн. 78коп. пені; 1710грн. 50коп. - витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст.ст. 11,162,509, 525, 509, 625, 638, 651, 782 ЦК України та ст.ст.174, 193, 229,230,231,238,291 ГК України.

Не погоджуючись з прий?нятим рішенням, відповідач подав апеляційну скар?гу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, вказує, що позивач не виконав свій обовязок, передбачений в п.9.4 Договору, а саме, не повідомив скаржника про зміну найменування. Поряд з тим зазначає, що позивач також не повідомив скаржника про намір відмовитись від договору оренди та жодних доказів на підтвердження останнього не надав. Крім того, апелянт, звертає увагу суду на відсутність актів наданих послуг на всю суму основного боргу в розмірі 158000грн. 00коп, яку заявлено позивачем до стягнення.

В судовому засіданні 29.08.11р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, в черговий раз подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням його представника у відпустці. Назване клопотання судом відхилене, як таке, що свідчить про наміри відповідача затягнути розгляд його апеляційної скарги, оскільки чинне законодавство не обмежує сторону щодо кількості представників, які будуть представляти її інтереси в суді, та не позбавляє права скерувати в судове засідання іншого представника, якщо попередній представник перебуває у відпустці.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.2010р. Закритим акціонерним товариством “Аеробуд”, яке перейменоване 24.01.2011р. у Приватне акціонерне товариство “Аеробуд” відповідно до Закону України “Про акціонерні товариства”, та є правонаступником всіх прав та обов”язків ЗАТ “Аеробуд” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Комфортбуд-1” (орендар) укладено договір оперативної оренди №2/01-03-10.

Відповідно до п.1.1 вищевказаного Договору орендодавець зобовязується надати орендарю у тимчасове користування за плату належне орендодавцеві на праві власності будівельне обладнання (майно), перелік якого погоджено сторонами у специфікації, яка є невідємною частиною цього договору.

Згідно із специфікацією ( додаток №1 до договору) предметом оренди є: вагон битовка - 7 шт., комплект обладнання 1 шт., санітарний вагончик -2 шт.

Відповідно до п.3.1. договору загальний розмір щомісячної орендної плати за користування майном становить 12500грн. 00коп., крім того ПДВ (20%) 2500грн. 00коп., разом з ПДВ - 15000грн. 00коп. Орендодавець розпочинає нарахування орендної плати з моменту фактичної передачі майна в тимчасове платне користування оренду, що встановлюється сторонами, підписанням акту прийому-передачі вказаного майна, що є невідємною частиною договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендар щомісячно до 25-го числа місяця оренди, перераховує орендодавцеві орендну плату, розмір якої погоджений сторонами у п.3.1. договору.

Термін дії договору оренди встановлений до 31.07.2011р.

Майно передано в оренду по акту прийому-передачі від 26.03.2010р., підписаному двома сторонами.

За період з 26.03.2010р. по лютий 2011р. підлягала до сплати орендна плата в сумі 168000грн. 00 коп. Однак, відповідач своїх зобовязань по сплаті орендної плати належним чином не виконав, сплатив орендну плату частково в сумі 40000 грн.

(11.08.2010р.). На час звернення з позовом до суду( 24.03.2011р.) його заборгованість по сплаті орендної плати, з урахуванням часткової сплати в розмірі 40000грн. 00коп., становила 128000грн. 00коп.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, у звязку з несплатою відповідачем поточної орендної плати за березень та квітень 2011 року в сумі 30000,00грн., позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, пені і 3% річних.

Відтак, сума основного боргу відповідача становить 158000грн. 00коп.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що до закінчення строку дії договору оренди відповідач повернув позивачеві орендоване майно, передавши його охоронній компанії « Троя ІФ», що підтверджується актом прийому - передачі від 26.05.2011р., підписаним представниками позивача, відповідача, ТОВ «Зірка Буковелю» та компанії «Троя-ІФ».

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 238 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 162 ЦК України).

Згідно із частинами 3,4 ст.286 ГК України орендна плата встановлюється в грошовій формі. Строки внесення орендної визначаються в договорі.

Частиною 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, а саме не сплатив орендної плати в розмірі та у строки, передбачені договором, його заборгованість становить 158 000.00грн., доказів погашення якої відповідач суду не подав.

Щодо посилань скаржника на відсутність актів наданих послуг на всю суму основного боргу в розмірі 158000грн., то місцевим господарським судом вірно вказано, що договором оперативної оренди № 2/01-03-10 від 01.03.2010р. не передбачено підписання останніх, а встановлено конкретний розмір орендної плати, який підлягає сплаті щомісячно. Тому дані посилання відхиляються колегією суддів за безпідставністю.

Відтак, апеляційний суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 7000грн. 78коп.за період з 26.06.2010р. по 11.05.2011р. (за прострочення сплати орендної плати за кожен місяць зокрема пеня нарахована не більше, як за 6 місяців), оскільки договором (п. 7.2 договору ) передбачена сплата пені, а також правомірно нараховано 4568грн.00коп. інфляційних втрат та 1477грн. 90коп. -3% річних. Відтак, дані вимоги підставно задоволені судом першої інстанції, як і сума основного боргу.

В силу п.3 ст.291 Господарського кодексу України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджено факт несплати відповідачем орендної плати більше як 3 місяці підряд, а також підтверджується факт повернення відповідачем орендованого майна до закінчення дії договору оренди. За таких обставин доводи відповідача про ненадсилання йому вимоги про розірвання договору оренди чи відмови від договору, апеляційний суд вважає необгрутованими та відхиляє їх.

Твердження апелянта про невиконання позивачем обовязку, передбаченого в п.9.4 Договору, а саме - неповідомлення про зміну найменування, також відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, зокрема, претензією № 121 від 17.02.2011р., в якій вказано, що ПРАТ «Аеробуд»є правонаступником ЗАТ «Аеробуд».

На підставі наведеного та враховуючи систематичне порушення відповідачем своїх зобовязань за договором оренди, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.11р. у справі № 5015/1627/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Г.Г. Якімець

суддя О.В. Зварич