Постанова № 18684124, 16.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.11 Справа № 5015/2283/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Хабіб М.І.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м.Свалява Закарпатської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2011р.

у справі № 5015/2283/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м.Свалява Закарпатської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», м.Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 93385,07 грн.

За участю представників:

позивача: Данайканич М.М.

відповідача: Романчук Д.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06ю2011р. у справі № 5015/2283/11 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Надія», м.Свалява Закарпатської області, до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», м.Дрогобич Львівської області, про стягнення 93385,07 грн. заборгованості, у тому числі: 66371,48 грн. основного боргу та 27013,59 грн. пені.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 509, 626, 629, 762, 759 ЦК України, ст.ст.1, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та того, що позивач стосовно спірних вимог з відповідною заявою у справі про банкрутство в передбачений строк до суду не звертався. Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов’язань, що відбувається внаслідок застосування ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»слід вважати припиненням цих зобов’язань відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач у спарві подав апедяційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права, справу скерувати у Господарський суд Львівської області для розгляду по суті в іншому складі суддів, мотивуючи зокрема тим, що судом першої інстанції в порушення п.4 ст.22 ГПК України залишено без розгляду заяву позивача про зміну предмету та підстав позову, яка була подана позивачем до винесення судом рішення у справі. Апелянт вимог апеляційної скарги не уточнив.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні предстаник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Предстаник відповідача проти вимоги та доводів апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення предстаника сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Надія», м.Свалява Закарпатської області, звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», м.Дрогобич Львівської області, про стягнення 93385,07 грн. заборгованості, у тому числі: 66371,48 грн. основного боргу та 27013,59 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2011р. було порушено провадження у справі № 5015/2283/11, прийнято позовну заяву ТзОВ «Надія»до розгляду та призначено слухання справи на 25.05.2011р. В судовому засіданні 25.05.2011р. оголошувалась перева до 01.06.2011р. Ухвалою суду від 01.06.2011р. розгляд справи відкладався на 22.06.2011р.

22.06.2011р. позивач подав Господарському суду Львівської області документ без номера від 21.06.2011р., іменований як: «Додаток до позовної заяви № 32 від 15 квітня 2011 року. Про зміну позовних вимог у порядку ч.3 ст.22 ГПК України».

Поданий позивачем після початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті документ «Додаток до позовної заяви № 32 від 15 квітня 2011 року. Про зміну позовних вимог у порядку ч.3 ст.22 ГПК України»був залишений Господарським судом Львівської області без розгляду і приєднаний до матеріалів справи. У відповідності до ст.75 ГПК України суд першої інстанції розглянув справу по заявленій у позовній заяві вимозі про стягнення 93385,07 грн. заборгованості, за наявними в справі матеріалами.

Апелянт з вказаним не погоджується, вважає, що суд першої інстанції, залишивши без розгляду заяву позивача про зміну предмету та підстав позову, подану до винесення судом рішення у справі, порушив п.4 ст.22 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, нормами ГПК України не передбачено подання додатку до позовної заяви.

Позовна заява –це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Права, вказані в ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі реалізувати шляхом подання відповідної заяви до суду, яка містить його волевиявлення.

Однак, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви позивач має право лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, а не до винесення судом рішення у справі, як помилково вважає апелянт.

В даному випадку позивач звернувся із вказаним документом, який по своїй суті є заявою про зміну позовних вимог, після початку розгляду господарським судом справи по суті.

Окрім того, в поданій заяві позивач фактично змінює одночасно як предмет, так і підставу заявлених вимог, що не допускається ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, залишивши без розгляду поданий позивачем після початку розгляду господарським судом справи по суті документ «Додаток до позовної заяви № 32 від 15 квітня 2011 року. Про зміну позовних вимог у порядку ч.3 ст.22 ГПК України»та розглянувши справу по заявленій у позовній заяві вимозі про стягнення 93385,07 грн. заборгованості, суд пешої інстанції діяв у відповідності з нормами процесуального права та не допустив їх порушення.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов”язання по оплаті отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 66371 грн., хоч у відповідь на претензію позивача за № 108 від 12.08.2009р. в листі вих.№ 12/966 від 25.08.2009р. відповідач зобов”язувався з вересня 2009р. по квітень 2010р. погасити пряму заборгованість за отриману продукцію; окрім того, відповідач визнав вказану заборгованість, що підтвердив актом звірки взаєморозрахунків проведеним в квітні 2010р. Пояснює, що фактично неоплаченим в цій сумі лишився товар отриманий на умовах контракту від 02.03.2008р. № 36/97П.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2008р. між ВАТ «Дрогобицький долотний завод»(покупець) та ТзОВ Фірма «Надія»(продавець) укладено Контракт купівлі-продажу за № 36/97П, за умовами якого (п.1.1) продавець зобов”язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений товар, а покупець зобов”язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного Контракту. Предметом купівлі-продажу є продукція виробничо-технічного призначення, згідно замовлення покупця, яка вказана в специфікаціях, або додатках до Контракту (п.1.2). Відомості про продукцію вказані у специфікації № 1/97П від 20.03.2008р. до контракту № 36/97П від 20.03.2008р.

