Постанова № 18684126, 16.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.11 Справа № 5015/2272/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львів-Металбуд», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2011р.

у справі № 5015/2272/11

за позовом Приватного підприємства «Львів-Металбуд», м.Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Київ, від імені якого діє філія «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область.

про визнання недійсним договору поруки від 05.07.2007р., укладеного між ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Львівське регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит»та ПП «Львів-Металбуд»і стягнення судових витрат

За участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: Стащук О.М.

третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2011р. у справі № 5015/2272/11 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Львів-Металбуд», м.Львів, до відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Київ, від імені якого діє філія «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, про визнання недійсним договору поруки від 05.07.2007р., укладеного між ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Львівське регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит»та ПП «Львів-Металбуд»і стягнення судових витрат

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального права, позов задоволити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що оспорюваний договір поруки укладений від імені позивача неуповноваженою особою Стець В.В., а тому суперечить вимогам суперечить вимогам частини 1 статті 92, часттин 1,2 статті 203, частини 1 статті 237, статтей 244, 246 ЦК України та відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

05.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит»в особі заступника директора Львівської обласної дирекції Філії «Львівське регіональне управління»Банку «Фінанси та Кредит»(відповідач, банк, кредитор), Приватним підприємством «Львів-Металбуд»за дорученням якого діє громадянка Стець Віра Василівна (позивач, поручитель) та ОСОБА_1 (третя особа, боржник) укладено договір поруки.

Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель зобовязується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором від 05.07.2011р. № 1-320/192, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржнику наданий кредит в розмірі 690000 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 відсотків річних.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки підставою договору є дійсна вимога кредитора до боржника, встановлена кредитним договором.

Пунктом 2.1 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі по основному боргу, сплаті комісійної винагороди, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентах, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Пунктами 3.1.-3.4 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором у зазначені в ньому строки, поручитель зобовязується не пізніше двох банківських днів з моменту повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань (письмового або телетрансмісійного) сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом перерахування її на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.

Моментом сплати суми боргу поручителем є дата зарахування коштів на рахунок кредитора. У випадку недотримання поручителем строків оплати грошових коштів кредитору, поручитель зобовязаний сплатити кредитору пеню в розмірі одного відсотка від суми вимоги за кожен день прострочення.

Якщо перерахована поручителем сума недостатня для повного перекриття боргу на день надходження коштів, то погашення заборгованості проводиться в наступній черговості: в першу чергу погашаються прострочені проценти за користування кредитними коштами, у другу чергу нараховані проценти за користування кредитними коштами та комісійна винагорода відповідно до умов кредитного договору, у третю чергу погашається основний борг по кредиту, а в четверту неустойка та збитки.

Пунктом 5.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється із припиненням зобовязання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобовязання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобовязання є порука.

Згідно з приписами статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Позивач просить визнати недійсним вказаний договір поруки, покликаючись на обставину укладення його від імені позивача неуповноваженою особою Стець Вірою Василівною, що суперечить вимогам частини 1 статті 92, частин 1,2 статті 203, частини 1 статті 237, статтей 244, 246 ЦК України та відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до частини 4 статті 62 ГК України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1-3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини 1 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Згідно з статтею 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Довіреність на право вчинення Стець Вірою Василівною від імені ПП «Львів-металбуд»дій, в тому числі укладення договору поруки, у матеріалах справи відсутня та сторонами не подана.

Однак, дослідженням наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з пунктом 1.3 статті 1 Статуту Приватного підприємства «Львів-Металбуд», зареєстрованим Відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 22.07.2002р., 01.08.2002р. взятим на облік Державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова за № 10188 та затвердженим 17.11.2002р. засновником Приватного підприємства «Львів-Металбуд»із змінами, проведеними 17.06.2008р. за № 14061050003000241, власником підприємства є ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з статтею 7.6 Статуту Приватного підприємства «Львів-Металбуд»на підприємстві створюється і діє виконавчий орган директор.

Статтею 7.7 Статуту встановлено, що при призначенні директора Приватного підприємства «Львів-Металбуд»з ним укладається трудовий контракт, в якому визначаються права, строк призначення, обовязки та відповідальність перед власником Приватного підприємства «Львів-Металбуд» та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених трудовим контрактом та законодавством України.

Згідно з статтею 7.8 Статуту директором може виступати власник Приватного підприємства «Львів-Металбуд». У такому випадку трудовий контракт не укладається.

Статтею 7.10 Статуту визначено, що директор діє від імені Приватного підприємства «Львів-Металбуд»і вправі без спеціального доручення, зокрема, розпоряджатися майном Приватного підприємства «Львів-Металбуд», представляти Приватне підприємство «Львів-Металбуд»у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, у стосунках з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі з іноземними, а також з громадянами, укладати від імені Приватного підприємства «Львів-Металбуд»договори та угоди, доручати іншим особам їх укладення, видавати довіреності.

Шпак Леся Семенівна є не лише власником ПП «Львів-Металбуд», а й його керівником - директором підприємства, що стверджується контрактом з керівником підприємства від 01.07.2004р. та банківською карткою зі зразками підписів і відбитка печатки.

Оспорюваний договір поруки від 05.07.2008р. укладений в письмовій формі, підписаний сторонами, в тому числі ОСОБА_1, яка на момент його укладення була діючим директором ПП «Львів-Металбуд», та скріплений печатками Приватного підприємства «Львів-Металбуд»і ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Львівське регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит», що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, за якою правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Наявність на оспорюваному правочині підпису особи, яка є керівником підприємства позивача, та відтиску печатки ПП «Львів-Металбуд», свідчить про схвалення правочину позивачем, та спростовує доводи апелянта.

Позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон повязує визнання правочину недійсним.

Відтак, суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову повністю за недоведеністю та безпідставністю.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2011р. у справі № 5015/2272/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львів-Металбуд», м.Львів, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяЯкімець Г.Г.