Відповідно до п.3.1 розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах передоплати, або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до Контракту. У специфікації № 1/97П від 20.03.2008р. вказано, що розрахунок здійснюється на умовах післяоплати, на протязі 45-и днів з дати поставки (специфікація підписана обома сторонами без зауважень та розбіжностей, завірена печатками продавця і покупця).

Наявні у справі видаткові накладні, довіреності на отримання товару свідчать, що господарські операції між сторонами щодо поставки і отримання товару мали місце за контрактом в основному в 2008р. та на початку 2009р. (в січні, березні 2009р.).

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по контракту щодо оплати товару в повному обсязі, у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 66371,48 грн. В квітні 2010р. сума боргу 71371,48 грн. підтверджена актом звірки взаємних розрахунків. (за мінусом 5000,00 грн, які перераховані відповідачем позивачу платіжним дорученням № 2862 від 04.04.2010р, борг складає заявлену суму 66371,48 грн).

14.10.2010р. Господарським судом Львівської області було порушено провадження у справі № 21/92(10) про банкрутство ВАТ «Дрогобицький долотний завод»(Львівська область, м.Дрогобич, вул.Труша,20, код ЄДРПОУ 00217596) та введено процедуру розпорядження майном боржника –Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачав зупинення виконання боржником грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків ,зборів (обов”язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство.

Протягом дії мораторію заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань і зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2010р. у справі № 21/92(10) було зобов”язано Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(ініціюючого кредитора) у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів (газети «Голос України»або «Урядовий кур”єр») за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», яке має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити , найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

27.10.2010р. в офіційному друкованому органі –газеті «Урядовий кур”єр»№ 200 було опубліковано оголошення про порушення господарським судом Львівської області справи № 21/92(10) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод»(Львівська область, м.Дрогобич, вул.Труша,20, код ЄДРПОУ 00217596). В даному оголошенні, зокрема, було передбачено, що претензії кредиторів приймаються в місячний строк з дня публікації даного оголошення.

Ухвалою від 17.12.2010р. Господарський суд Львівської області затвердив реєстр вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», код ЄДРПОУ 002175960.

Однак, позивач з вимогами про визнання і задоволення своїх грошових вимог в процедурі банкрутства не звертався, сума заборгованості в розмірі 93385,07 грн. в реєстр вимог кредиторів не включена.

28.12.2010р. Господарським судом Львівської області було винесено постанову у справі № 21/92(10) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький долотний завод», якою ВАТ «Дрогобицький долотний завод»(Львівська область, м.Дрогобич, вул.Труша,20, код ЄДРПОУ 00217596) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Вказаною постановою Господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. у справі № 21/92(10) ліквідатором ВАТ «Дрогобицький долотний завод»було призначено арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, який проживає за адресою: вул.Демянська, буд.4 кв.68, м.Львів,79031; ідентифікаційний код 2962909319, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства АВ № 499030 від 27.11.2009р.

Відповідно до п.3 зазначеної постанови: з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється , строк виконання всіх грошових зобов”язань та зобов”язань щодо сплати податків, зборів (обов”язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших видів економічних санкцій по усіх видах заборгованості банкрута. Вимоги за зобов”язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред”являються в межах ліквідаційної процедури. Припиняються повноваження органів управління банкрута і повноваження власника майна.

Відомості про визнання ВАТ «Дрогобицький долотний завод»(Львівська область, м.Дрогобич, вул.Труша,20, код ЄДРПОУ 00217596) банкрутом було опубліковано в офіційному друкованому органі –газеті «Урядовий кур”єр»від 31.12.2010р.

Позов позивача поданий до Господарського суду Львівської області 22.04.2011р. (вх.№ 2430).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

У відповідності до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Закон і ГПК України не містить приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Верховний Суд України у постанові від 18.03.2002р. у справі № 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз”яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону .

Позивач стосовно спірних вимог з відповідною заявою у справі про банкрутство в передбачений строк до суду не звертався.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов’язань, яке відбувається внаслідок застосування ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід вважати припиненням цих зобов’язань відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог і відмовив в позові.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.2011р. у справі № 5015/2283/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м.Свалява Закарпатської області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.